Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 524/1970/21
провадження № 61-7361св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В., та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кременчуцька міська рада) про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він як учасник бойових дій у жовтні 2020 року звернувся до Кременчуцької міської ради із запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчука вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кременчуцька міська рада не надала відповідь на запит на отримання публічної інформації, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (справа № 440/6686/20) визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року, у порядку та строки визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Зобов`язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради розглянути запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач стверджує, що протиправними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях та приниженні, яких він зазнав внаслідок порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень, що викликало негативні емоції, погане самопочуття та пригнічений стан.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 24 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, яку він оцінив у 24 000 грн, виходив із розміру мінімальної заробітної плати в 6 000 грн за 4 місяці, що минули з дня його звернення із запитом про надання інформації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 січня 2022 року у складі судді позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 1 500 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 500 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач внаслідок винної протиправної бездіяльності своєчасно не надав запитувану публічну інформацію, внаслідок чого заподіяв моральну шкоду позивачеві, яка полягала у виникненні у позивача моральних страждань у вигляді психологічного напруження, розчарування та незручності.
Враховуючи відсутність факту настання тяжких наслідків для позивача внаслідок несвоєчасного надання відповідачем відповіді на запит, суд дійшов висновку, що належною та достатньою сатисфакцією за завдану позивачеві моральну шкоду є стягнення з органу місцевого самоврядування компенсації у розмірі 1 500 грн.
Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо факту її заподіяння позивачеві внаслідок вчинення відповідачем протиправної бездіяльності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку виконавчим комітетом Кременчуцької міської Ради.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасовано рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 січня 2022 року та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 1 488,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд вказав таке.
Позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді на його запит про наявність вільних земельних ділянок для житлової забудови на території м. Кременчук, що викликало у позивача негативні емоції, погане самопочуття та пригнічений настрій.
Запитувану інформацію позивач обґрунтовує своїм правом на першочергове забезпечення земельними ділянками, як учасника бойових дій. Аналогічні запити направлялися ОСОБА_1 до багатьох місцевих громад на території Сумської, Львівської, Тернопільської, Черкаської, Рівненської, Київської, Запорізької, Миколаївської, Полтавської, Одеської, Житомирської, Дніпропетровської, Івано-Франківської областей та у разі встановлення порушення органами місцевого самоврядування законодавства щодо доступу до публічної інформації, він вимагає відшкодування моральної шкоди.
Всього протягом 2020-2021 років судами було розглянуто 22 справи за позовами ОСОБА_1 до органів місцевого самоврядування про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням права на доступ до публічної інформації та за судовими рішеннями, які набрали законної сили, на користь позивача стягнуто загалом понад 13 тис. грн (13 836,15 грн), що вбачається із загальнодоступної інформації на сайті Судова влада України. Такі дії свідчать, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді відшкодування моральної шкоди спрямований не на відновлення порушеного права, а на безпідставне збагачення за рахунок коштів органів місцевого самоврядування, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження негативних наслідків у вигляді страждань або принижень позивача від невчасного отримання ним запитуваної публічної інформації, а сам лише факт протиправної поведінки відповідача не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виправлення описки у постанові Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Апеляційний суд вказав про те, що зі змісту поданої заяви про виправлення описки вбачається, що, на думку заявника, в резолютивній частині постанови апеляційного суду допущено описку та помилково стягнуто з нього судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки він звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Судом апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи та постанови Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року встановлено відсутність описки чи арифметичної помилки, яка підлягає виправленню відповідно до статті 269 ЦПК України, а доводи заявника фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням в частині розподілу судових витрат.
Виправлення описки у заявлений спосіб фактично призведе до зміни змісту судового рішення, що є неприпустимим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у частині розподілу судових витрат, шляхом виключення з резолютивної частини постанови апеляційного суду посилання про стягнення судового збору із ОСОБА_1 .
В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, оскільки він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 та пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 9901/135/18 та від 12 лютого 2020 року у справі № 300/1695/19.
Провадження у суді касаційної інстанції
16 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
03 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2019 року (а. с. 20).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 440/6686/20, зміненим постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року у порядку та строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації"; зобов`язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 13 жовтня 2020 року позивачем складено та направлено на адресу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради запит на отримання публічної інформації про наявність на території міста Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з надісланням відповіді на зазначену позивачем поштову адресу.
Отримавши запит 16 жовтня 2020 року, згідно із статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач мав надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, але належних та допустимих доказів (фіскального чеку поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення тощо), які підтверджують вручення листа-відповіді № 01-18/266 від 21 жовтня 2020 запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин суду не надав, та, відповідно, не довів виконання свого обов`язку щодо надання відповіді на запит на інформацію.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.