ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 480/3965/21
адміністративне провадження № К/990/11998/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №480/3965/21
за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (прийняте у складі головуючого судді - Кравченка Є.Д.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Подобайло З.Г., суддів: Григорова А.М., Бартош Н.С.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, третя особа - Офіс Генерального прокурора, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії по нарахуванню заробітної плати позивачу за період з 26.03.2020 року по 24.03.2021 року з розрахунку посадового окладу 5660 грн.;
1.2. зобов`язати Сумську обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 26.03.2020 року по 24.03.2021 року з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 26.03.2020 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6р/2020 його посадовий оклад має обчислюватись відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 24 червня 2019 року ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури відповідно до наказу прокуратури Сумської області № 154к від 21.06.2019 року,.
3.1. Працюючи на посаді прокурора місцевої прокуратури, у період із 26.03.2020 року по 24.03.2021 року позивач отримував заробітну плату з розрахунку посадового окладу 5660,00 грн., що підтверджується розрахунковими листками Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури.
3.2. Наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 203к від 22.03.2021 року позивача звільнено з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.03.2021 року.
3.3. Не погоджуючись з встановленим посадовим окладом за період з 26.03.2020 року по 24.03.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату за період з 26.03.2020 року по 24.03.2021 року згідно постанови від 31.05.2020 року № 505 "Про порядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", враховуючи зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів" від 30.08.2017 року №1657, з розрахунку посадового окладу 5660 грн., діяв правомірно та в межах чинного законодавства.
IV. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
5.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції Закону № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року) у подібних правовідносинах.
5.2. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
6. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач та третя особа посилаються на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Оцінка Верховного Суду
7. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
10. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
11. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати у період з 26.03.2020 року по 24.03.2021 року, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020, у порядку та розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
12. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Отже, принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
14. Правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону №1697-VII.
15. Сам Закон №113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
16. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
17. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.