Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 143/1483/19
провадження № 61-11198 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду
у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Медвецького С. К., Рибчинського В. П. від 05 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
в якому просив суд: визнати недійсними договори дарування права на земельні частки (паї) від 09 лютого 2000 року, укладені представником ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, і ОСОБА_2 ; застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом скасування права власності ОСОБА_2 на
земельні ділянки з кадастровими номерами 0523483800:02:000:0011 та 0523483800:02:000:0012, розташовані на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, повернути їх законним володільцям.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4, якому належало право на земельну частку (пай) площею 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі
(на місцевості), що перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка
с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165952.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_5, якій належало право на
земельну частку (пай) площею 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості), що перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області,
що підтверджується сертифікатом на право на земельні частки (паї)
серії ВН № 0165951.
Вказував, що кожен з батьків склали на нього заповіт, якими усе своє майно, права на майно вони заповіли йому. Він прийняв спадщину, але спадкові права не оформив у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні частки (паї), що входили у спадщину. Вирішуючи питання про відновлення правовстановлюючих документів, завдяки матеріалам кримінального провадження, відкритого за його заявою, він довідався, що 29 січня 2000 року сільським головою ОСОБА_6 були видані доручення від імені його батьків працівнику, на той час секретарю сільської ради ОСОБА_3, для переоформлення сертифікатів батьків на право на земельні частки (паї) на ім`я ОСОБА_2 . 09 лютого 2000 року ОСОБА_3, діючи від імені його батьків, подарував їхні права на земельні частки (паї) ОСОБА_2, який у той час був орендарем земельних паїв.
Позивач зазначав, що укладені договори дарування є недійсними в силу закону з моменту їх укладення, оскільки вчинені у порушення вимог статті 9 Закону України "Про нотаріат", статей 48, 49 ЦК УРСР, що діяв на той час, та іншим законодавчим актам. Земельні частки (паї) його батьків за зверненням
ОСОБА_2 були виділені йому в натурі ( на місцевості ), їм присвоєні кадастрові номери: за сертифікатом матері рахується земельна ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером 0523483800:02:000:0011, за сертифікатом батька - земельна ділянка № НОМЕР_2 з кадастровим номером 0523483800:02:000:0012. Зазначені земельні ділянки на праві власності належать ОСОБА_2 .
У заяві про поновлення строку позовної давності від 22 липня 2021 року позивач указував, що дізнався про порушення свого права з постанови про закриття кримінального провадження від 24 жовтня 2019 року № 12016020270000105, в якій зазначені вищенаведені обставини, тому він вважав, що позовна давність ним пропущена з поважних причин, через протиправні дії посадових осіб Очеретнянської сільської ради з видачі доручень, дарування прав на земельні частки (паї) сторонній людині.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області у складі судді Сича С. М. від 10 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, так як видані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доручення на переоформлення їхніх земельних часток (паїв) на ім`я ОСОБА_2 були посвідчені з порушенням положень статті 9 Закону України "Про нотаріат", статті 62 ЦК УРСР, як вчинені посадовою особою сільської ради від свого імені і на ім`я працівника виконавчого комітету, а тому є недійсними.
Проте позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, починаючи
з 29 лютого 2000 року, коли закінчився місячний строк дії виданих
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доручень ОСОБА_3 на переоформлення їхніх сертифікатів на право на земельні частки (паї) на ОСОБА_2, батьки позивача могли та повинні були дізнатися у довіреної особи ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 про стан своїх майнових прав, чи укладені відповідні угоди, ознайомитися з їхнім змістом. При цьому ОСОБА_2 учиняв усі необхідні процедурні дії з виділення належних тепер йому земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), про що батьки позивача як постійні мешканці с. Очеретня могли та повинні були, мали реальну можливість дізнатися про свої права.
Суд вказав, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом 24 грудня 2019 року, тобто майже через сімнадцять років після спливу строку позовної давності, а доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише після ознайомлення з постановою про закриття кримінального провадження, є безпідставними, оскільки предмет спору у цій справі, питання строку позовної давності за пред`явленими вимогами насамперед стосувалися його батьків, які за життя не зверталися за судовим захистом, якби вони вважали свої права порушеними.
Також суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц щодо порівняльного аналізу термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", вжитих у статті 76 ЦК УРСР, для застосування позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 червня 2022 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування права на земельну частку (пай)
від 09 лютого 2000 року, яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної частки в натурі (на місцевості), що перебувала
у колективній власності КСП ім. Шевченка с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165952.
Визнано недійсним договір дарування права на земельну частку (пай)
від 09 лютого 2000 року, яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної частки в натурі (на місцевості), що перебувала
у колективній власності КСП ім. Шевченка с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165951.
