Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 444/3133/19
провадження № 61-7092св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Русинчука М. М, Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РІК-АВТОГАРАНТ",
відповідачі: ОСОБА_1, фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РІК-АВТОГАРАНТ" до ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення коштів
за касаційною скаргою представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - адвоката Заремби Валерія Валерійовича на постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РІК-АВТОГАРАНТ" (далі - ТДВ "СК "РІК-АВТОГАРАНТ", страховик) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану шкоду в розмірі 652 251,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТДВ "СК "РІК-АВТОГАРАНТ" посилалося на те, що 18 квітня 2019 року виникла пожежа на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Осередком виникнення пожежі була передня частина автомобіля марки Renault Kangoo внаслідок короткого замикання електромережі цього автомобіля. Вогнем знищено вказаний автомобіль та пошкоджено автомобіль марки Mercedes-Benz E220D, належний на праві власності ОСОБА_3 . Станом на 18 квітня 2019 року зазначений автомобіль був застрахований на підставі укладеного з ним договору від 17 серпня 2018 року № КТЗ-132/10/18, додаткової угоди від 10 грудня 2018 року № 1. Страховик виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання перед ОСОБА_3 згідно з договором від 17 серпня 2018 року № КТЗ-132/10/18 та виплатив страхове відшкодування.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, надаючи послуги зберігача транспортних засобів на автомобільній стоянці за вказаною адресою, де виникла пожежа, в результаті якої пошкоджено автомобіль особи, якій виплачено страхове відшкодування. ФОП ОСОБА_2, здійснюючи господарську діяльність, незалежно від наявних у неї дозвільних документів, надає послуги саме зберігання транспортних засобів на автомобільній стоянці, на якій виникла пожежа. Тому за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Запис в журналі обліку транспортних засобів є достатнім доказом, що доводить обставину укладення між відповідачем ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який на законних підставах користувався пошкодженим автомобілем, договору зберігання транспортного засобу. На думку позивача, відповідачі мають нести відповідальність солідарно. У зв`язку з цим просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовківський районний суд Львівської області рішенням від 24 травня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки належний ОСОБА_1 автомобіль Renault Kangoo на час загоряння був нерухомим, не використовувався ним, а тому не міг вважатись джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що покладення на ОСОБА_1 відповідальності за шкоду, заподіяну автомобілю Mercedes-Benz E220D, можливе лише за умови доведення його вини у заподіянні шкоди. Відмову в стягненні коштів з ФОП ОСОБА_2 суд мотивував тим, що вона здійснює свою діяльність як оператор паркування. При цьому достатніх, належних та допустимих доказів, які би свідчили про укладення договорів зберігання автомобілів Renault Kangoo, та Mercedes-Benz E220D з ФОП ОСОБА_2 не надано, а записи № 42 і 45 в журналі заїзду-виїзду з майданчика за адресою: АДРЕСА_1 не свідчать про наявність правовідносин зі зберігання транспортних засобів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу ТДВ "СК "РІК-АВТОГАРАНТ" задовольнив частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 травня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ТДВ "СК "РІК-АВТОГАРАНТ" 652 251,12 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційний суд мотивував помилковістю висновку суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_2 станом на 18 квітня 2019 року здійснювала за адресою: АДРЕСА_1 підприємницьку діяльність як оператор паркування з утримання майданчика для організації паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів. При цьому суд вважав, що 17 квітня 2019 року о 22 год 00 хв між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в передбаченій законом письмовій формі був укладений договір зберігання автомобіля Mercedes-Benz E220D, а о 23 год 35 хв аналогічний договір був укладений з ОСОБА_1 щодо автомобіля Renault Kangoo, про що свідчать записи № 42 та 45 в журналі заїзду-виїзду автомобілів.
Страхове відшкодування у зв`язку з пожежею 18 квітня 2019 року, у якій пошкоджено автомобіль Mercedes-Benz E220D та в результаті якої настав страховий випадок, становить 652 251,12 грн. Таке відшкодування страховик повністю сплатив страхувальнику, чого сторони не заперечують.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 652 251,12 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас ОСОБА_1, автомобіль якого на момент виникнення пожежі перебував на автостоянці на підставі укладеного 17 квітня 2019 року з відповідачем ФОП ОСОБА_2 договору зберігання транспортного засобу, не є належним відповідачем за цим позовом.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У липні 2022 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Заремба В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 755/16499/16, від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16, від 14 травня 2020 року у справі № 460/1099/19, від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові взагалі відсутнє будь-яке посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Водночас суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 755/16499/16-ц, в якій наведено перелік критеріїв необхідних для того, щоб спірні правовідносини були визнані такими, що мають ознаки договору зберігання автотранспортного засобу. Апеляційний суд неправильно встановив фактичний вид господарської діяльності, який здійснює ФОП ОСОБА_2, адже керувався лише загальними нормами права. При цьому апеляційний суд не врахував та не застосував норми статей 943, 946 та 977 ЦК України. Крім того, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин норми пункту 29 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, в редакції від 06 квітня 2021 року, якої на момент виникнення спірних правовідносин (18 квітня 2019 року) не існувало.
У січні 2023 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Заремба В. В. подав письмові пояснення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 18 квітня 2019 року орієнтовно в 00 год 42 хв відбулася пожежа за адресою: вул. Миколайчука, 18 в м. Львові. Осередком виникнення пожежі була передня частина автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль знищено вогнем. Також пошкоджено автомобіль марки Mercedes-Benz E220D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ці обставини підтверджуються актом про пожежу від 18 квітня 2019 року, звітом про пожежу від 19 квітня 2019 року, поясненнями ОСОБА_1 від 18 квітня 2019 року, висновком оперуповноваженого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Гамера В. А. від 26 квітня 2019 року, поясненнями свідка ОСОБА_5 .
Станом на 18 квітня 2019 року автомобіль марки Mercedes-Benz E220D ОСОБА_3 застрахував на підставі договору від 17 серпня 2018 року № КТЗ-132/10/18.
На підставі висновку від 03 липня 2019 року № 177, страхового акта від 04 жовтня 2019 року № 077/19КТЗ та розрахунку страхового відшкодування, страхове відшкодування внаслідок події, що сталася 18 квітня 2019 року за адресою вул. Миколайчука, 18 в м. Львові, становить 652 251,12 грн. З платіжних доручень відомо, що страховик виконав у повному обсязі свій обов`язок перед страхувальником ОСОБА_3 за договором страхування від 17 серпня 2018 року та сплатив страхове відшкодування в розмірі 652 251,12 грн.
Із запису в журналі заїзду-виїзду транспортних засобів № 45 встановлено, і це не заперечували учасники справи, що ОСОБА_1 17 квітня 2019 року о 23 год 35 хв заїхав автомобілем Renault Kangoo на майданчик за адресою: вул. Миколайчука, 18 в м. Львові, де залишив зазначений автомобіль, що підтверджено його підписом та підписом контролера.
Із запису в журналі заїзду-виїзду транспортних засобів № 42 відомо, і це не заперечували учасники справи, що ОСОБА_4 17 квітня 2019 року о 22 год 00 хв залишив автомобіль Mercedes-Benz E220D на майданчику за вказаною вище адресою, що підтверджено його підписом та підписом контролера.
З рапорту оперуповноваженого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області від 26 квітня 2019 року відомо, що 18 квітня 2019 року в 00 год 42 хв надійшов телефонний дзвінок на номер "102" про пожежу на приватній автостоянці.
Показаннями свідка ОСОБА_5, який не працевлаштований у ФОП ОСОБА_2, але на момент виникнення пожежі працював за свого сина ОСОБА_6, підтверджується, що першим загорівся належний ОСОБА_1 автомобіль Renault Kangoo.
У звіті про пожежу від 19 квітня 2019 року зазначено, що орієнтовним місцем осередку пожежі є моторний відсік автомобіля Renault Kangoo з подальшим поширенням полум`я на горючі елементи салону. В моторному відсіку найбільшою мірою спостерігались ознаки впливу факторів пожежі (об`ємне полум`яне горіння, висока температура). На осередок пожежі вказують наявні кольори мінливості металевого каркасу відсіку двигуна, найбільш тривале горіння, що призвело до знищення та пошкодження обладнання моторного відсіку, а також виявлена очевидна направленість горіння. Осередок пожежі має також ознаки пошкодження двигуна та його навісних частин від дії високої температури відкритого полум`я, а також тривалого часу горіння. Зазначено також, що, з урахуванням осередку загоряння повністю виключено як причину виникнення пожежі необережне поводження з вогнем, також не виявлено ознак підпалу ззовні, а тому як найбільш імовірну причину виникнення пожежі визначено замикання електропроводки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою (пункт 4 частини першої статті 512 ЦК України).
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відмовляючи у задоволенні позову, заявленого до власника автомобіля Renault Kangoo ОСОБА_1, місцевий суд виходив з недоведеності цих вимог, оскільки належний йому автомобіль на час загоряння був нерухомим, не використовувався ним, а тому не міг вважатись джерелом підвищеної небезпеки.
Зазначений висновок місцевого суду є помилковим з огляду на таке.
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що:
перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний. Окремі предмети матеріального світу мають одночасно декілька потенційно шкідливих властивостей, через що поводження з такими предметами слід кваліфікувати як змішані джерела підвищеної небезпеки. Змішані джерела підвищеної небезпеки можуть існувати в межах одного об`єкта матеріального світу. Автомобіль є складною технічною системою, під час експлуатації якої використовується механічна, хімічна, електрична енергія, вогненебезпечні, отруйні речовини тощо;
транспортний засіб, який не рухався (зберігався на автостоянці), але спричинив завдання шкоди внаслідок його загоряння через технічну несправність електричної чи паливної системи, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні частини першої статті 1187 ЦК України. Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам, (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди);