ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 630/269/19
провадження № 61-17673св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Малихіна О. О., та постанову Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2, яка перебуває у шлюбі зі ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_5, які є її онуками.
Позивач вказує, що онук ОСОБА_4 тривалий час проживав разом з нею, де йому були створені необхідні умови для проживання та розвитку. Однак після народження онуки ОСОБА_5 стосунки між нею та дочкою погіршились через різні погляди на виховання дітей. Зазначене призвело до того, що ОСОБА_2 заборонила їй бачитись з онуками. Не маючи змоги владнати конфліктну ситуацію безпосередньо зі ОСОБА_2, вона звернулась до виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, де отримала відповідь про необхідність звернення до суду за захистом порушеного права на участь у вихованні онуків.
З урахуванням уточнень і змін до позовних вимог, внесених заявами від 12 червня 2019 року, від 19 серпня 2019 року та від 28 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 остаточно просила зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3
не чинити перешкод у вихованні онуків та у спілкуванні з ними, встановити їй спосіб участі у вихованні онуків та у спілкуванні з ними, зокрема, зі ОСОБА_6 шляхом особистих побачень двічі на тиждень з 10 год суботи до 17 год неділі з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1, без присутності батьків;
на літніх канікулах - з 1 липня до 31 липня цілодобово, з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1, з можливістю відпочинку в інших містах України та за кордоном;
на осінніх канікулах - з 1 по 3 день канікул з урахуванням ночівлі за її місцем проживання АДРЕСА_1 ;
на зимових канікулах - з 7 по 13 день канікул з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1 ;
на весняних канікулах - з 1 по 3 день канікул з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1 ;
у святкові дні, день народження, дні хвороби - в присутності батьків;
забирати ОСОБА_7 зі школи після навчального процесу і щоб до повернення батьків з роботи онук перебував у неї, за попереднім узгодженням зі ОСОБА_6 .
Зі ОСОБА_8 просила встановити особисте спілкування - побачення кожну суботу тижня з 10 год до 17 год без присутності батьків;
у святкові дні, день народження, дні хвороби - в присутності батьків з урахуванням віку дитини;
не обмежувати особисте спілкування з онуками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між бабою та онуками.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначено наступні способи спілкування ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_6 та участі у його вихованні:
- кожен перший та третій тиждень місяця з 10 години суботи до 17 години неділі з ночівлею за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини, без присутності батьків;
- побачення та спілкування в період зимових канікул у період з 1 січня до 10 січня і у період літніх канікул з 1 липня до 25 липня за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з ночівлею, без присутності батьків та з можливістю відпочинку в інших містах України і поза межами країни за попередньою домовленістю з батьками;
- у святкові дні та день народження - в присутності батьків;
- забирати після закінчення навчальних занять у школі з метою супроводження до місця проживання;
- засобами телефонного мобільного зв`язку без обмеження розмов у часі.
Визначено наступні способи спілкування ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_8 та участі у її вихованні:
- кожен перший та третій тиждень місяця в суботу і неділю з 10 години до 13 години за місцем проживання дитини або за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини, в присутності батьків або за згодою батьків за їх відсутності;
- у святкові дні та день народження - в присутності батьків;
- засобами телефонного мобільного зв`язку без обмеження розмов у часі.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 384,20 грн з кожного у відшкодування судового збору.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що баба, дід мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання внуків. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками та у їх вихованні.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції врахував висновок виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, а також наявність спору між сторонами.
Визначаючи способи спілкування ОСОБА_1 з онуками та участі у їх вихованні, суд першої інстанції вважав, що визначений судом спосіб не порушує право дітей на сімейне виховання, яке полягає у наданні дітям можливості жити і виховуватися в сім`ї, включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. При визначенні способу спілкування враховано вік дітей, встановлено графік зустрічей, який не порушує їхні режими, не відриває від нормального, звичайного для дітей середовища. При цьому зазначено, що баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності. Позбавлення позивача права щодо спілкування з онуками та участі у їх вихованні може позбавити останніх родинних зв`язків з бабою, любові та турботи з боку останньої, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року - без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 390/1426/16-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 756/6595/18, від 9 вересня 2019 року у справі № 727/5787/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 758/7882/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 630/404/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення. З урахуванням зазначеного, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Люботинського міського суду Харківської області матеріали цивільної справи № 630/269/19.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 19 лютого 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 390/1426/16-ц, від 9 вересня 2019 року у справі № 756/6595/18, від 3 липня 2019 року у справі № 727/5787/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 758/7882/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 630/404/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначеного до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 21 січня 2011 року
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_5 .
Неповнолітні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проживають разом з батьками у квартирі АДРЕСА_2 .
З повторного свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого Люботинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану 13 квітня 1995 року, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00012247642 від 1 червня 2013 року, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2, і, відповідно, бабою малолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
З довідки № 01-22/261 від 10 липня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_9 є учнем 3-А класу Люботинської гімназії № 1 Люботинської міської ради Харківської області.
З характеристики Люботинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) № 2 судами встановлено, що ОСОБА_10 з 23 серпня 2018 року відвідує цей дошкільний навчальний заклад. Батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, беруть активну участь у житті дитини, приводять та забирають із садочка, цікавляться її розвитком і життям у дитячому колективі.
Із аналітичної довідки щодо діагностування учня 2-А класу Люботинської гімназії № 1 від 25 жовтня 2018 року № 01-22/365 суди встановили, що ОСОБА_9 відкритий, допитливий, інтелектуально і творчо розвинутий хлопчик. У нього налагоджений психологічний контакт з вітчимом та бабою, але при згадці про сім`ю у ОСОБА_11 з`являються сумні емоції, так як час у родині спільно не проводиться, хлопчик не відчуває достатньої уваги з боку своїх батьків.
Відповідно до висновку від 16 вересня 2019 року № 03-36/3021, наданого виконавчим комітетом Люботинської міської ради як органом опіки та піклування, ОСОБА_1 визначено такі способи участі у вихованні онуків та у спілкуванні з ними: чотири рази на місяць - кожної суботи з 10 год до 17 год; місце спілкування баби з онуками та присутність матері визначаються за попередньою домовленістю з батьками. Органом опіки та піклування окремо визначені порядок побачень та спілкування баби з онуками за умови попереднього досягнення домовленості між бабою та батьками, який виражається у наступному: перебування дітей на канікулах обговорену кількість днів за місцем проживання баби (можливість ночівлі обговорюється додатково); під час сімейних свят, днів народжень - в присутності батьків (за умови попереднього обговорення місця проведення); після закінчення навчальних занять в школі ОСОБА_7 і перебування в дошкільному навчальному закладі ОСОБА_8 можливість забирати дітей з навчально-виховних закладів.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками.
У судовому засіданні судом заслухана думка ОСОБА_7, який у невимушеній бесіді в присутності представника органу опіки та піклування, яка за фахом є психологом, пояснив, що він любить обох своїх бабусь, але бажає більше бути в гостях у баби Люди, оскільки там де вона проживає проживають його друзі, з якими йому подобається гуляти, а на вулиці, де проживає баба ОСОБА_12, хлопців його віку немає. Він раніше часто залишався у баби ОСОБА_13 на ночівлю та навіть їздив разом з нею на відпочинок за кордон без батьків. Також він згадав, що коли він ходив у перший клас, його мама посварилася з бабою ОСОБА_14, бо кожна з них бажала, аби він був з нею. Останнім часом батьки не дозволяють йому залишатися у баби ОСОБА_13 на ночівлю, пояснюючи це тим, що баба ОСОБА_15 не така як баба ОСОБА_12 . З невідомих причин до баби ОСОБА_13 не пускають і його сестру ОСОБА_5 . Він стурбований тим, що вони посварилися, і хоче аби вони швидше примирилися між собою та його спілкування з бабою ОСОБА_14 відновилось до того рівня, який існував раніше, щоб він міг частіше бачитися з нею, залишатися на ночівлю, разом з нею з`їздити на відпочинок, навіть за кордон, бо він їй довіряє.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).
Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України).
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Частини п`ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п`ята та шоста статті 19 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що "законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).