Постанова
Іменем України
15 лютого 2023року
м. Київ
справа № 212/3116/19
провадження № 61-7273св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний реєстратор Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олена Володимирівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" (далі - ОКП "СБТІ") Волос О. В. (далі - державний реєстратор) про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну позовних вимог, у якій зазначила відповідачами ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Альфа Банк" (далі - АТ "Альфа Банк"), державного реєстратора ОКП "СБТІ"
Волос О. В.
Позов мотивований тим, що 27 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк") укладено генеральний кредитний договір № 120/460/08 і додаткову угоду № 120/461/01/08 до нього, згідно з умовами яких позичальнику надано кредит у розмірі 110 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 26 червня 2023 року. 27 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 120/390-І-120/460/08, відповідно до умов якого вона на забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору передала в іпотеку належне їй домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Умови кредитного договору належним чином не виконувались, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 перед банком виникла прострочена заборгованість. З метою задоволення вимог банку до
ОСОБА_1 за кредитним договором державний реєстратор ОКП "СБТІ" Волос О. В. 22 лютого 2019 року здійснила державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння (предмет іпотеки) за банком (іпотекодержателем). Разом з тим при реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком державний реєстратор Волос О. В. не врахувала тієї обставини, що 19 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В. уже був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на належне позивачці домоволодіння, що свідчить про реалізацію кредитором досудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому повторне звернення стягнення на її майно є недопустимим, у тому числі і через те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2018 року банку відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав пропуску позовної давності. Крім того, державний реєстратор Волос О. В. не перевірила дотримання іпотекодержателем норм статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Порядок № 1127), щодо вручення іпотекодавцю вимоги про необхідність усунення порушень і можливого звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 просила визнати недійсною і скасувати державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на належне їй домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, здійснену державним реєстратором ОКП "СБТІ" Волос О. В. 22 лютого 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 22 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором банку спричинені збитки у вигляді неповернутих кредитних коштів і неотриманих доходів, а тому АТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель мало право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Укладаючи іпотечний договір від 27 червня 2008 року, ОСОБА_1 надала згоду на перехід права власності (відчуження) предмета іпотеки до іпотекодержателя у позасудовому порядку у майбутньому в разі настання чітко визначених обставин у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку". Це застереження в договорі свідчить про те, що сторони досягли згоди про можливість такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки. 18 жовтня 2018 року позивачці направлено повідомлення № 127/18 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, у якому повідомлялось, що в разі не виконання вимоги буде здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону "Про іпотеку" шляхом набуття предмета іпотеки у власність для повернення кредитних коштів, вимоги якого не виконано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє адвокат Мотуз О. В., задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на належне ОСОБА_1 домоволодіння, здійснену державним реєстратором Волос О. В. 22 лютого 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640,34 грн. Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,34 грн. Стягнуто з державного реєстратора Волос О. В. на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,34 грн.
Апеляційний суд зазначив, що іпотекодержатель не надав належного підтвердження виконання норм статті 35 Закону України "Про іпотеку" та Порядку № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується із проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності. Позивачка вимогу про усунення порушення зобов`язання не отримувала, оскільки така вимога була повернена з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", тому іпотекодержатель не набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності. Водночас зміна банком строку дії кредитного договору та сплив позовної давності щодо повернення кредиту на час звернення банку до державного реєстратора не є підставою для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, оскільки такі обставини не передбачені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як підстава для відмови у державній реєстрації права власності. Положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка на забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору передала в іпотеку належне їй домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 298,8 кв. м, що перевищує 140 квадратних метрів, тобто на спірні правовідносини не поширюються положення цього Закону. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" і Порядку № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання є самостійною і достатньою підставою для визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
29 липня 2022 року представник АТ "Альфа-Банк" - адвокат Курдюмов М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про порушення АТ "Укрсоцбанк" норм статті 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки банк надіслав позивачці вимогу про усунення порушень рекомендованим листом, однак вона свідомо відмовилась від отримання листа з банку. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також належить вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання, тому ухилення позивачки від отримання повідомлення не може свідчити про порушення банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зміст відзиву
У серпні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Мотуз О. В. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржене судове рішення залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки відповідач порушив норми статті 35 Закону України "Про іпотеку" - не надіслав позивачці письмову вимогу про усунення порушення, а вона таку вимогу не отримувала. Банк не довів належними та допустимими доказами факт направлення вимоги іпотекодавцю про усунення порушення, вона не виявила недбалості і не ухилялась від отримання повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 212/3116/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/235/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 серпня 2022 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 826/26964/15, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17, від 25 січня 2021 року у справі № 664/220/19.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 27 червня 2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_2 укладено генеральний кредитний договір № 120/460/08 та додаткову угоду № 120/461/01/08 до нього, згідно з умовами яких ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 110 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 26 червня 2023 року.
27 червня 2008 року між ОСОБА_1 і АКБСР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 120/390-І-120/460/08, відповідно до умов якого позивачка на забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору передала в іпотеку банку належне їй домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
10 вересня 2019 року загальні збори акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиний акціонер АТ "Укрсоцбанк" затвердили рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків, виникає в АТ "Альфа-Банк" з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року. АТ "Альфа-Банк" у порядку правонаступництва набуло всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуло обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаними без необхідності внесення змін до відповідних договорів (копія рішення міститься в матеріалах справи).
АТ "Укрсоцбанк" відступило право грошової вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2007 року № 200Ж/2І07 новому кредитору - АТ "Альфа-Банк".
19 жовтня 2012 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська К. В. вчинила виконавчий напис за іпотечним договором, яким звернуто стягнення на належне ОСОБА_1 домоволодіння з метою погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2, розмір якої становить:
- 82 460,00 доларів США - поточна заборгованість за кредитом;
- 23 732,97 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;
- 340,21 доларів США - поточна заборгованість за відсотками;
- 52 871,77 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками;
- 6 519,11 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками;
- 87 565,96 грн - пеня.
18 жовтня 2018 року банк направив ОСОБА_1 повідомлення № 127/18, датоване 07 лютого 2018 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, в якому повідомлялось, що в разі невиконання вимоги буде здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" шляхом набуття предмета іпотеки у власність для повернення кредитних коштів.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 березня 2019 року № 160382063 державний реєстратор
Волос О. В. на підставі дубліката, що має силу оригіналу, іпотечного договору № 120/390-І-120/460/08, серія та номер № 3666, виданий 27 червня 2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І. І.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 127/18, що видане 07 лютого 2018 року АТ "Укрсоцбанк"; генерального договору про надання кредитних послуг, серія та номер № 120/460/08, що 27 червня 2008 року, укладений між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, зареєструвала право власності на домоволодіння загальною площею 298,8 кв. м, а саме: житловий будинок А-2, замощення І.ІІ, огорожа 1.2.3, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.