ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 873/52/22
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
за участю секретаря судового засідання - Ксензова Г.Є.;
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" Бонтлаба В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "Стоянова І.С."
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023
у справі № 873/52/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022
у третейській справі №11/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"
до Фермерського господарства "Стоянова І.С."
про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань
ВСТАНОВИВ:
08.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (далі - Товариство, позивач) звернулося до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Стоянова І.С." (далі - Господарство, відповідач) донарахованого розміру грошових коштів (пені, відсотків річних та інфляційних втрат) у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договорами купівлі-продажу від 12.03.2020 №37/20/60 та від 26.03.2020 № 63/20/60.
Рішенням Третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі № 11/22 позов задоволено частково; стягнуто з Господарства на користь Товариства донарахований розмір грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу № 37/20/60 від 12.03.2020 та № 63/20/66 від 26.03.2020 у сумі 409 681,26 грн, а також третейський збір у сумі 4 496,81 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №873/70/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2022, відмовлено у задоволенні заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі № 11/22 та залишено вказане рішення без змін.
Короткий зміст заявлених вимог
30.06.2022 Товариством подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі № 11/22.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 заяву Товариства задоволено та видано наказ на примусове виконання рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі № 11/22. Стягнуто з Господарства на користь Товариства донарахований розмір грошових коштів, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу № 37/20/60 від 12.03.2020 та № 63/20/66 від 26.03.2020 у сумі 409 681, 26 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства третейський збір у сумі 4 496, 81 грн та судовий збір за розгляд заяви у сумі 1 240, 50 грн.
Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду у цій справі, оскільки: рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі № 11/22 не скасовано компетентним судом; справа підвідомча Третейському суду; строк для звернення щодо видачі виконавчого документу не пропущений; вказане рішення прийнято у спорі між сторонами, передбаченому третейською угодою в умовах договорів; ця третейська угода недійсною компетентним судом не визнавалась; докази того, що склад Третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді, не надані; рішення Третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені Законами України; Третейський суд, ухвалюючи Рішення, не вирішував питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Установлені судом обставини
Між сторонами наявна угода про передачу спору на розгляд третейського суду (третейське застереження), про що зазначено безпосередньо в пункті 8.5 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 (далі - Договір №37/20/60) та в пункті 13.2 договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 (далі - Договір №63/20/66).
У зазначених пунктах сторонами домовлено, що всі вимоги, які виникають при виконанні цього договору, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю чи частково, або у зв`язку з ним або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді за адресою: 02660 м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, відповідно до регламенту вказаного суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://tretsud.aub.org.ua. Сторони підтвердили, що вони ознайомлені з Регламентом Третейського суду та добре розуміють положення цього регламенту.
Спір між сторонами виник з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про третейські суди". Відповідний спосіб захисту прав (законних інтересів) передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
На дату розгляду цієї справи судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності укладених сторонами договорів (в цілому або їх окремих частин).
Ухвалюючи рішення, Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків не вирішував питання, які виходять за межі третейської угоди.
Предметом спору в третейській справі № 11/22 було стягнення з Господарства на користь Товариства заборгованості за отриманий товар та користування товарним кредитом, штрафів, пені, інфляційних втрат за договорами № 37/20/60 та №63/20/66.
На виконання Договору № 37/20/60 Товариство поставило Господарству мінеральні добрива (товар) на загальну суму 820 826,89 грн, які відповідач оплатив частково у сумі 190 672,17 грн, у зв`язку з чим станом на 15.02.2021 його заборгованість за поставлений за цим договором товар становила 630 154,72 грн.
На виконання Договору № 63/20/66 Товариство поставило Господарству засоби захисту рослин (товар) на загальну суму 159 845,28 грн, які відповідач оплатив частково у сумі 40 000,00 грн, у зв`язку з чим станом на 15.02.2021 заборгованість відповідача за поставлений йому за цим договором товар становила 119 845,28 грн.
У зв`язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання рішенням Третейського суду від 09.03.2021 у справі № 4/21 позовні вимоги Товариства було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення на його користь з Господарства за вказаними вище договорами суму заборгованості за товар, пеню, відсотки річних згідно договорів та інфляційні втрати у загальному розмірі 899 214,91 грн.
24.05.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №873/57/21 задоволено заяву Товариства про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 09.03.2021 у справі №4/21 та 15.06.2021 видано відповідні накази суду.
02.07.2021 постановами Арцизького РВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) відкриті виконавчі провадження № 65941372 та №65941433 щодо примусового виконання вказаних вище наказів.
Погашення заборгованості відбувалось в період з 24.05.2021 по 30.05.2022 як в добровільному, так і в примусовому порядку шляхом стягнення грошових коштів з подальшим їх перерахуванням позивачу.
Оскільки заборгованість була погашена у повному обсязі лише 30.05.2022, позивач просив третейський суд стягнути з відповідача донарахований розмір грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань у загальній сумі 480 031,93 грн, а також сплачений третейський збір.
За умовами Договору № 37/20/60: за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення) від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (пункт 7.2); покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (пункт 7.6); сторони згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних (пункт 7.8).
