Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 357/9054/18
провадження № 61-4500св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлія Юріївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, на ухвалу Київського апеляційного суду від
07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" (далі - ТОВ "Олійникова Слобода") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" (далі - ТОВ Агрокомплекс "Узин"), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю. (державний реєстратор) про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.
Позов мотивовано тим, що відповідно до Договору оренди землі № б/н від
17 червня 2013 року у ТОВ "Олійникова Слобода" в оренді перебувала належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років. Державна реєстрація права оренди за ТОВ "Олійникова Слобода" на неї проведена згідно із рішенням від 12 вересня 2013 року за індексним номером 5817847.
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Олійникова Слобода" стало відомо, що орендована нею у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс "Узин", про що укладений Договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, право оренди за якими зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134216 від 15 березня 2018 року.
Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, п. "б" частини першої статті 95 ЗК України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України "Про оренду землі" № 161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам Договору оренди землі № б/н від 17 червня 2013 року, у зв`язку із чим на підставі частини першої статті 215 ЦК України Договір оренди землі № б/н від
05 березня 2018 року має бути визнаними недійсними.
Вказане рішення державного реєстратора відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року та у зв`язку із порушенням статей 10, 19, 24 цього Закону має бути скасоване.
Уточнивши позовні вимоги, ТОВ "Олійникова Слобода" просило:
визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018;
скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134216 від 15 березня 2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:03:002:0018, яке виникло на підставі Договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин";
стягнути солідарно з ОСОБА_1, ТОВ Агрокомплекс "Узин" та КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Судом першої інстанції встановлено в тому числі, що державну реєстрацію права оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку було скасовано наказом Міністерства юстиції №727/5 від 15 березня 2018 року за скаргою ОСОБА_1 та інших орендодавців товариства, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача права оренди земельної ділянки.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 рокузупинено провадження у справі до ухвалення Верховним Судом рішення у справі
№ 357/9440/20.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що за нормою п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України
№ 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (10 лютого
2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2462/18).
Як повідомляло ТОВ "Олійникова Слобода", наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року оскаржується ним у судовому порядку у межах справи № 357/9440/20. У вказаній справі на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції було відсутнє судове рішення, яке набрало би законної сили, у зв`язку з чим товариство зверталося до суду з клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, проте суд у порушення приписів п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України залишив це клопотання без задоволення.
Після відкриття апеляційного провадження у цій справі 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову у справі № 357/9440/20, якою визнав незаконним і скасував наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від
15 березня 2018 року, копія якої була надана позивачем у матеріали цієї справи разом з відповідним клопотанням 07 вересня 2021 року. Водночас, представник Відповідача-1 надала до суду апеляційної інстанції копію ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 357/9440/20, якою було відкрито касаційне провадження на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня
2021 року у справі № 357/9440/20 та зупинено її дію до закінчення касаційного провадження.
Вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України
№ 727/5 від 15 березня 2018 року, яким, зокрема, скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку, впливає на встановлення судом у цій справі факту набуття товариством цього права, має істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Обставини щодо законності цього наказу впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі і не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору, що свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до закінчення Верховним Судом касаційного провадження у справі № 357/9440/20.
Враховуючи об`єктивну неможливість розгляду цієї справи без вирішення справи № 357/9440/20, яка перебуває на розгляді Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження до завершення розгляду вказаної справи Верховним Судом.
Аргументи учасників справи
У травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі
№ 357/10397/19 висловив позицію щодо неправомірності зупинення апеляційним судом провадження в аналогічних правовідносинах.
Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, частину третю статті 210 ЦПК України щодо підстав зупинення провадження на стадії розгляду справи. Нормативно правовою підставою для зупинення провадження суд апеляційної інстанції вказав пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Однак, на момент постановлення оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для зупинення провадження у справі на цій підставі, оскільки зупинення провадження на стадії апеляційного розгляду справи можливе лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.
Окрім того, апеляційний суд порушив пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України. У своєму клопотанні позивач визнав, що наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року не є предметом судового розгляду по даній справі, тобто докази, які надані суду по даній справі, дають об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На момент розгляду справи у позивача відсутній діючий договір, припинено речове право, тобто відсутній предмет спору, а тому оспорювання наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року жодним чином не впливає на предмет судового розгляду по даній справі.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий ті ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та не врахував, що позивач самостійно обирає спосіб захисту цивільного права, та відповідно до вимог частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій.