Постанова
Іменем України
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 369/2435/20
провадження № 61-21131св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Євдокія Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Сацюк Віталій Валерійович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року у складі судді Волчко А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю., про визнання шлюбного договору частково недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що в березні 2007 року ним та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу придбано домоволодіння і земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:050:0005, розташовані на АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .
Для придбання зазначеної земельної ділянки та здійснення будівництва на ній житлового будинку, сторонами були використані грошові кошти, виручені ним від продажу 27 грудня 2006 року належної йому земельної ділянки на АДРЕСА_2, а також кошти отримані ним у борг у розмірі 18 500,00 дол. США, що на той час було еквівалентно 100 000,00 грн, та кошти у розмірі 189 000,00 дол. США отримані за кредитним договором, укладеним між ним та Акціонерним товариством "Укрсиббанк". Виплати за кредитним договором здійснювалися за рахунок спільних грошових коштів сторін у період 2007-2014 років.
29 листопада 2012 року, до укладення шлюбу, між ОСОБА_2 та ним укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2273.
Відповідно до підпункт "а" пункту ІІ.2 цього договору особистою приватною власністю подружжя є: майно (в тому числі грошові кошти), набуте чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу, якщо цей факт документально підтверджено.
ОСОБА_1 вважав, що підпункт "а" пункту ІІ.2 та абзац 4 пункту ІІ.2 шлюбного договору ставить його у вкрай невигідні умови, суперечить вимовам частини четвертої статті 93 та частини другої статті 97 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Крім того, зазначена земельна ділянка та побудований на ній житловий будинок є його єдиним житлом. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та перешкоджає йому користуватися зазначеним житловим будинком.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 74, 97, 103 СК України та статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати частково недійсним, з моменту вчинення, шлюбний договір від 29 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 2273, зокрема підпункт "а" пункту ІІ.2, абзац 4 пункту ІІ.2 цього договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови спірного шлюбного договору суперечать вимогам чинного законодавства України і ставлять позивача в надзвичайно невигідне матеріальне становище, оскільки умови цього договору не обмежені рівні права обох сторін.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач звертався до відповідача з вимогою зміни, розірвання або відмови від шлюбного договору, як це передбачено умовами цього договору, як і відсутні докази щодо пред`явлення вимог щодо розірвання договору або зміни його умов у судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірні пункти договору ставлять позивача в надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Сацюк В. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 755/19197/18, а також порушення норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статей 9, 93, 94, 103 СК України та статей 203, 215 ЦК України до спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3730, ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку, площею 0,1200 га, розташовану на території АДРЕСА_2 (а. с. 11, 12).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 грудня 2007 року у справі № 2-1382/07 встановлено, що 27 грудня 2006 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_3 за 305 000,00 грн земельну ділянку, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13-15).
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 08 листопада 2007 року Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районного ради Київської області" на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1502 га, на АДРЕСА_1 (а. с. 18).
29 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2273 (а. с. 7, 8).
Відповідно до розділу І пункту 1 цього договору його положення стосуватимуться виключно майнових відносин між подружжям, і не стосуватимуться інших питань подружнього життя, у томі числі і майнових прав та обов`язків як батьків.
Згідно з розділом ІІ пункту 2 шлюбного договору особистою приватною власністю кожного із подружжя є: а) майно (в тому числі грошові кошти), набуте чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу, якщо цей факт документально підтверджено; б) майно (в тому числі грошові кошти), набуте чоловіком або дружиною за час шлюбу, але на підставі договору дарування або у порядку спадкування; в) нерухоме майно, автотранспортні засоби, інше майно, право власності на яке підлягає обов`язковій державній реєстрації, що буде придбаватися у шлюбі на ім`я одного із подружжя будь-яким способом, відмінним від дарування чи успадкування.
Сторони погодилися з тим, що на майно та/чи грошові кошти, які є особистою приватною власністю кожного із них, за будь-яких умов не поширюються положення Глави 8 СК України (у тому числі статті 60, 62 СК України) та стаття 369 ЦК України.
30 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджує свідоцтво про шлюб, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а. с. 9).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Сацюк В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, дев`ятою статті 7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.