Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 705/4765/19
провадження № 61-11500св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Уманського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року в складі судді Єщенко О. І. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Фетісової Т. Л., Нерушак Л. В., Сіренко Ю. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави України в особі Черкаської обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що перебував у процесуальному статусі обвинуваченого за частиною першою статті 366 КК України (службове підроблення) в кримінальній справі №1-285-11 (№ 1/705/9/17) з 12 травня 2009 року по 09 червня 2009 року та з 01 лютого 2011 року по 21 травня 2018 року, за результатами розгляду якої його було виправдано вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня 2017 року, який набрав законної сили 21 травня 2018 року.
Вказував, що свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів він не визнавав протягом усього досудового та судового слідства та вважає кримінальні справи сфальсифікованими й направленими на його дискредитацію як підприємця (директора ТОВ "Антоновка і К"). Указував, що тривалий час вимушений був доводити свою невинуватість перед суспільством, був позбавлений посади та тривалий час залишався без роботи й без будь-яких засобів для існування своєї сім`ї. Зазначав також, що, перебуваючи під підпискою про невиїзд, не мав можливості відвідати похорони сестри та матері.
Визначаючи моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн, указував, що йому заподіяно страждань унаслідок психологічного впливу при допитах та під час судових засідань, змінились у негативний бік життєві зв`язки, погіршились відносини з оточуючими, а також стан здоров`я. Зазначав, що його права суттєво обмежувались протягом тривалого періоду часу (понад 9 років) та він намагався захистити у судах своє добре ім`я, у зв`язку з чим значною мірою втратив довіру до людей та правоохоронних органів. Вказував також що йому заподіяна майнова шкода в розмірі 1 500 000 грн, що складається з витрат, понесених ним для захисту від безпідставного обвинувачення, зокрема, витрат, пов`язаних із регулярною необхідністю обвинуваченого та його адвоката відвідувати судові засідання, допити та інші слідчі дії.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким стягнути за рахунок державного бюджету України, безспірне списання коштів з якого здійснює Державна казначейська служба України, 1 500 000 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої Черкаською обласною прокуратурою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року позов задоволено частково:
стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану Черкаською обласною прокуратурою внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, у розмірі 750 000 грн;
зобов`язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 750 000 грн на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 ;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивача вироком суду виправдано за частиною першою статті 366 КК України, а тривалим та безпідставним перебуванням під слідством і судом йому завдано моральних страждань, які мають бути компенсовані у визначеному судом розмірі. При цьому за висновком суду доказів на підтвердження обставин заподіяння майнової шкоди позивач суду не надав.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційні скарги прокурора та ДКСУ задоволено частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року змінено, а другий та третій абзаци його резолютивної частини викладено в такій редакції: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 575 683,33 грн на відшкодування моральної шкоди"; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач перебував у процесуальному статусі обвинуваченого в кримінальному провадженні протягом 7 років 4 місяців і 17 днів та в силу положень пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначається виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Разом із тим апеляційний суд уважав, що визначена позивачем та стягнута судом грошова компенсація заподіяної моральної шкоди є завищеною та підлягає зменшенню з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати та тривалості перебування позивача під слідством, а саме до 575 683,33 грн.
Колегія суддів зазначила, що відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через зазначені позивачем органи державної влади, а тому кошти на відшкодування шкоди в цьому випадку підлягають стягненню саме з Державного бюджету України, а не з ДКСУ, участь якої в цій справі не є необхідною.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідачів про те, що Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не підлягає застосуванню до правовідносин за участі нерезидентів України, оскільки інше нормативно-правове регулювання питання відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями органами досудового розслідування, особам-нерезидентам України відсутнє, а тому доцільно застосувати принцип аналогії закону.
Колегія суддів також погодилася з судом першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування позивачу майнової шкоди, оскільки належних та допустимих доказів її заподіяння ОСОБА_1 не надав.
Аргументи учасників справи
16 листопада 2022 року ДКСУ подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, оскільки Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширює свою дію на ОСОБА_1, який не є громадянином України. Зазначає, що в справі, що переглядається, застосуванню підлягали загальні положення про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, зокрема, статті 1173, 1174 ЦК України, які передбачають встановлення неправомірності дій органу державної влади, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями й заподіяною позивачу шкодою. Вважає, що позивач не довів факт неправомірних дій працівників Черкаської обласної прокуратури щодо нього, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями й заподіяною шкодою.
У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України коштів у відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу органами досудового розслідування внаслідок безпідставного тривалого перебування під слідством.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року у задоволенні клопотання ДКСУ про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
На виконання вимог указаної ухвали Державна казначейська служба України сплатила судовий збір, чим усунула недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на те, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18, а також на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Закону України № 266/94-ВР до правовідносин, у яких позивач не є громадянином України.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині стягнення з Державного бюджету України 575 683,33 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачу. В частині відмови в стягненні компенсації моральної шкоди в більшому розмірі, а також у частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що постановою начальника СВ Уманського МВ УМВС України Розборського В. В. від 12 травня 2009 року порушено кримінальну справу № 1700900226 відносно ОСОБА_1 за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами при подачі звіту ТОВ "Антоновка і К" за програмою розвитку садівництва за січень-листопад 2008 року. Приводом для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 стало безпосереднє виявлення співробітниками міліції в його діях ознак злочину, передбаченого частиною першою статті 222 КК України.
29 травня 2009 року начальником СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області Розборським В. В. обрано міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та відібрано від нього підписку про невиїзд.
09 червня 2009 року постановою в.о. прокурора м. Умані Мельниченка С. В. скасовано постанову про порушення кримінальної справи № 1700900226 від 12 травня 2009 року.
Постановою прокурора міста Умані Черкаської області Резніка Р. Б. від 21 січня 2010 року порушено кримінальну справу № 1711000005 стосовно службових осіб ТОВ "Антоновка і К" за фактом службового підроблення (за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України). Приводом для порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Антоновка і К" стало безпосереднє виявлення прокуратурою ознак злочину.
Постановою старшого слідчого прокуратури м. Умані Павленко Р. І. Від 01 лютого 2011 року обрано міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
02 березня 2011 року повторно відібрано у ОСОБА_1 підписку про невиїзд та проведено допит підозрюваного ОСОБА_1 .
Постановою старшого слідчого прокуратури м. Умані Павленко Р. І. від 14 квітня 2011 порушено кримінальну справу № 1711000005/1 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 222 КК України.
Постановою старшого слідчого прокуратури м. Умані Павленка Р. І. від 14 квітня 2011 року об`єднано кримінальні справи № 1711000005 та № 1711000005/1 в одне провадження та присвоєно їм № 1711000005. Того ж дня постановою старшого слідчого прокуратури обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання та відібрано у ОСОБА_1 відписку про невиїзд.
Постановою старшого слідчого від 14 квітня 2011 року притягнуто ОСОБА_1 в якості обвинуваченого в кримінальній справі № 1711000005, пред`явивлено йому обвинувачення в злочинах, передбачених частиною першою статті 366 та частиною першою статті 222 КК України.
Протоколами від 19 квітня 2011 року оголошено обвинуваченому про закінчення досудового слідства в кримінальній справі № 1711000005.
26 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний висновок за ознаками складу злочинів, передбаченого частиною першою статті 366 та частиною першою статті 222 КК України, який скерований прокуратурою міста Умані до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.