Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/16207/20
провадження № 61-8538св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний інститут стратегічних досліджень,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу Національного інституту стратегічних досліджень на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року в складі судді: Притули Н. Г., додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року в складі судді: Притули Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного інституту стратегічних досліджень про визнання незаконним та скасування наказу у частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
26 липня 2010 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 01 вересня 2014 року працював на посаді заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень.
27 грудня 2019 року наказом Національного інституту стратегічних досліджень № 85 затверджено та введено в дію з 01 січня 2020 року нову організаційну структуру інституту.
28 грудня 2019 року директором Національного інституту стратегічних досліджень підписано йому попередження про скорочення з 01 січня 2020 року посади заступника директора у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Із зазначеним попередженням про скорочення посади його було ознайомлено 08 січня 2020 року.
З 01 січня 2020 року введено нову організаційну структуру Національного інституту стратегічних досліджень на підставі наказу директора інституту від 27 грудня 2019 року № 85.
Наказом Національного інституту стратегічних досліджень від 02 березня 2020 року № 80-к йому надано відпустку з 10 березня 2020 року по 23 березня 2020 року та зазначено вважати датою його звільнення 23 березня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.
З 10 березня 2020 року по 23 березня 2020 року він перебував у щорічній відпустці та 14 березня 2020 року у телефонному режимі був повідомлений про проведення з ним остаточного розрахунку у зв`язку зі звільненням з 23 березня 2020 року із займаної посади.
На підставі заяви позивача трудова книжка та завірена копія наказу про звільнення були направлені йому на адресу проживання, які він отримав 02 квітня 2020 року.
ОСОБА_1 уважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідачем було порушено положення трудового законодавства, а саме оновлена організаційна структура інституту затверджувалася 27 грудня 2019 року з введенням її в дію з 01 січня 2020 року, тому відповідач зобов`язаний був попередити його про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади не пізніше 01 листопада 2019 року, а попередив 08 січня 2020 року.
Крім того, йому не було запропоновано усі вакантні посади, які існували у відповідача у період з 28 грудня 2019 року по 23 березня 2020 року, що є порушенням вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Також відповідач допустив порушення положень статті 42 КЗпП України, так як його звільнення проведено без врахування та надання йому переважного права на залишення на роботі і у порушення частини третьої статті 40 КЗпП України під час перебування у відпустці.
Відповідач не здійснив повного розрахунку по заробітній платі, а саме за період з 07 серпня 2019 року по 23 березня 2020 року не виплачена надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу, що становить 50 627,13 грн, хоча рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року у справі № 761/44461/19 його позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора Національного інституту стратегічних досліджень Яблонського В. М. від 07 серпня 2019 року № 186-К про скасування з 07 серпня 2019 року йому, як заступнику директора, раніше встановленої надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу.
У період з травня по жовтень 2018 року, оскільки не виплачувалась надбавка за високі досягнення, то йому не було доплачено премію у розмірі 32 461,09 грн, невірно оплачена відпустка за період з травня 2019 року по березень 2020 року. Крім того, йому не сплачено кошти за відрядження у листопаді 2018 року у розмірі 720,78 грн.
Протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, оскільки його звільнення відбулося з порушенням положень трудового законодавства та було абсолютно неочікуване для нього, такі події викликали у нього душевні страждання та погіршення стану здоров`я, унаслідок чого він звертався до медичного закладу і був непрацездатний у період з 19 березня 2020 року по 28 березня 2020 року.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконним та скасувати наказ директора Національного інституту стратегічних досліджень № 80-к від 04 березня 2020 року в частині звільнення позивача, а саме: скасувати пункт 2 Наказу директора Національного інституту стратегічних досліджень № 80-к від 04 березня 2020 року;
виключити з розділу "Підстава" слова "попередження про скорочення посади від 08 січня 2020 року; статей 3, 24 Закону України "Про відпустки"; постанова Кабінету міністрів України від 06 грудня 2017 року № 930 "Питання оплати праці працівників Національної академії державного управління при Президентові України, Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту законодавства Верховної Ради України; посади яких належать до посад державної служби (із змінами); статті 44 КЗпП України";
виключити з короткої назви "Про надання відпустки ОСОБА_1 з наступним звільненням" та п.1 наказу директора Національного інституту стратегічних досліджень № 80-к від 04 березня 2020 року слова "з наступним звільненням";
поновити позивача на посаді заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень з 24 березня 2020 року;
стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 березня 2020 року по день поновлення на роботі;
стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн; стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі у розмірі 105 726,82 грн, а саме: 50 627,13 грн - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 23 березня 2020 року, 32 461,09 грн - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки;
стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі, починаючи з 28 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано Національний інститут стратегічних досліджень здійснити перерахунок надбавки за високі досягнення у праці, премії за період з 01 травня 2018 року до жовтня 2018 року включно, оплату відрядження у листопаді 2018 року, оплачувані відпустки за період 2019-2020 роки ОСОБА_1 з врахуванням посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 906 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 і від 06 грудня 2017 року № 930".
Зобов`язано Національний інститут стратегічних досліджень здійснити перерахунок заробітної плати (всіх її складових) ОСОБА_1 з врахуванням надбавки за високі досягнення у праці - у розмірі 50 % посадового окладу, починаючи з 07 серпня 2019 року та здійснити виплату різниці між нарахованою та виплаченою заробітною платою.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень в частині визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
звільнення позивача з роботи у зв`язку зі скороченням посади відбулося з дотриманням положень трудового законодавства, оскільки у відповідача дійсно відбулася зміна структури, змінено штатний розпис, позивача попереджено про наступне вивільнення за два місяці. ОСОБА_1 було запропоновано усі вакантні посади, проте згоди на переведення він не надав. Відповідачем проведено порівняння показників продуктивності праці позивача та надано перевагу у залишенні на роботі іншим працівникам, тому до позивача не можуть бути застосовані положення статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі. ОСОБА_1 було звільнено в останній день відпустки, а тому відсутні підстави вважати, що його звільнення відбулось під час відпустки;
з метою захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок надбавки за високі досягнення у праці, премії за період з 01 травня 2018 року по жовтень 2018 року включно, оплату відрядження у листопаді 2018 року, оплачувані відпустки за період 2019-2020 рік ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 906 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 і від 06 грудня 2017 року № 930" та зобов`язати Національний інститут стратегічних досліджень здійснити перерахунок заробітної плати (всіх її складових) з врахуванням надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу, починаючи з 07 серпня 2019 року та здійснити виплату різниці між нарахованою та виплаченою заробітною платою. Відповідач не заперечував щодо існування вищевказаної заборгованості по заробітній платі, а лише зазначав про відсутність коштів для здійснення відповідних виплат.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Інші вимоги заяви залишено без задоволення.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року було вирішено вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, з 28 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку, а також стягнення судового збору щодо зазначеної вимоги позову. Зокрема, відповідно до рішення суду, в задоволенні вказаної позовної вимоги - було відмовлено, а тому на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір в частині зазначеної позовної вимоги - стягнуто не було. Суд першої інстанції не встановив підстав для задоволення вимог заяви позивача та ухвалення додаткового рішення суду в цій частині. У своїй заяві позивач просить зазначити точну суму, яка підлягає стягненню за всіма складовими заробітної плати на користь позивача, ухваливши в цій частині додаткове рішення суду. Як вбачається зі змісту рішення суду від 26 листопада 2020 року, в даному випадку, судом було зобов`язано Національний інститут стратегічних досліджень здійснити перерахунок заробітної плати (всіх її складових) ОСОБА_1 з врахуванням надбавки за високі досягнення у праці - у розмірі 50 % посадового окладу, починаючи з 07 серпня 2019 року та здійснити виплату різниці між нарахованою та виплаченою заробітною платою. Тобто, рішенням суду в частині зазначеної вимоги, не було присуджено до стягнення відповідної грошової суми на користь позивача, а зобов`язано відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок заробітної плати, а отже, в розумінні статті 270 ЦПК України, вказана вимога заявника щодо зазначення точної суми стягнення за всіма складовими заробітної плати на користь позивача та ухвалення додаткового рішення в цій частині - не підлягає задоволенню;
судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача, а тому суд вважає за необхідне вирішити зазначене питання в додатковому рішенні. Суд вважав за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, при цьому, пропорційно задоволеним вимогам, тобто в сумі 10 000 грн.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу Національного інституту стратегічних досліджень залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Національного інституту стратегічних досліджень від 04 березня 2020 року № 80-к в частині звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень з 24 березня 2020 року.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 березня 2020 року по 23 вересня 2021 року, у розмірі 594 839,52 грн.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі у розмірі 81 531,89 грн, а саме: 26 432,20 грн - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року до 01 січня 2020 року; 32 461,09 грн - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року до жовтня 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн - оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до попередження про заплановане звільнення ОСОБА_1 запропоновано посаду провідного інженера відділу інформаційних технологій, проте відсутні докази відмови позивача від переведення на цю посаду;
відповідачем, як роботодавцем, у порушення положень статті 49-2 КЗпП України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу протягом терміну попередження було запропоновано усі вакантні посади, а також доказів, що він відмовився від запропонованих конкретних вакантних посад у допоміжних підрозділах інституту. Крім того, звільнення позивача відбулось у період його тимчасової непрацездатності, оскільки з 19 березня 2020 року до 01 квітня 2020 року він перебував на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДШ № 943351, чим порушено положення частини третьої статті 40 КЗпП України;
позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Унаслідок незаконного звільнення позивача йому було завдано моральної шкоди, при визначенні розміру якої суд урахував вимоги виваженості, розумності і справедливості;
рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року у справі № 761/44461/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Національного інституту стратегічних досліджень Яблонського В. М. від 07 серпня 2019 року № 186-К про скасування з 07 серпня 2019 року ОСОБА_1, заступнику директора, раніше встановленої надбавки за високі досягнення у праці - у розмірі 50% посадового окладу. Проте відсутні докази виконання відповідачем зазначеного судового рішення.
позивач вказував на те, що відповідачем не нараховано та не виплачено суми надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 23 березня 2020 року. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановлення надбавки за високі досягнення у праці здійснюється у межах року, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сум надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року у розмірі 26 432,20 грн; надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року у розмірі 32 461,09 грн; оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року у розмірі 720,78 грн; оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки у розмірі 21 917,82 грн.
відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, оскільки таке стягнення є подвійним, з урахуванням того, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування положень статті 117 КЗпП та статті 235 КЗпП;
оскільки судом було задоволено частково позовні вимоги, то пропорційно задоволеним вимогам стягнуто витрати на правову допомогу. Вчинення позивачем процесуальних дій, які, на його думку, є необхідними для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а саме направлення відповідної кореспонденції до суду та інституту, у зв`язку з чим понесені витрати у розмірі 244,68 грн, є необґрунтованими, оскільки не свідчать про обов`язок вчинення таких дій та ствердження про їх необхідність під час розгляду справи. Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав для стягнення компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 158,13 грн, оскільки позивачем таких обставин не доведено.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що
при оцінці обґрунтованості заяви позивача про розподіл судових витрат, заперечення відповідача у контексті положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, апеляційний суд зробив висновок про те, що заявлена позивачем сума за надані послуги адвокатом необґрунтована. При цьому, правильними є доводи відповідача про необґрунтованість та неспівмірність суми витрат на професійну правову допомогу позивача у розмірі 40 287,43 грн з реальним обсягом такої допомоги у суді апеляційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат (їх дійсність та необхідність);
вчинення позивачем процесуальних дій, які, на його думку, є необхідними для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у зв`язку з чим понесені витрати у розмірі 264,60 грн, є необґрунтованими, оскільки не свідчать про обов`язок вчинення таких дій та про їх необхідність під час розгляду справи. Позивачем не доведено правових підстав для стягнення компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 315,68 грн.
Короткий зміст постанови касаційного суду
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного інституту стратегічних досліджень відмовлено. Касаційні скарги Національного інституту стратегічних досліджень, ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Клопотання ОСОБА_1, викладене у відзиві на касаційну скаргу, про розподіл судових витрат задоволено.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 4 800 грн.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
апеляційний суд у порушення положень закону не звернув уваги на те, що у відповідача відбулася зміна структури, змінено штатний розпис, а відповідно до положень частини першої статті 49-2 КЗпП України позивача було попереджено про наступне вивільнення за два місяці до такого вивільнення й у цьому попереджені було запропоновано вакантну посаду за відповідною спеціальністю, а саме посаду провідного інженера відділу інформаційних технологій. Крім того, ОСОБА_1 особисто написав у цьому попередженні, що відповідь надасть до 15 січня 2019 року. Відділом кадрів Національного інституту стратегічних досліджень 15 січня 2019 року було складено акт про те, що позивач протягом двох місяців не звертався до відповідача ні усно, ні письмово з заявою про переведення на запропоновану вакантну посаду;
апеляційний суд, при вказівці на те, що відповідачем не запропоновано позивачу усі вакантні посади, конкретно не встановив які саме посади були вакантними у Національному інституті стратегічних досліджень за відповідною професією чи спеціальністю ОСОБА_1, на яких він може виконувати роботу з урахуванням, у тому числі його освіти, кваліфікації, досвіду. Отже, апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано усі вакантні посади, так як станом на 01 січня 2020 року у відповідача були наявні вакансії на керівні посади у допоміжних підрозділах Національного інституту стратегічних досліджень. Апеляційному суду слід перевірити посилання відповідача на те, що ним проведено порівняння показників продуктивності праці ОСОБА_1 й надано перевагу у залишенні на роботі іншому працівнику, а саме пріоритет щодо залишення на посаді, виходячи із розподілу обов`язків між членами дирекції, заступника директора був наданий працівнику більш високої кваліфікації - Вороні О. І., який обіймав керівні посади у сфері економіки, бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності у Кабінеті Міністрів України, апараті Ради національної безпеки і оборони України. Тому до позивача не можуть бути застосовані положення статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі. Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини. Тому постанова Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд;
апеляційному суду слід перевірити доводи ОСОБА_1 щодо визначення суми витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням обґрунтованості заяви позивача про розподіл судових витрат, заперечення відповідача у контексті положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії;
апеляційний суд зробив помилковий висновок щодо необґрунтованості доводів позивача про стягнення додаткових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 такі витрати понесено унаслідок направлення відповідної кореспонденції відповідачу та апеляційному суду, що підтверджено належними доказами, а саме копіями фіскальних чеків акціонерного товариства "Укрпошта" від 26 лютого 2021 року, від 23 березня 2021 року, від 30 квітня 2021 року, від 24 травня 2021 року, від 24 травня 2021 року, від 10 червня 2021 року, від 20 серпня 2021 року, від 27 вересня 2021 року, від 27 вересня 2021 року. Додаткова постанова Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу Національного інституту стратегічних досліджень залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Національного інституту стратегічних досліджень від 04 березня 2020 року № 80-к у частині звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень з 24 березня 2020 року.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року до 28 липня 2022 року у розмірі 928 645,74 грн.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі у розмірі 81 531,89 грн, а саме: 26 432,20 грн - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року до 01 січня 2020 року; 32 461,09 грн - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року до жовтня 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн - оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки.
Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 679,05 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70 587,43 грн, інші судові витрати позивача у розмірі 983,09 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
згідно статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював. Обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. У справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення покладено на роботодавця;
із попередження про заплановане звільнення вбачається, що позивачу запропоновано посаду провідного інженера відділу інформаційних технологій. В матеріалах справи відсутній доказ відмови позивача від переведення на цю посаду. Відповідачем не надано доказів надання персональних пропозицій позивачу про наявні протягом терміну попередження всі вакантні посади, а також доказів, що він відмовився від запропонованих конкретних вакантних посад. Відповідачем не доведено факту виконання ним в повному обсязі обов`язку, передбаченого статтею 49-2 КЗпП. Встановлено, що станом на 01 січня 2020 року у відповідача були наявні вакансії на керівні посади в допоміжних підрозділах Національного інституту стратегічних досліджень, однак доказів на підтвердження того, що відповідачем пропонувалися такі посади позивачу матеріали справи не містять. Крім того, у відповідача були наявні станом на 01 січня 2020 року вакантні посади у допоміжних підрозділах відповідача, з яких відповідач запропонував позивачу лише одну посаду - провідний інженер відділу інформаційних технологій. Відомостей про те, що він не може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду таку роботу матеріали справи не містять;
28 грудня 2019 року директором Національного інституту стратегічних досліджень підписано попередження ОСОБА_1 про скорочення з 01 січня 2020 року посади заступника директора у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та позивачу була запропонована лише одна посада - провідного інженера відділу інформаційних технологій. Разом з тим, відповідно до Інформаційної довідки Національного інституту стратегічних досліджень про наявність вакансій на керівні посади в допоміжних підрозділах Національного інституту стратегічних досліджень станом на 01 січня 2020 року та на 23 березня 2020 року та Інформаційної довідки Національного інституту стратегічних досліджень про наявність вакансій в допоміжних підрозділах Національного інституту стратегічних досліджень станом на 01 січня 2020 року та на 23 березня 2020 року станом на 01 січня 2020 року в структурі Національного інституту стратегічних досліджень серед інших були наявні наступні вакансії: завідувач та заступник завідувача відділу інформаційних технологій; завідувач, заступник завідувача та провідний інженер відділу адміністративно-господарського забезпечення; головний консультант та провідний документознавець відділу документального забезпечення та архіву. Окремо, відповідно до наказу №350-К від 28 грудня 2019 року про введення в дію штатного розпису з 01 січня 2020 року відбулось збільшення кількості штатних посад і в складі Дирекції - кількість радників при дирекції було збільшено на 4 одиниці, посади яких теж були вакантні. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у порушення вимог частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП, не було запропоновано позивачу іншу роботу за відповідною професією, яку він може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, та не повідомлено, що за його професією та спеціальністю роботи не має, а відтак звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства, тому наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу Національного інституту Стратегічних досліджень № 80-К від 04 березня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень з 24 березня 2020 року. Тому суд першої інстанції не встановив всі обставини справи, не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про звільнення позивача із дотриманням вимог трудового законодавства;
згідно із розрахунковим листом, наданим Національним інститутом стратегічних досліджень, середньоденний заробіток за січень-лютий 2020 року складає 1582,02 грн. За період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року кількість робочих днів складає 587. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 928 645,74 грн (1582,02 х 587 робочих днів). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 928 645,74 грн. Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, починаючи з 28 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку, який станом на 28 липня 2022 року складає 890677,26 грн, оскільки таке стягнення є подвійним, з урахуванням того, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування положень статті 117 КЗпП та статті 235 КЗпП;
з огляду на порушення відповідачем трудових прав позивача (незаконне звільнення), колегія суддів приходить до висновку про наявність моральної шкоди, завданої роботодавцем позивачу. При вирішенні питання про розмір шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходив з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, змін, які відбулись в житті позивача, витрачений час на відновлення життєвих зв`язків, а тому вважає достатньою компенсацією суму у розмірі 5 000 грн;
рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Національного інституту стратегічних досліджень Яблонського В. М. № 186-К від 07 серпня 2019 року про скасування з 07 серпня 2019 року ОСОБА_1, заступнику директора, раніше встановлену надбавку за високі досягнення у праці - у розмірі 50% посадового окладу. Позивач 17 квітня 2020 року на адресу відповідача направив лист-вимогу про здійснення нарахування та виплату належних йому сум надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 23 березня 2020 року. Однак, як зазначає позивач, нарахування та виплату суми надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 23 березня 2020 року здійснено не було. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 23 березня 2020 року становить 50 627,13 грн. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, встановлення надбавки за високі досягнення у праці здійснюється в межах року, тому колегія суддів зробила висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року у розмірі 26 432,20 грн;
31 жовтня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України № 906 до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 930 було внесено зміни, відповідно до яких прийнято оновлені розміри посадових окладів працівників Національного інституту стратегічних досліджень, які мають застосовуватись з 01 травня 2018 року. На підставі прийнятих змін відповідачем в листопаді 2018 року проводиться донарахування за період з травня по жовтень 2018 року. Позивач посилається на те, що при проведенні донарахування відповідачем охоплюються не всі складові заробітної плати, зокрема не здійснюється коригування сум за надбавкою за високі досягнення у праці та премій. У зв`язку із зазначеним позивач 17 квітня 2020 року направив на адресу відповідача лист-вимогу про здійснення нарахування та виплату належних йому сум надбавки за високі досягнення у праці за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір заборгованості за надбавки за високі досягнення у праці та премій за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року становить 32 461,09 грн. Оскільки відповідач некоректно здійснював нарахування у вересні та жовтні 2018 року заробітної плати в цілому, то відповідно і 2 дні відрядження у листопаді 2018 року оплачено відповідачем не у належному розмірі. Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача по оплаті за два дні відрядження у листопаді 2018 року складає 720,78 грн. Тому позивач вказував на те, що наявна заборгованість відповідача щодо оплати відпусток в сумі 21 917,82 грн (1758,80 грн - відпустка у травні 2019 року, 2 908,68 грн - у вересні 2019 року, 1 394,22 грн. - у жовтні 2019 року, та 15856,13 грн - як частина компенсації за невикористану частину відпустки). Відповідачем не спростовано вказані доводи позивача, власних розрахунків не надано, лише послано на те, що інститутом проведено у встановленому порядку перерахунок заробітної плати з 01 травня 2018 року виключно в межах відповідного бюджетного призначення та наявних видатків на оплату праці. Відсутність коштів не свідчить про відсутність права позивача на отримання ним надбавки, належної оплати відрядження та відпусток, а також обов`язку відповідача на сплату таких коштів, тому доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів відхиляє.
