Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 751/2661/21
провадження № 61-12489св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року у складі судді Ченцової С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 вересня 1981 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 вересня 2013 року.
За час спільного проживання як подружжя, сторонами побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично житловий будинок було збудовано в 1987 році.
Після розлучення сторони фактично спільно не проживають.
Відповідач створив нову сім`ю та проживав із новою дружиною. У спірному житловому будинку залишився проживати спільний син ОСОБА_4 зі своєю сім`єю.
У грудні 2020 року відповідач звернувся до суду з позовом про виселення сина ОСОБА_4 разом із сім`єю, без надання іншого житлового приміщення з житлового будинку, оскільки у квітні 2015 року право власності на спільне домоволодіння подружжя зареєстровано виключно за відповідачем.
Про порушення її права власності на вказаний житловий будинок вона дізналася лише після звернення відповідача до суду з позовом про виселення їх сина з родиною із спільного будинку.
Вважає, що житловий будинок, який було побудовано сторонами у справі під час шлюбу, хоч і оформлений на відповідача після реєстрації розірвання шлюбу, однак є спільною сумісною власністю подружжя.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація права власності за відповідачем на спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами після розірвання шлюбу не спростовує того факту, що ця нерухомість є спільним майном подружжя.
Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права власності одного з подружжя на об`єкти нерухомого майна, придбані подружжям у період шлюбу, а доводи пропуску строку позовної давності є необґрунтованими. Вирішуючи питання перебігу позовної давності, про що заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції виходив не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного з подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Висновки місцевого суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 218 року у справі № 127/7029/15-ц та Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 286/1784/15-ц).
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Місцевим судом не було встановлено ринкову вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, не враховано, що будівництво завершено після розірвання шлюбу та за власні кошти заявника. Не взято до уваги й те, що домоволодіння пошкоджено внаслідок обстрілу збройними силами Російської Федерації, а тому не є придатним для проживання.
Неправильним є висновок судів про те, що позивачка не пропустила строк позовної давності.
Не взято до уваги, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2013 у справі № 751/7943/13-ц встановлено, що сторони більше десяти років не підтримують подружніх стосунків та що останній рік вони проживають окремо.
Крім того, дану справу місцевим судом помилково віднесено до малозначних.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження у суді касаційної інстанції
26 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України
У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 27 вересня 1981 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 відповідного змісту.
13 грудня 1984 року Відділом комунального господарства Новозаводської районної Ради народних депутатів м. Чернігова і ОСОБА_2 укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності, який посвідчено старшим державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-5041. За цим договором ОСОБА_2 надана для будівництва двоповерхового житлового будинку земельна ділянка, який відповідач, відповідно до пункту 4 цього договору, зобов`язаний побудувати до 03 серпня 1987 року (т. 1, а.с. 152-153).
Згідно з інвентаризаційною справою Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 1603 та копією технічного паспорта, виданого цим же бюро 10 квітня 2015 року, роком побудови спірного житлового будинку є 1987-й, а саме у ній зазначено роком побудови: житлового будинку (А-1) - 1987, підвалу під частиною будівлі А1-1 - 1987, погреба з шийкою Г-1 - 2006, мансарди житлової А2-1 - 1987, тамбура а-1 - 1987, прибудови А3-1 - 2006, убиральні Б-1, гаражу В-1, навісу Д-1 - 2006, балконів а1-1, а2-1 - 1987, басейна для збору води д-1 - 2006 (т. 1, а.с. 15-18).
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2013 року у справі № 751/7943/13-ц, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано. В описовій частині цього рішення вказано, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазначено, що сторони не підтримують подружні стосунки понад 10 років і що останній рік вони проживають окремо. В мотивувальній частині цього рішення вказано, що суд, беручи до уваги відсутність у сторін неповнолітніх дітей, їх тривале проживання окремо, дійшов висновку, що шлюб належить розірвати (т. 1, а.с. 7).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.09.2020 № 225185005, житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 206,2 кв. м, житловою площею 77,6 кв. м, 28 квітня 2015 року зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 06 травня 2015 року за ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 14).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 вересня 2020 року, вказаний будинок разом із складовими його частинами: "убиральня, 1, Б", "гараж, 1, В", "навіс, 1, Д" належать на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер: НОМЕР_2, виданого Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції 06 травня 2015 року (т. 1, а.с. 68).
У копії експертного звіту № 13072022-3 від 13 липня 2022 року за результатами обстеження технічного стану житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 з метою проведення обстеження технічного стану житлової будівлі, пошкодженої під час проведення бойових дій на території м. Чернігова, спричинених збройною агресією російської федерації, для визначення можливості безпечної та надійної його експлуатації, зазначено таке. В будинку наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин будинку або його окремих конструкцій, підсилення будинку або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій; будинок не придатний для експлуатації; рекомендовано виконати проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт будинку відповідною установою та на її основі виконати роботи щодо укріплення несучих конструкцій та відновлення пошкоджених його частин (т. 2, а.с. 41-47).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями в їх мотивувальних частинах.
Місцевим та апеляційним судом правильно вказано, що мотивувальна частина рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2013 року у справі № 751/7943/13-ц не містить висновку про те, що сторони більше десяти років не підтримують подружніх стосунків, а вказано про те, що останній рік вони проживають окремо, спільне господарство ними не велося з 2003 року.
Відповідно до положень статті 22 КпШС України, що був чинним до 31 грудня 2003 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них (стаття 28 КпШС України).