Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 211/5539/17
провадження № 61-10848св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Губарем Антоном Леонідовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що нею у 2004 році було замовлено проект обґрунтування площі земельної ділянки для будівництва житлового будинку, у 2005 році вона отримала погодження виділення земельної ділянки площею 800 кв. м для будівництва житлового будинку, акт вибору земельної ділянки під будівництво, погоджено місце розташування житлового будинку.
У 2006 році було затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 .
30 січня 2007 року Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів було погоджено проект відведення земельної ділянки, а рішенням Криворізької міської ради № 1869 від 17 жовтня 2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку для будівництва житлового будинку.
Позивач зазначала, що після здійснення необхідних дій та отримання документів вона збудувала спірний житловий будинок за спільні кошти її та своїх батьків, а рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради № 202 від 16 квітня 2010 року було вирішено видати на її ім`я свідоцтво про право власності на житловий будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 квітня 2010 року вона отримала свідоцтво про право власності, яке було зареєстровано Комунальним підприємством "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі -КП "Криворізьке БТІ" ДОР) 05 травня 2010 року.
Зважаючи на викладені вище факти і обставини вважала, що нею особисто, а також завдяки матеріальній та фізичній допомозі її батьків, було здійснено всі необхідні дії щодо будівництва та оформлення права власності на спірний житловий будинок. Проте, кінцевий етап оформлення права власності на нерухоме майно, тобто отримання свідоцтва про право власності, за її твердженням, прийшовся на період часу, коли вона вже перебувала у шлюбі, укладеному з відповідачем 20 вересня 2008 року. Стверджувала, що відповідач не приймав участі у будівництві спірного житлового будинку, немає до нього ніякого відношення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, її особистою приватною власністю.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2008 року він уклав шлюб з ОСОБА_1 . Однак, ще до цього, він з позивачкою з 2007 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, мешкали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Загалом сторони мешкали більше десяти років разом. 06 січня 2016 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу він мешкає у спірному житловому будинку.
ОСОБА_2 зазначав, що після здійснення необхідних дій та отримання документів було збудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 2008 року до 2010 рік за спільні кошти сім`ї було збудовано коробку будинку без внутрішнього оздоблення.
Під час будівництва він займав високооплачувану посаду у Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вагоноремонт", а також займався підприємницькою діяльністю, мав особисті кошти, набуті до шлюбу.
За час зареєстрованого шлюбу з 2010 року до 2016 року у будинку було проведено внутрішні роботи та оздоблення, проведено електрику, газ, встановлено опалювальну систему та охоронну систему відеоспостереження. Незважаючи на факт оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1, вважав, що воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, оскільки набуто за спільні кошти та внаслідок докладення спільних зусиль подружжя.
Зазначав, що за час його шлюбу з позивачем подружжям було придбано у власність автомобіль "Ниссан Жук" номерний знак НОМЕР_1 . На теперішній час автомобіль знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .
Відповідач вважав, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно та автомобіль є рівними.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарчими побудовами, на 1/2 частку автомобіля "Ниссан Жук" номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині автомобіля "Ниссан Жук" номерний знак НОМЕР_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 298,7 кв. м, житловою площею 130,1 кв. м, на земельній ділянці, площею 0,0800 га.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 298,7 кв. м, житловою площею 130,1 кв. м, на земельній ділянці, площею 0,0800 га.
Рішення районного суду мотивоване тим, що спірний житловий будинок з господарчими побудовами було введено в експлуатацію під час шлюбу сторін, тому він становить об`єкт права спільної сумісної власності подружжя на підставі статей 60, 61, 62 СК України.
Суд першої інстанції виходив з того, що будівництво спірного житлового будинку здійснювалось під час шлюбу сторін, здійснені дії щодо проектування будівництва, отримання рішення та погодження щодо виділення земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою, оформлення дозвільних документів на будівництво та укладення договору оренди землі не надають позивачеві право особистої власності на спірний житловий будинок, оскільки, ці дії не можуть вважатись завершенням будівництва, з яким закон пов`язує момент набуття права власності на нерухоме майно.
Районний суд зазначив, що надані до суду позивачем розрахункові документи, специфікації та накладні (том 1, а. с. 148-160) не підтверджують обставину використання на будівництво спірного будинку придбаних ОСОБА_3 (матір`ю позивача) будівельних матеріалів, а ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами вартість будівельних робіт та будівельних матеріалів, інших витрат здійснених для спорудження спірного житлового будинку та не доведено, що ці витрати сплачені позивачем у повній мірі за рахунок коштів, набутих нею у власність до шлюбу, тобто до 20 вересня 2008 року.
Судом не враховано висновок судового експерта Бихно М. В. за результатами проведення судових оціночно-будівельної та земельно-оціночної експертизи № 61/19 від 16 жовтня 2019 року, оскільки ним встановлено лише ринкову вартість земельної ділянки, а також житлового будинку в цілому та окремих його елементів, зокрема на визначену дату, а не розмір понесених замовником фактичних витрат на будівництво та їх сплату позивачем до реєстрації шлюбу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтвердила свої позовні вимоги про те, що спірний житловий будинок є її особистою приватною власністю, а не спільною власністю подружжя. Зокрема, доведено, що процес будівництва спірного домоволодіння, починаючи з подання заяви на виділення земельної ділянки і розробки проектів землеустрою, будівництва житлового будинку, водо-газо-енергозабезпечення, придбання будівельних матеріалів, безпосередньо самі будівельні роботи, закінчуючи підписанням акту введення житлового будинку в експлуатацію і державної реєстрації права власності на домоволодіння, відбувалися виключно за грошові кошти ОСОБА_1, зароблені нею до укладення шлюбу з відповідачем, а будівельні матеріали придбані коштом її батьків і подаровані позивачці.
Натомість, ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не доведена його участь у фінансуванні будівництва в період з дня реєстрації шлюбу (20 серпня 2008 року) до дня отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок (05 травня 2010 року) або його особиста праця у будівництві, оскільки відомості про отримання заробітної плати відповідачем за період з 4 квартату 2008 року до 2 кварталу 2010 року в розмірі 20 765,91 грн не підтверджують внесення цих грошових коштів у будівництво спірного домоволодіння, а свідчать лише про те, що в зазначений період ОСОБА_2 працював та отримував такі доходи.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що подаровані батьками ОСОБА_1 грошові кошти на придбання будівельних матеріалів повинні бути оформлені нотаріально, оскільки будівельні матеріали придбавались матір`ю позивача на невеликі суми, які не потребують нотаріального посвідчення, а підготовка до будівельних робіт розпочалась ще з 2007 року та тривала протягом всього строку будівництва (лютий 2008 року до грудня 2009 року) спірного будинку, що підтверджено квитанціями, специфікацією до договору купівлі-продажу, накладними, де зазначені дати придбання будівельного товару його найменування та сума його вартості сплачена покупцем.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами факт набуття спірного майна за спільні сумісні кошти подружжя або спільною працею подружжя, натомість, сукупність доказів наданих ОСОБА_1 спростовує презумпцію спільності майна подружжя, оскільки спірний житловий будинок було збудовано за особисті грошові кошти позивача та грошові кошти батьків позивача, які купували будівельні матеріали для будівництва будинку дочки та дарували останній. Відповідачем не спростовано того, що будівельні матеріали куплені матір`ю позивача ОСОБА_3 були придбані на будівництво іншого об`єкта ніж на будівництво спірного домоволодіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року скасувати, закрити провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції, який обґрунтував своє рішення розрахунковими документами про придбання будівельних матеріалів за 2007 рік, не надано оцінки його доводам щодо наявності у нього доходу у 2007 році в сумі 133 500 грн від продажу банківських металів для фінансування будівництва спірного будинку, копії яких було надано суду 27 травня 2021 року.
Судом першої інстанції враховано показання свідка ОСОБА_4 про те, що сторони почали спільно проживати з лютого 2008 року, він, тобто ОСОБА_2, займався будівництвом спірного будинку для спільного проживання сім`ї. Зазначені показання свідка ОСОБА_4 не були спростовані судом апеляційної інстанції.
Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково оцінював вартість будівництва не за розміром фактично понесених витрат, а за ринковою вартістю нерухомого майна, визначеною у висновку експерта.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження 14-114цс20) та постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18, від 14 червня 2022 року у справі № 947/21450/19 (провадження № 61-20675св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Оскільки ОСОБА_1 не сплатила судовий збір у встановленому законом порядку за подання позовної вимоги майнового характеру, вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 на підставі статті 414 ЦПК України або залишенням без розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Бондаренко Є. В. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.
Зазначає, що процес будівництва спірного будинковолодіння розпочався ОСОБА_1 задовго до знайомства сторін, ще у 2004 році.
ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи докази, які підтверджують факт фінансування будівництва спірного будинку її особистими коштами та коштами її батьків. Натомість відповідачем не надано доказів про те, що у спірне будівництво ним були вкладені його особисті кошти чи його особиста праця.
Вважає, що сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.