Згідно умов Договору № 63/20/66: за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочення, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який вона сплачується, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочення (пункт 11.2); сторони згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних (пункт 11.3).
Оскільки відповідач остаточно погасив заборгованість за договорами лише 30.05.2022, Третейський суд з`ясував, що до стягненню з Господарства на користь Товариства підлягають: 409 681,26 грн (у т.ч. 107 206,29 грн пені за період з 16.02.2021 по 22.05.2022; 194 003,27 грн - з урахуванням 30% річних згідно з пунктом 7.8 Договору № 37/20/60 та пунктом 11.5.1 Договору №63/20/66; 108 471,70 грн інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по травень 2022 року); сплачений третейський збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4496,81 грн на підставі статті 42 Регламенту Третейського суду.
Відповідач був обізнаний про наявність третейського спору у справі № 11/22. Ухвала від 10.06.2022 про порушення провадження та про призначення справи до третейського розгляду на 24.06.2022 була направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження, що підтверджується наявними в матеріалах третейської справи доказами (списком рекомендованих відправлень та фіскальним чеком від 11.06.2022) та отримана ним (відповідачем) 22.06.2022, тобто до дати судового засідання; також матеріали третейської справи містять належні докази на підтвердження надсилання позивачем відповідачу матеріалів позову.
У рішенні третейського суду зазначено, що відповідач про час і місце про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, представників в засідання не направив, відзиву не надав. Заява відповідача про відкладення розгляду справи та направлення для ознайомлення матеріалів справи задоволенню не підлягає, оскільки матеріали справи містять докази направлення відповідачу завчасно копій матеріалів справи позивачем.
Склад третейського суду, що ним прийнято рішення у справі № 11/22, на виконання якого Товариство просить видати наказ, визначений відповідно до вимог Закону України "Про третейські суди", Регламенту Третейського суду та викладених сторонами в пункті 8.5 Договору № 37/20/60 та в пункті 13.2 Договору № 63/20/66 третейських застережень. Вказане рішення підписане суддею Третейського суду Мамченко Ю.В. та Президентом Асоціації українських банків Дубас А.Б, а також скріплене печаткою Третейського суду.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем рішення Третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі № 11/22 станом на момент звернення Товариства із заявою про видачу виконавчого документа та на момент розгляду цієї заяви господарським судом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Господарство (відповідач) подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 873/52/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі № 11/22.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема внаслідок неправильного установлення деяких обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Процесуальні порушення щодо порядку розгляду господарським судом справи, на думку скаржника, полягають у тому, що цей суд не взяв до уваги відзив Господарства від 03.12.2023, надісланий до суду 05.12.2022; та залишив поза увагою обставини того, що:
- рішення Третейського суду прийнято 24.06.2022, проте лише 22.06.2022 (за день до судового засідання), поштовим відправленням Господарство отримало ухвалу цього суду від 10.06.2022, якою суд ухвалив призначити справу № 11/22 до розгляду на 24.06.2022 та надати суду письмовий відзив на позовну заяву. Ураховуючи стислі строки для підготовки відзиву, вчинення інших підготовчих дій для належного захисту своїх прав, було подано до Третейського суду клопотання про відкладення розгляду справи № 11/22, та про надсилання для ознайомлення копій матеріалів цієї справи за адресою Господарства або на електрону пошту. Однак, проігнорувавши усі принципи правосуддя та вказану заяву, Третейський суд розглянув спір та ухвалив рішення 24.06.2022. Таким чином, Господарство не приймало участі у розгляді цього спору у справі № 11/22 та було позбавлено такої можливості, гарантованої законодавством України та Європейською конвенцією з прав людини, зокрема щодо захисту своїх прав та інтересів, надання відзиву та пояснень, доказів та доводів безпосередньо по суті позову, правом заявити відвід судді тощо.
- з огляду на визначення пені та штрафу за пунктом 7 Договору № 37/20/60 та пунктом 11 Договору № 63/20/66 вбачаються нарахування цих штрафних санкцій не за різні, а за одні й ті самі порушення умов цих договорів;
- оскільки вказані договори містять визначення еквіваленту в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, а отже нарахування та стягнення з Господарства 30% річних та інфляційних втрат є неправомірним;
- вказані договори містять ознаки "несправедливих умов" у розумінні частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а отже не відповідають вимогам частини третьої статті 509 ЦК України; пункт 7 Договору №37/20/60, пункти 7.3 та 11 (у сукупності) Договору № 63/20/66 не відповідають вимогам частини першої статті 203 ЦК України, наслідки недодержання яких передбачені статтями 215, 216 цього Кодексу; Третейських суд розглядав справу №11/22 саме про донарахування санкцій в загальновідомих форс-мажорних обставин.
