Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 479/617/21
провадження № 61-12457св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі - ТОВ "Агрофірма Корнацьких") про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 5,2497 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0077 та земельної ділянки площею 5,2497 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0078, що розташовані в межах території Багачівської сільської ради Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області.
01 січня 2005 року ОСОБА_3, який діяв від її імені на підставі довіреності
від 10 жовтня 2003 року, уклав договори оренди землі з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" строком на 50 років. Вона як власник не мала наміру на укладення вказаних договорів, про вчинення правочинів не знала, а повноваження ОСОБА_3 на підставі довіреності, строк дії якої сплинув у жовтні 2004 року, вже закінчились.
Посилаючись на те, що угоди укладено з порушенням частини третьої статті 238 ЦК України, позивачка просила суд визнати недійсними договори оренди належних їй земельних ділянок від 01 січня 2005 року та скасувати державну реєстрацію договорів.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі № 12/К, укладеного 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3, діючого в її інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та орендарем ТОВ "Агрофірма Корнацьких", зареєстрованого державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська Бернацькою В. О., номер запису про інше речове право: 37372235.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі № 13/К, укладеного 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3, діючого в її інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та орендарем ТОВ "Агрофірма Корнацьких", зареєстрованого державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська Бернацькою В. О., номер запису про інше речове право: 37371494. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті 67 ЦК Української РСР строк дії довіреності, яку видала власниця землі ОСОБА_1 повіреному ОСОБА_3 10 жовтня 2003 року, обмежувався одним роком. Тому, укладаючи договори оренди землі з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" 01 січня 2005 року, повірений ОСОБА_3 не мав відповідних повноважень.
Відсутність належного представництва та недосягнення згоди між дійсними учасниками правовідносин з оренди (власником та орендарем) свідчать про те, що договори оренди у належний спосіб укладено не було. Оскільки суд встановив, що договори оренди землі від 01 січня 2005 року є неукладеними, тому підстав для визнання їх недійсним немає, однак державна реєстрація договорів оренди землі за встановлених обставин підлягає скасуванню.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлені обставини свідчать про те, що договір доручення, укладений між власником землі ОСОБА_1 та повіреним ОСОБА_3, на підставі якого 10 жовтня 2003 року власник видав довіреність, продовжив дію з 01 січня 2004 року. Дій, які б свідчили про припинення представництва за довіреністю від 10 жовтня 2003 року, довіритель ОСОБА_1 не вчиняла як до 01 січня 2004 року, так і після цієї дати, тому станом
на 01 січня 2005 року повірений ОСОБА_3 не втратив повноважень представника власника, у тому числі і щодо передання в оренду належних позивачу земельних ділянок. Договори оренди землі від 01 січня 2005 року є укладеними повноважними особами та створюють цивільні права та обов`язки за змістом правочинів для власника ОСОБА_1 як орендодавця. Волевиявлення власника ОСОБА_1 на вчинення правочинів (договорів оренди від 01 січня 2005 року) втілено діями повіреного ОСОБА_3, який уклав угоди на підставі дійсної довіреності та в межах наданих йому повноважень. Отже, немає підстав як для визнання договорів оренди землі від 01 січня 2005 року неукладеними, так і підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
При цьому суд вважав, що вимога про скасування державної реєстрації договорів оренди є похідною від вимоги про визнання договорів недійсними, а тому відмова у задоволенні первісної вимоги (про визнання договорів недійсними) унеможливлює і задоволення похідної вимоги (скасування державної реєстрації договорів).
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
05 грудня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в указаній вище справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі № 484/3465/17 та від 22 липня 2020 року у справі № 153/1303/17.
Вказує, що апеляційним судом не враховано, що оскільки довіреність була видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 10 жовтня 2003 року, а тому відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на той час, чинність цієї довіреності припинилася 10 жовтня 2004 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України після 01 січня 2004 року до прав і обов`язків ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за укладеним між ними договором доручення дійсно підлягають застосуванню положення ЦК України 2004 року. Разом із тим, помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на те, що застосування цих положень ЦК України автоматично змінює узгоджений сторонами строк дії договору доручення та виданої на його підставі довіреності, оскільки такі твердження пов`язані з помилковим тлумаченням законодавства.
Видаючи довіреність від 10 жовтня 2003 року на ім`я ОСОБА_3, позивачка була впевнена, що термін дії зазначеної довіреності закінчується через рік з дня її видачі, тобто 10 жовтня 2004 року, адже нотаріус, який посвідчував цю довіреність, роз`яснив сторонам їх права, обов`язки і термін дії у разі невизначення та зазначення конкретного строку.
Посилається на те, що договори оренди землі укладені з порушенням норм частини третьої статті 238 ЦК України і мають бути визнані недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, оскільки позивачка не мала волевиявлення на укладення з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" договорів оренди землі від 01 січня 2005 року та взагалі не знала про існування укладених правочинів. При цьому при підписанні спірних договорів оренди землі повноваження ОСОБА_4 за довіреністю на представництво інтересів ОСОБА_1 вже закінчились.
Крім того, у січні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравченко О. С., подала до суду касаційної інстанції клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2023 року ТОВ "Агрофірма Корнацьких" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,2497 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0077 та земельної ділянки площею 5,2497 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0078, що розташовані в межах території Багачівської сільської ради Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області.
01 січня 2005 року між ОСОБА_1, в інтересах якої діяв ОСОБА_3, і ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладені договори оренди № 13/К та № 12К вищевказаних земельних ділянок, терміном на 50 років, які зареєстровані у Кривоозерському районному відділі МРФ, про що в Державному реєстрі земель вчинено записи від 28 серпня 2006 року за № 0406017000.
У договорах зазначено, що ОСОБА_3 діє на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 10 жовтня 2003 року серії ВАР № 521127 та № 521128, реєстраційні номери 8313 та 8314 відповідно.
Суд першої інстанції вживав заходи щодо виявлення та витребування оригіналів/копій довіреностей від 10 жовтня 2003 року. За повідомленням приватного нотаріуса відповідні документи за закінченням строку зберігання знищені.
Учасники справи довіреності суду також не надали.
Оскільки надані суду докази не містять інформації щодо строку дії довіреностей від 10 жовтня 2003 року і встановити ці обставини на час розгляду справи неможливо, суд вмотивовано виходив з того, що довіреності на ім`я ОСОБА_3 видані власником ОСОБА_1 без зазначення строку їх дії.
Ці обставини сторони не заперечували.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Враховуючи, що договори доручення укладено і довіреності на ім`я ОСОБА_3 видані 10 жовтня 2003 року, а договори оренди на підставі довіреностей укладені 01 січня 2005 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми ЦК УРСР 1963 року, так і норми ЦК України 2003 року.
Щодо вирішення спору по суті
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.