Посилається на дружні відносини свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відтак його показання слід оцінювати критично.
Щодо продажу ОСОБА_2 банківських металів у 2007 році зазначає, що подані ним документи не підтверджують цей факт а навпаки свідчать про придбання банківських металів. При цьому на поданих відповідачем квитанціях відсутнє прізвище ОСОБА_2 і ним не доведено, що кошти, отримані від продажу банківських металів, вкладені у будівництво.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Губарем А. Л. подано відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій зазначено, що значна частина будівництва спірного житлового будинку проводилася в період перебування сторін у шлюбі.
Вважає, що позивач не довела обставину щодо загального розміру витрат на будівництво житлового будинку, тобто розміру фактично понесених витрат на його зведення, а тому зробити висновок про повне фінансування витрат на будівництво за власний рахунок позивач не має права, оскільки відсутня можливість співставити фінансовий вклад позивача із загальною вартістю будівництва.
Фактичні обставини, встановлені судами
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради із заявою про відведення їй земельної ділянки для розміщення житлового будинку з господарчими побудовами.
У 2004 році у Приватному підприємстві "Арх-Студія" ОСОБА_1 замовила і придбала проект обґрунтування площі земельної ділянки під розміщення житлового будинку з господарчими побудовами, а також самостійно придбала проект будівництва житлового будинку (том 1, а. с. 10-11).
Рішенням Криворізької міської ради № 331 від 27 вересня 2006 року затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення індивідуального житлового будинку з господарчими побудовами ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 (том 1, а. с. 16).
Рішенням Криворізької міської ради № 1869 від 17 жовтня 2007 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарчими спорудами (том 1, а. с. 24-25).
12 грудня 2007 року між Криворізькою міською радою і ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки (том 1, а. с. 168-170).
28 січня 2008 року ОСОБА_1 отримала дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Кривий Ріг № 2 на виконання будівельних робіт, який був наданий на підставі, затвердженої 15 січня 2008 року управлінням містобудування і архітектури, проектної документації та рішення виконкому Криворізької міськради № 1869 від 17 жовтня 2007 року (том 1, а. с. 175).
З 07 вересня 2007 року до 13 травня 2008 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 (том 1, а. с. 55).
20 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
На підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради № 202 від 16 квітня 2010 року "Про видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_4" 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 29, 30).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26043394 від 05 травня 2010 року право власності на вказаний житловий будинок було зареєстроване за ОСОБА_1 (том 1, а. с. 31).
Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації № 1 від 28 грудня 2009 року будівельно-монтажні роботи виконані у період часу з лютого 2008 року до жовтня 2009 року (том 1, а. с. 85-88).
Відомостями, зазначеними у технічному паспорті на житловий будинок, оформленому 13 вересня 2009 року за результатами інвентаризації об`єкта нерухомості, та повідомленні КП "Криворізьке БТІ" ДОР від 13 жовтня 2009 року підтверджено період закінчення будівництва, зазначений в акті готовності об`єкта до експлуатації № 1 від 28 грудня 2009 року, тобто жовтень 2009 року (том 1, а. с. 167, 177-181).
Терміни закінчення будівельних робіт зафіксовані, зокрема, в журналі авторського нагляду за будівництвом, що вівся проектувальником ПП "АРХ СТУДИЯ" записи в якому здійснювались до 01 вересня 2009 року (том 1, а. с. 183, 186),
Відповідно до висновку експерта № 65/19 за результатами проведення судової додаткової оціночно-будівельної експертизи від 28 жовтня 2019 року: ринкова вартість на час складення висновку складових частин спірного домоволодіння, які існували до 20 вересня 2008 року, визначена методом пропорційного розподілу питомої ваги в загальній ринковій вартості без врахування вартості земельної ділянки становить: першого поверху житлового будинку літера "А2" з урахуванням земляних робіт, фундаменту, каналізації, прокладки водопостачання, проведення електрики, перегородок, облицювальної цегли - 209 341,93 грн; гаражу літ. "Б" - 67 187,58 грн; сараю літ. "В" - 48 353,98 грн; душу літ. "Г" - 3 000 грн; вбиральні літ. "Д" - 4 125,33 грн; огорожі № 1-5 - 39 460,23 грн, що разом складає 367 344,03 грн (том 1, а. с. 326).
У 4 кварталі 2008 року ОСОБА_2 за 3 місяці кварталу ТОВ "Вагоноремонт" було нараховано 4 029,4 грн заробітної плати, з якої у бюджет переховано податку на суму 400,63 грн, отримано заробітної плати після відрахування податків на загальну суму 3 628,77 грн.