Застосовано наслідки недійсності правочинів. Скасовано право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на земельні ділянки з кадастровими номерами 0523483800:02:000:0011 та 0523483800:02:000:0012, розташовані на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні в суд першої інстанції судовий збір у сумі 2 305,20 грн та 3 457,81 грн судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позов обґрунтований є правильним, проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем позовної давності. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б доводили поінформованість ОСОБА_1 про наявність договорів доручення від 29 січня 2000 року, укладених його батьками в інтересах ОСОБА_2, або договорів дарування прав на земельні частки (паї) від 09 лютого 2000 року, укладених від імені батьків посередником, посадовою особою Очеретнянської сільської ради ОСОБА_3 . Тому недійсність правочинів, вчинених стосовно нерухомого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ніким не оспорювалися, а датою, коли позивачу стало відомо про вчинення вказаних вище правочинів, реально є дата постанови про закриття кримінального провадження
№ 12016020270000105, якою є 24 жовтня 2019 року. З позовом позивач звернувся до суду у грудні 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду
від 05 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 143/1483/19 із Погребищенського районного суду Вінницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах:
від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц; від 07 жовтня 2020 року
у справі № 450/2286/16-ц; від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, та помилково не врахував висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Вказує, що батьки позивача могли та повинні були дізнатися про те, що належне їм право на земельні частки (паї) перейшло до відповідача, проте за життя вони не скористалися своїм правом на судовий захист, а порушення прав стосується саме їх, а не позивача. Позивач не надав доказів, які б свідчили про це. При цьому, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, так як позов подано 24 грудня 2019 року, тобто майже через 17 років, лише після розслідування правоохоронними органами кримінального провадження. Посилається на правові висновки Верховного Суду щодо позовної давності, а також щодо принципу заборони суперечливої поведінки, принципи добросовісності й справедливості в його діях.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм чинного законодавства та з дослідженням усіх обставин у справі. При цьому, вказує, що посилання відповідача на неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Верховного Суду є безпідставними, так як правовідносини у справах не є подібними.
Крім того, зазначає, що доводи ОСОБА_2 про те, що батьки позивача могли та повинні були дізнатися про те, що належне їм право на земельні частки (паї) перейшло до відповідача, є безпідставними, так як під час розгляду справи було встановлено та не заперечувалося сторонами, що на момент видачі доручень та укладення спірних договорів, батьки позивача були у віці 75-76 років, зміст доручень, які видали батьки відповідачу, не містили жодних згадувань на укладення договору дарування, а батьки, які отримували щомісячну плату від відповідача, вважали, що це є орендні платежі за користування землею, а не благодійна допомога від сторонньої їм людини, як зазначав відповідач.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 листопада 1996 року ОСОБА_4 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165952, згідно із яким йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності
КСП ім. Шевченка розміром 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 21 листопада 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_4 (т. 1, а. с.10).
19 листопада 1996 року ОСОБА_5 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165951, згідно із яким їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 21 листопада 1996 року
у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_3
(т. 1, а. с. 13).
29 січня 2000 року ОСОБА_4 видано доручення, посвідчене головою Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області Пашкурним О. С., зареєстроване в реєстрі за № 12, згідно із яким він доручив ОСОБА_3 переоформити його сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165952 на ім`я ОСОБА_2, жителя с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області (т. 1, а. с. 242).
29 січня 2000 року ОСОБА_5 видано доручення, посвідчене головою Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області Пашкурним О. С., зареєстроване в реєстрі за № 13, згідно із яким вона доручила ОСОБА_3 переоформити її сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165951 на ім`я ОСОБА_2, жителя с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області (т. 1, а. с. 242).
09 лютого 2000 року між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_3, як дарувателем, та ОСОБА_2, як обдарованим, укладено договір дарування права на земельну частку (пай), посвідчений завідуючою Погребищенської державної нотаріальної контори Слінченко В. П., зареєстрований в реєстрі за
№ 192, згідно із яким даруватель подарував, а обдарований прийняв у дар право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності
КСП ім. Шевченка розміром 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене сертифікатом ВН № 0165951 (т. 1, а. с. 69).
09 лютого 2000 року між ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_3, як дарувателем, та ОСОБА_2, як обдарованим, укладено договір дарування права на земельну частку (пай), посвідчений завідуючою Погребищенської державної нотаріальної контори Слінченко В. П., зареєстрований в реєстрі за
№ 192, згідно із яким даруватель подарував, а обдарований прийняв у дар право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності
КСП ім. Шевченка розміром 3,36 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене сертифікатом ВН № 0165952 (т. 1, а. с. 70).
23 листопада 2001 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за № 88, згідно із яким все своє майно він заповів на користь ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 8).
Згідно із довідкою виконавчого комітету Очеретнянської сільської ради
від 25 лютого 2020 року № 141 ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав зі своєю дружиною ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 в одному дворі і вели спільне господарство (т. 1, а. с. 58).
Згідно із розпорядженням голови Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області від 12 лютого 2004 року № 61 "Про передачу у власність земельних часток (паїв) із земель колишнього сільськогосподарського підприємства" передано безкоштовно у власність громадянам - членам колишнього КСП ім. Шевченка із земель колективної власності земельні частки (паї) в розмірах і по угіддях згідно з додатком.
Зі змісту додатку до цього розпорядження за № 5 значиться ОСОБА_2, номери сертифікатів - ВН №0165951 (номер паю - 11), ВН № 0165952 (номер
паю - 12), площа земельних ділянок - 3,2950 га (т. 1, а. с. 15, 16).
24 лютого 2004 року ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного розпорядження голови Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії
ВН № 020952, згідно із яким він є власником, зокрема, зазначених земельних ділянок (т. 1, а. с. 22).
05 жовтня 2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за № 235, згідно із яким все своє майно вона заповіла на користь ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (т. 1, а. с. 11).
10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Погребищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 75).
Постановою слідчого Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Залюшньої С. А. від 24 жовтня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016020270000105 від 01 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України
(т. 1, а. с. 23-25).
У серпні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8, подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (т. 2, а. с. 18-19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої