ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 810/5928/15
касаційне провадження № К/9901/41638/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 (суддя Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімершпагат" до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімершпагат" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду із позовом до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), у якому, з урахуванням змін до позову, просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.07.2015 №0008181520, визнати протиправними дії Інспекції щодо некоректного відображення в АІС "Податковий блок" в програмі "Обробка податкової звітності та платежів" показників податкової декларації в рядках 10, 17, 18, 25, 25.1.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що у Інспекції були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки Товариство в межах строків, встановлених ПК України, сплатило самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за серпень-листопад 2014 року, січень 2015 року, визначені платником самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, водночас, зазначені кошти були спрямовані контролюючим органом в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу та застосовано штрафні санкції за порушення платником строків сплати податку на додану вартість.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 14.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції, які полягають у некоректному відображенні в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" в підсистемі "Обробка податкової звітності та платежів" показників податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2014 року №9054138523 від 19.09.2014 в рядках 10.1, 17, 18, 25, 25.1; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 15.07.2015 №0008181520.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суми самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року позивачем були сплачені своєчасно та у повному обсязі, а підставою для спрямування платежів позивача в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості слугувало некоректне відображення в АІС "Податковий блок" в програмі "Обробка податкової звітності та платежів" показників податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2014 року в рядках 10.1, 17, 18, 25, 25.1.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували, що внаслідок несплати Товариством податку на додану вартість за серпень 2014 року в інтегрованій картці позивача з урахуванням передплати в розмірі 93,00 грн станом на 30.09.2014 виникла недоїмка в розмірі 339200,00 грн, яка послідовно збільшувалась на суму самостійно визначених грошових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року, при цьому платежі, якими позивач сплачував поточні податкові зобов`язання відповідно до податкових декларацій за вказаний податковий період, відповідач щоразу зараховував у рахунок сплати недоїмки, яка виникла на підставі декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.02.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.09.2014 позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року разом з додатками 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість" та 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".
Згідно квитанції №1 податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2014 року було доставлено до Державної фіскальної служби України 19.09.2014 о 17:48:56 год. та збережено на центральному рівні. За результатами обробки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року на рівні ДФС України, вказана декларація була прийнята та доставлена до Інспекції 19.09.2014 о 19:55:06, зареєстрована за №9054138523, про що підприємству видано квитанцію №2.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що надана позивачем, товариством у рядку 9 "Усього податкових зобов`язань" визначено 359157,00 грн; у рядку 10.1 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" - 1696186,00 грн (колонка "А" "обсяги придбання (без ПДВ)) та 339237,00 грн (колонка "Б" "Дозволений податковий кредит); у рядку 17 "Усього податкового кредиту" - 339237,00 грн.; у рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) - 19920,00 грн; у рядку 25.1 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/ спеціального фонду державного бюджету" - 56,00 грн.
Порівнюючи податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що надана позивачем та примірник (копію) податкової декларації за серпень 2014 року, що роздрукована з АІС "Податковий блок" та надана органами фіскальної служби судами встановлено, що числові значення окремих рядків, а саме 10.1, 17, 18 та 25.1, у таких деклараціях різняться.
Так, як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що надана контролюючим органом: у рядку 10.1 у колонці "А" "обсяги придбання (без ПДВ) - міститься прочерк, в той час як за даними декларації позивача визначено 1696186,00 грн; у колонці "Б" "Дозволений податковий кредит - 0, за даними позивача 339237,00; - у рядку 17 "Усього податкового кредиту" - 0 (за даними позивача 339237,00 грн); у рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) - 359157,00 грн (за даними позивача 19920,00 грн); у рядку 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету - 339293,00 грн (за даними позивача - 56,00 грн).
Податкова звітність за серпень 2014 року була подана Товариством засобами телекомунікаційного зв`язку.
Інспекцією проведено перевірку Товариства з питань дотримання строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 02.07.2015 №126/10-04-15-20/34284250 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме: грошові зобов`язання із терміном сплати до 30.09.2014 (дата сплати 24.12.2014, 29.12.2014, 03.02.2015, 03.02.2015, 16.04.2015, що призвело до затримки на, відповідно 85, 90, 126, 126 та 198 днів); до 30.10.2014 (дата фактичної сплати 16.04.2015, що призвело до затримки на 168 днів); до 30.12.2014 (дата фактичної сплати 16.04.2015, що призвело до затримки на 107 днів); до 28.02.2015 (дата фактичної сплати 16.04.2015, що призвело до затримки на 47 днів).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0008181520, яким відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 70727,12 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.