ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 910/23042/16
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Банаська О.О., Баранця О.М., Кібенко О.Р., Рогач Л.І., Селіваненка В.П., Чумака Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Профінанс Груп",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
представник відповідача - Кулініч А.П., адвокат (ордер від 25.01.2023 серія АІ №1339647),
третя особа - державне підприємство "Донецька залізниця",
представник третьої особи - не з`явився,
за участю Прокуратури міста Києва,
представник прокуратури - Єреп В.В (посвідчення від 05.09.2022 №067818)
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (головуючий Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Руденко М.А.)
у справі № 910/23042/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс Груп" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства ?Українська залізниця? (далі - Залізниця)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Донецька залізниця" (далі - Підприємство),
про стягнення заборгованості,
за участю Прокуратури міста Києва (далі - Прокуратура).
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство ?Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства ?Українська залізниця" про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 942 885,45 долара США (проценти за користування кредитом і 3 % річних) та 52 621 324,56 грн (пені за порушення строків сплати кредиту та процентів за його користування).
У подальшому найменування публічного акціонерного товариства ?"Перший Український Міжнародний Банк" змінено на акціонерне товариство ?Перший Український Міжнародний Банк" (далі - Банк), а публічного акціонерного товариства ?Українська залізниця" - на акціонерне товариство ?Українська залізниця? (Залізниця).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов кредитних договорів від 07.11.2013 № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557, зобов`язання за якими перейшли до Залізниці в порядку правонаступництва.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2021 позов задоволено частково, стягнуто із Залізниці на користь Банку 192 805,68 долара США 3 % річних за несвоєчасне повернення кредитів, 88 725,00 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758,17 грн пені за порушення строків сплати процентів. У решті позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що:
- строк виконання зобов`язання зі сплати процентів було змінено, у зв`язку з пред`явленням вимоги про дострокове виконання зобов`язання, а тому позов у частині стягнення процентів за користування кредитом після пред`явлення вимоги не підлягає задоволенню;
- неповернення кредиту та процентів, нарахованих до 03.06.2016 (настання строку сплати), є підставою для стягнення 3 % річних за неправомірне користування коштами;
- порушення Підприємством зобов`язань за кредитними договорами із своєчасного повернення кредитів та своєчасної сплати відсотків за користування кредитами є підставою для стягнення пені;
- вимоги щодо стягнення пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами, визнані обґрунтованими в частині нарахування пені на суми процентів нарахованих до пред`явлення вимоги;
- норма статті 2 Закону України ?Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) не застосовується, оскільки на момент пред`явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредитів та у момент виникнення прострочення стягнення за такими кредитами всі права та обов`язки за кредитними договорами перейшли в порядку універсального правонаступництва до Залізниці, яка зареєстрована в місті Києві, та не провадило свою господарську діяльність на території населених пунктів, віднесених Кабінетом Міністрів України (КМ України) до зони проведення антитерористичної операції (АТО).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 замінено Банк на його правонаступника Товариство.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, замість 88 725,00 доларів США стягнуто 84 472,50 долара США.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, але в частині стягнення 3 % річних за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, здійснивши власний перерахунок, змінив розмір задоволеної суми.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення статті 2 Закону № 1669-VII не підлягають застосуванню, оскільки Залізниця зареєстрована в місті Києві. Також суд вказав, що наведена норма розповсюджується виключно на основну суму заборгованості за кредитними договорами та договорами позики. Тому указана норма не встановлює заборону кредитора на нарахування пені та/або штрафу за прострочення сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами.
Постановою Верховного Суду від 10.08.2022 частково задоволено касаційну скаргу, постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що боржником за кредитними договорами було Підприємство, яке зареєстроване у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме у місті Донецьку.
Суд касаційної інстанції вказав, що для висновку щодо можливості/неможливості застосування статті 2 Закону № 1669-VII судам слід було з`ясувати, чи проводило Підприємство свою господарську діяльність на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визначених у затвердженому КМ України переліку та, відповідно, з`ясувати, чи не отримав правонаступник - Залізниця більше зобов`язань, ніж мав його правопопередник - Підприємство.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 скасовано в частині стягнення пені та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 47 656 150,80 грн пені за порушення строків повернення суми кредитів та 4 965 173,76 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом. Суд апеляційної інстанції також змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, здійснив частковий поворот виконання рішення та розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що до спірних правовідносин у частині нарахування пені за прострочення сплати тіла кредиту підлягає застосуванню мораторій, встановлений статтею 2 Закону № 1669-VII, оскільки:
- Залізниця є правонаступником Підприємства з 21.10.2015, яке провадило свою діяльність на території Донецької області, на території антитерористичної операції;
- господарська діяльність як правопопередника, так і правонаступника здійснювалися/здійснюються на території проведення антитерористичної операції;
- положеннями Закону № 1669-VII не передбачено обов`язкового постійного здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції, як умови звільнення від нарахування штрафних санкцій, тоді як достатньо факту реєстрації та здійснення господарської діяльності на відповідній території у період з 14.04.2014;
- реєстрація Залізниці в місті Києві не спростовує того, що Підприємство здійснювало господарську діяльність, яка наразі здійснюється Залізницею в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на території проведення антитерористичної операції;
- у розумінні положень статті 58 Конституції України приписи статті 2 Закону № 1669-VII щодо заборони нарахування пені з 14.04.2014 мають ретроспективну дію для спірних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування;
- у частині відмови задоволення вимог про стягнення пені на проценти за користування кредитом апеляційний суд керувався висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1585/15, від 04.09.2018 у справі № 905/2424/17, від 27.08.2019 у справі № 905/2746/16, від 12.11.2019 у справі № 905/86/15, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, що за своєю правовою природою сплата процентів є складовою основного зобов`язання за кредитним договором, а відтак мораторій на нарахування пені, передбачений Законом № 1669-VII, застосовується і до вимог про стягнення пені, нарахованої на несвоєчасну сплату процентів;
- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2020 у справі №910/3262/16, не підлягають врахуванню, оскільки, вони суперечать раніше висловленому Верховним Судом висновку, викладеному у зазначених постановах, а ухвалюючи постанову від 10.12.2020 суд касаційної інстанції не відступив від попередніх висновків.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду, яка прийнята в іншій справі у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви Залізниці про поворот виконання рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) мотивована тим, що:
- судом застосовано норми статті 2 Закону № 1669-VII без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 105.3 постанови від 10.12.2020 у справі № 910/3262/16, в якому зазначено, що мораторій на нарахування пені та штрафів поширюється лише на нарахування штрафних санкцій на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, а не пені за несвоєчасне повернення процентів а також висновків щодо необхідності враховувати останню позицію суду касаційної інстанції;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах: статті 2 Закону № 1669-VII у системному зв`язку з нормами частини першої статті 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", оскільки суд не врахував, що місцезнаходження суб`єкта господарювання (юридичної особи), інформація про яке міститься в ЄДРПОУ, фактично, не є тотожним місцю провадження господарської діяльності; частини п`ятої та шостої статті 333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки здійснив поворот виконання рішення шляхом стягнення 50 682 908,97 грн за відсутності документів, які підтверджують факт списання відповідних коштів з рахунку боржника та отримання стягувачем. Платіжна вимога про перерахування коштів на рахунок органу ДВС не є доказом виконання вказаної вимоги боржником та отримання їх стягувачем. Окрім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що стягувачу може бути повернута лише різниця між стягнутою сумою за судовим рішенням (включаючи 3 % річних, нарахованих на тіло кредитів та проценти), та скасованою частиною цього рішення, а саме у розмірі 39 797 310,80 грн;
- суд зробив помилковий висновок, що для застосування норми статті 2 Закону № 1669-VII достатнім є факт реєстрації та здійснення господарської діяльності на відповідній території у період з 14.04.2014. Такий висновок суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.07.2018 у справі № 908/981/17, що встановлена законом заборона щодо нарахування штрафів та пені за кредитними зобов`язаннями може мати місце лише за період, коли відповідна особа провадить (провадила) свою господарську діяльність на території населених пунктів, де здійснюється антитерористична операція;
- судом порушено статті 7, 13, 14, 73-76, 86, частину п`яту статті 310 ГПК України, оскільки не виконано вказівки (висновки) Верховного Суду, викладені у постанові від 10.08.2022 у цій справі, і не встановлено на підставі належних та допустимих доказів, чи позичальник - Підприємство здійснювало свою господарську діяльність на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, що впливає на правильність застосування норми статті 2 Закону № 1669-VII;
- суд порушив норми частини другої статті 74, статті 81, частини першої статті 267 ГПК України, оскільки неправомірно відмовив у задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів (фінансову звітність Підприємства за 2016 рік, наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України № 512-Ц/од від 30.11.2015 про припинення господарської діяльності Підприємства) з метою з`ясування обставин здійснення господарської діяльності у спірний період.
Залізниця подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту шостого частини першої статті 231 ГПК України, оскільки 03.10.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення юридичної особи - Товариства. Що ж до суті касаційної скарги, то Залізниця просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 справу № 910/23042/16 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від одного з висновків Верховного Суду, викладеного у пункті 105.3 постанови від 10.12.2020 у справі № 910/3262/16, згідно з яким дія вказаного Закону № 1669-VII не поширюється на стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, а поширюється лише на нарахування штрафних санкцій на основну суму заборгованості (тіло кредиту) за кредитними зобов`язаннями.
Ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.01.2023 касаційну скаргу Товариства прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанцій під час нового розгляду (з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 10.08.2022, якою було скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції) встановлено, що позичальником за кредитними договорами від 07.11.2013 № 13.11-555, № 13.11-556 та № 13.11-557 була юридична особа - Підприємство, яка зареєстрована у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме у місті Донецьку.
Згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та статутом, затвердженим постановою КМ України від 02.09.2015 № 735, Залізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких Підприємство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 зробила висновок, що у процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття відбулось універсальне правонаступництво, а все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, у тому числі Підприємства, переходять до правонаступника - Залізниці у порядку універсального правонаступництва.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Залізниця є правонаступником Підприємства з дати державної реєстрації Залізниці - з 21.10.2015.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Залізницею, з метою виконання покладених на неї завдань та функцій, задля забезпечення здійснення своєї господарської діяльності на всій території України було створено ряд відокремлених підрозділів, серед яких, зокрема, регіональна філія ?Донецька залізниця? акціонерного товариства "Українська залізниця" з місцезнаходженням Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, що наразі залишається територією проведення антитерористичної операції.
Отже, Залізниця є правонаступником Підприємства, яке проводило свою діяльність на території Донецької області, тобто на території проведення антитерористичної операції.
Враховуючи те, що на час кредитування та до 21.10.2015 зобов`язаною особою за кредитними договорами було Підприємство, яке здійснювало свою діяльність у пільговій для нарахування штрафних санкцій зоні, та було звільнено від сплати цих санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність покладання на правонаступника зобов`язання, від яких звільнений правопопередник, оскільки за змістом статті 107 ЦК України правонаступник позичальника за кредитними договорами не може отримати більше зобов`язань, ніж мав його попередник.
Також апеляційний суд зазначив, що правонаступництво зумовлює перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої, при цьому не змінює того, що господарська діяльність як попередника, так і правонаступника здійснювалися/здійснюються на території проведення антитерористичної операції.
При цьому, відмовляючи у застосуванні до спірних правовідносин положень статті 2 Закону № 1669-VII місцевий господарський суд вказував на те, що Залізниця зареєстрована у м. Києві, яке не віднесено до переліку населених пунктів, визначених КМ України, де проводилася антитерористична організація, а виконання кредитного договору не потребує вчинення дій відповідачем у зоні проведення антитерористичної операції.
Однак суд апеляційної інстанції не погодився з даними висновками суду першої інстанції, оскільки положення статті 2 Закону № 1669-VII передбачають, що однією з обов`язкових умов застосування зазначеного мораторію на нарахування пені та штрафних санкцій є те, що юридична особа проводить (проводила) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМ України переліку, де проводилася антитерористична операція.