Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 202/2620/20
провадження № 61-366св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпро ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У квітні 2020 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю. (далі - ПН ДМНО Ричка К. Ю.), служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпро ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та застосування наслідків недійсності правочину.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 червня 2010 року між нею і ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі в них народилася донька ОСОБА_2 03 жовтня 2018 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано.
Зазначала, що за час перебування у шлюбі вони придбали квартиру АДРЕСА_1, у якій проживали однією сім`єю з жовтня 2012 року до квітня 2015 року. З квітня 2015 року вони стали проживати у місті Івано-Франківськ; із серпня 2017 року вона та ОСОБА_3 припинили шлюбні відносини.
Вказувала, що малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована разом із батьком у квартирі АДРЕСА_1 .
Їй стало відомо про те, що 31 липня 2018 року ОСОБА_3, порушуючи права дитини, уклав зі ОСОБА_4, яка є його співмешканкою, договір купівлі-продажу зазначеної квартири.
Посилаючись на те, що договір суперечить правам та інтересам дитини, а вказані у його пункті 2.1 відомості про те, що він не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних осіб, і зазначення про те, що будь-які треті особи не мають прав на це майно, за адресою майна ніхто не зареєстрований, є неправдивими, що свідчить про те, що правочин укладений під впливом обману та з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 31 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений ПН ДМНО Ричкою К. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 4282, застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що укладений 31 липня 2018 року між відповідачами у справі договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, не призвів до порушення майнових прав дитини, оскільки станом на дату його укладення малолітня ОСОБА_2 не проживала у зазначеній квартирі, а позивачем не надано належних доказів, що дитина була зареєстрована за вказаною адресою на день укладення цього договору.
Враховуючи зазначене, суд зробив висновок про недоведеність позивачем того, що внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору купівлі-продажу від 31 липня 2018 року були порушені права малолітньої дитини, а сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення договору дарування не може бути підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки житлові права малолітньої ОСОБА_2 не було порушено, враховуючи її проживання за іншою адресою, а не в квартирі, що є предметом договору, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 31 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 4282, та застосовано наслідки недійсності правочину.
Апеляційний суд зазначив, що під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу були порушені права малолітньої дитини. Дитина була зареєстрована у спірній квартирі разом із батьком, який був власником квартири, та як член сім`ї власника квартири мала право на користування нею. Та обставина, що після розлучення батьків місце проживання дитини було визначено разом із матір`ю, не могла слугувати підставою для укладення договору купівлі-продажу квартири без попередньої згоди органу опіки та піклування.
Зазначення у пункті 2.1 договору купівлі-продажу від 31 липня 2018 року про те, що на момент підписання сторонами договору договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних осіб, не відповідає дійсності, та свідчить про те, що продавець під час його вчинення ввів в оману покупця. Колегія суддів звернула увагу на те, що 13 лютого 2019 року ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, вказував, що дитина зареєстрована разом із ним у АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 126-130).
У постанові Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у справі № 206/721/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, яка набрала законної сили, міститься посилання на лист відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ в Дніпропетровській області ДМС від 14 січня 2019 року № 20/4, яким повідомлено, що ОСОБА_2 зареєстрована разом із батьком ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 .
Також колегія суддів наголосила на тому, що між ОСОБА_1, яка у цій справі діє в інтересах дитини ОСОБА_2, та відповідачем ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки, однак через непорозуміння між батьками та спори з приводу майна не повинні порушуватися права і інтереси дитини.
На підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів прийняла до уваги доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про її задоволення, скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову.
Аргументи учасників
Короткий зміст доводів касаційної скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що враховуючи той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу малолітня ОСОБА_1 фактично не проживала в зазначеній квартирі і не була в ній зареєстрована, право користування вказаною квартирою малолітньою ОСОБА_2 було припинено безпосередньо позивачкою у справі - її матір`ю ОСОБА_1, з якою суд визначив місце проживання дитини за іншою адресою, суд першої інстанції, отримавши докази відсутності порушення права дитини на користування житлом унаслідок укладення договору купівлі-продажу, ухвалив обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме від реєстрації місця проживання дитини за фактичним місцем проживання, оскільки має майновий інтерес до спірної квартири - у липні 2018 року позивачка зверталася до суду з позовом про визнання права власності на частину спірної квартири, після відмови у задоволенні якого вона подала позов у цій справі № 202/2620/20.
Зміст відзиву
У травні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, надійшов відзив, у якому вона вказує, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений 31 липня 2018 року, тобто до прийняття постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року про визначення проживання дитини з матір`ю. ОСОБА_3, нехтуючи правами дитини на житло, використовуючи підроблену довідку про склад сім`ї від 30 липня 2018 року № 6457, відчужив квартиру ОСОБА_4 . Визнання недійсним договору купівлі-продажу, який є предметом цього позову, не порушує права ОСОБА_4, оскільки вона має право на повернення коштів, сплачених у рахунок виконання цього правочину.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі
№ 6-2940цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-3005цс15, постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, від 07 грудня 2020 року у справі № 201/3817/18, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з 18 червня 2010 року до 03 жовтня 2018 року
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_2
31 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, розташованої в АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 квітня 2012 року.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 31 липня 2018 року ОСОБА_3 підтвердив, що зареєстрованих у відчужуваній квартирі, розташованої в АДРЕСА_2, малолітніх і неповнолітніх дітей немає, укладення договору купівлі-продажу не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних осіб.
ОСОБА_2 зареєстрована разом із батьком ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, що підтверджується листом відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ в Дніпропетровській області ДМС від 14 січня 2019 року № 20/4.
Згідно з довідкою від 30 липня 2018 року № 6457 про склад сім`ї, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, на день укладання договору купівлі-продажу квартири, розташованої у АДРЕСА_2, зареєстрований ОСОБА_3 .