Скаржник стверджує про наявність визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, що полягають у такому:
- рішення Третейського суду від 24.06.2026 містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законом, оскільки дія третейських застережень за договорами в силу вимог частини першої статті 203 ЦК України (наслідки недодержання яких передбачені статтями 215, 216 цього Кодексу), порушують права, свободи та інтереси Господарства, порушують самі принципи, завдання і засади судочинства, не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (наведене підтверджується тим, що Третейський суд: (1) помилково стягнув пеню і штраф за те ж саме порушення, не врахувавши правовий висновок Верховного Суду (справи №№ 536/1841/15-ц, 334/1994/15-ц, 652/186/15-ц, 466/1669/16-ц, 359/3256/15-ц, 331/7975/13, 765/2104/13-ц), згідно якого відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за те саме порушення свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за те саме порушення; (2) неправомірно стягнув інфляційні витрати, не врахувавши правовий висновок Верховного Суду (справи №№ 6-284цс17, 296/10217/15-ц, 130/1058/16, 369/661/15-ц, 638/4106/16-ц, 638/10417/15-ц, 905/192/18) у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти; (3) вирішив питання про права та обов`язки Господарства, яке не брало участі у третейській справі № 11/22, відтак було позбавлене можливості скористатися процесуальними правами учасника справи; (4) порушив загальні принципи господарського судочинства та принципи організації і діяльності третейського суду; (5) не врахував, що умови договорів є несправедливими у розумінні частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та не відповідають вимогам частини першої статті 203 ЦК України);
- Третейський суд розглянув справу № 11/22, яка була йому непідвідомча (Договір №37/20/60 не дає чіткого розуміння, що є предметом розгляду у суді, а що - у третейському суді; Третейський суд ухвалив рішення щодо обставин які не стосуються договорів №63/20/55 та №37/20/60, оскільки у позовній заяві здійснено нарахування, що не відповідають дійсності та умовам цих договорів);
- Третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі (Господарство є названою особою, оскільки, по-перше, не брало участі у третейському розгляді та було позбавлене такої можливості, по-друге, було позбавлене можливості реалізувати свої права та обов`язки);
- склад Третейського суду не відповідав вимогам закону (скаржник вказує, що відповідно до статті 14 Закону України "Про третейські суди" для призначення чи обрання третейського судді у справі № 11/22 необхідна була згода Господарства, однак відповідач її не надавав та не приймав ніякої участі в призначенні чи обранні судді; у третейському застереженні сторонами не було погоджено кількісний та особовий склад суду).
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
Товариством подало відзив, у якому просить апеляційну скаргу Господарства залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувану ухвалу залишити безе змін.
Апеляційне провадження
01.02.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана апеляційна скарга Господарства.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/52/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2023, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Господарства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 873/52/22, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2023 о 11:45 год.
13.02.2023 до касаційного суду надійшло клопотання Товариства про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2023 вказану заяву Товариства задоволено, ухвалено здійснити проведення судового засідання, призначеного на 22.02.2023 о 11:45 год., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У судовому засіданні 22.02.2023 взяв участь представник Товариства (у режимі відеоконференції), натомість заявник апеляційної скарги - Господарство явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином. При цьому, жодних заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 22.02.2023 до суду на подано.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників скаржника. Водночас, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Згідно з частиною другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом частини другої статті 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні господарські суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом судового розгляду, як зазначено вище, є заява Товариства про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі № 11/22.
Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
У статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України "Про третейські суди".
Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.
У наведеному висновку суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів (постанови від 12.09.2018 у справі №917/1257/17, від 31.07.2019 у справі № 910/24165/16, від 01.08.2019 у справі № 910/8991/17, від 27.08.2020 у справі № 870/48/20, від 25.05.2021 у справі №873/93/20).
Ураховуючи викладене та встановлені обставини щодо:
-погодження сторонами в пункті 8.5 укладеного між ними 12.03.2020 договору № 37/20/60 (купівлі-продажу) умов про розгляд всіх вимог, які виникають при виконанні цього договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, у Третейському суді відповідно до його Регламенту, що є невід`ємною частиною цієї третейської угоди, та ознайомлення та розуміння положень якого сторони підтверджують;
- погодження сторонами в пункті 13.2 укладеного між ними 26.03.2020 договору № 63/20/66 (купівлі-продажу) умов про розгляд всіх вимог, які виникають при виконанні цього договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, у Третейському суді відповідно до його Регламенту, що є невід`ємною частиною цієї третейської угоди, та ознайомлення та розуміння положень якого сторони підтверджують;
- відсутності доказів визнання недійсними цих договорів (в цілому або їх окремих частин), що містять третейські угоди, компетентним судом;
- обставин того, що спір між сторонами виник з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про третейські суди";
- ухвалення 24.06.2022 Рішення Третейського суду у третейській справі №11/22 (про часткове задоволення позову про стягнення з Господарства на користь Товариства 409 681,26 грн заборгованості за договорами (штрафних санкцій) та 4 496,81 грн третейського збору) та звернення 30.06.2022 із заявою про видачу наказу (тобто в межах строку, визначеного частиною другою статті 352 ГПК України);
- відмови ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №873/70/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2022, у задоволенні заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі № 11/22;
- визначенню складу Третейського суду відповідно до вимог Закону України "Про третейські суди", Регламенту Третейського суду та викладених сторонами в пункті 8.5 Договору № 37/20/60 та в пункті 13.2 Договору №63/20/66 третейських застережень.