колегія суддів зробила висновок про наявність правових підстав для стягнення з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі в сумі 81 531,80 грн, а саме: 26 432,20 грн - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року; 32461,09 грн - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн - оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки підлягають задоволенню;
перевіривши доводи ОСОБА_1 щодо визначення суми витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням обґрунтованості заяви позивача про розподіл судових витрат у суді першої та апеляційної інстанції, заперечення відповідача у контексті положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, колегія суддів встановила наступне. 21 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Дорошенко Ю. В., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2912, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31 травня 2007 року №10-9-10 було укладено Договір про надання правової допомоги. Сторони Договору погодили, що вартість надання передбачених Договором послуг (комплексу послуг та робіт) визначається в Актах здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги, виходячи з того, що вартість однієї години роботи Адвоката складає 400 грн (пункт 3.1.1 Договору). На підставі отриманих Адвокатом документів останнім були надані послуги в суді першої інстанції, що підтверджується Детальними описами робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом, станом на 27 квітня 2020 року, 05 травня 2020 року, 10 серпня 2020 року, 27 листопада 2020 року та Актом здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 27 листопада 2020 року. Крім цього, на підставі отриманих Адвокатом документів останнім на виконання умов Договору були надані послуги правової допомоги щодо перегляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується Детальними описами робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом, станом на 24 вересня 2021 року та Актом здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 24 вересня 2021 року. Загальний розмір витрат позивача за надання Адвокатом послуг правової допомоги в суді першої інстанції за період з 21 квітня 2020 року по 26 листопада 2020 року склав 30 300 грн, що підтверджується детальним описом наданих послуг. А загальний розмір витрат позивача за надання Адвокатом послуг правової допомоги щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції за період з 16 лютого 2021 року по 23 вересня 2021 року склав 40 287,43 грн. На виконання зазначеного пункту Договору, Замовником 22 квітня 2020 року було сплачено аванс в розмірі 2000 грн, що підтверджується квитанцією АБ "Приватбанк" №0.0.1684893075.1 від 22 квітня 2020 року. 01 грудня 2020 року було проведено розрахунок на підставі Акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги в суді першої інстанції від 27 листопада 2020 року в розмірі 28300 грн, що підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" № 39 від 01 грудня 2020 року. 27 вересня 2021 року було проведено розрахунок на підставі Акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції від 24 вересня 2021 року в розмірі 40 287,43 грн, що підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" №3 від 27 вересня 2021 року. Відповідно до наданих позивачем розрахунків, вартість витрат пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в суді першої інстанції склав 244,68 грн, та в суді апеляційної інстанції у розмірі 264,40 грн;
з урахуванням норм матеріального та процесуального права, а також доказів наданих позивачем на підтвердження наданої адвокатом правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанції, яка не спростована відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 587,43 грн (30300 + 40287,43), а також інших витрат позивача у розмірі 983,09 грн (158,13 + 244,68 + 315,68 + 264,60).
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не подав попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, до судових дебатів у справі не зробив відповідну заяву про намір стягнення витрат на правничу допомогу, тому вимога про відшкодування цих судових витрат задоволенню не підлягає.
Аргументи учасників справи
01 вересня 2022 року Національний інститут стратегічних досліджень подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, в якій просило:
скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року по справі № 761/16207/20 в частині зобов`язання Національного інституту стратегічних досліджень здійснити перерахунок: надбавки за високі досягнення у праці, премії за період з 01 травня 2018 року по жовтень 2018 року включно, оплату відряджень в листопаді 2018 року, оплачувані відпустки за період 2019-2020 роки ОСОБА_1 з врахуванням посадового окладу, встановленого постановою КМУ № 906 від 31 жовтня 2018; заробітної плати (всіх її складових) ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці - у розмірі 50% посадового окладу, починаючи з 07 серпня 2019 року та здійснити виплату різниці між нарахованою та виплаченою зарплатою; стягнення на користь держави судового збору в сумі 840,80 грн;
скасувати в повному обсязі додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року;
скасувати в повному обсязі постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року;