Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 163/396/22
провадження № 61-10875св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рівненська сільська рада Любомльського району Волинської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Чабаном Русланом Леонідовичем, на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року у складі судді Павлуся О. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Рівненської сільської радиЛюбомльського району Волинської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним і скасування рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що оспорюване рішення Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 06 травня 2021 року № 7/168 є незаконним, оскільки сільська рада цим рішенням затвердила проект землеустрою та передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,386 га, яка фактично належала, перебувала й перебуває у її власності на підставі рішення сесії Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської областівід 27 грудня 1996 року № 7/5.
Позивач зазначала, що вказаним рішенням сесії Рівненської сільської ради їй передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,60 га.
29 жовтня 2010 року вона отримала державні акти на право власності на земельну ділянку, відповідно площею 0,2500 га та площею 0,1396 га.
Посилалася на те, що у відповіді від 20 травня 2021 року Рівненська сільська рада Любомльського району Волинської області вказала, що за нею обліковується земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля будинку, площею 0,43 га.
Від цієї земельної ділянки вона не відмовляласья і не надавала згоди на її передачу у власність ОСОБА_2 . Крім того, ця земельна ділянка межує із раніше наданими їй земельними ділянками площею 0,1396 га та 0,25 га, проте, погодження меж спірної земельної ділянки вона, як суміжний землевласник, при розробці ОСОБА_2 проекту землеустрою не надавала.
У зв`язку із наведеним позивач вважала, що проект землеустрою розроблений і в подальшому затверджений Рівненською сільською радою Любомльського району Волинської області незаконно, а спірна земельна ділянка протиправно вибула з її володіння до ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 06 травня 2021 року № 7/168;
- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,386 га кадастровий номер 0723384900:01:003:0239 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано відсутністю підстав для скасування рішення Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 06 травня 2021 року № 7/168, відповідно, й державної реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку, яка здійснювалася на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування.
Районний суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, тому є недоведеним факт належності їй прав щодо володіння, користування чи розпорядження цією земельною ділянкою, а відтак, і порушення її прав.
Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, районний суд зазначив, що непогодження ОСОБА_1, як суміжним землевласником, меж спірної земельної ділянки не є саме по собі безумовною підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність третій особі ОСОБА_2, як і в подальшому для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чабана Р. Л. залишено без задоволення.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не оскаржувала рішення Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 09 вересня 2010 року № 24/12, яким уточнено площу земельної ділянки та її розмір визначений у 0,1396 га, на який і була затверджена технічна документація із землеустрою та позивачу виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно вона погодилася з ним. Надані докази щодо сплати земельного податку за своїм змістом не свідчать, що ці податки позивач сплачувала саме за спірну земельну ділянку.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами того, що спірна земельна ділянка була сформована і належала їй на праві власності до моменту прийняття Рівненською сільською радою Любомльського району Волинської області від 06 травня 2021 року № 7/168 про передачу цієї земельної ділянки у власність третьої особи ОСОБА_2 .
Апеляційний суд зазначив, що непогодження ОСОБА_1 як суміжним землевласником меж спірної земельної ділянки не є саме по собі безумовною підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність третій особі ОСОБА_2, як і в подальшому для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чабан Р. Л., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 23 ЗК України, тоді як застосуванню підлягає стаття 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" № 15-92 (далі- Декрет Кабінету Міністрів України № 15-92).
Зокрема, станом на 1996 рік спірна земельна ділянка мала цільове призначення - для ведення підсобного господарства, отже, відповідно до пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" право приватної власності громадян на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, саме рішення сільської ради від 1996 року № 7/5 є правовою підставою набуття права власності, а наявність державного акта не створює права власності, а лише засвідчує його перед третіми особами. При цьому земельна ділянка, право приватної власності на яку виникло до 2004 року, вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою довідку про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства від 06 листопада 2009 року № 2946/133, відповідно до якої кадастровий номер 0723384900:01:003:0082 був присвоєний земельній ділянці розміром 0,50 га, а не розміром 0,1396 га. З огляду на зазначене. Земельна ділянка площею 0,50 га була сформована в натурі, а на підставі частин четвертої, сьомої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
У січні 2023 року Рівненська сільська рада Любомльського району Волинської області подала відзив на касаційну скаргу.
Доказів направлення копії відзиву на адресу позивача та третьої особи Рівненська сільська рада Любомльського району Волинської області не надала.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
З огляду на відсутність доказів направлення копії відзиву на касаційну скаргу на адресу позивача та недолучення до відзиву документів, які посвідчують повноваження представника Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області, колегія суддів залишає відзив Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області на касаційну скаргу без розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням сесії Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 27 грудня 1996 року № 7/5 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", статей 56, 57 ЗК України ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для ведення підсобного господарства - 0,60 га.
Відповідно до даних обліково-кадастрової книги за ОСОБА_1 рахуються земельні ділянки: рілля - 0,38 га, 0,53 га, 1,34 га; під садівництво - 0,04 га; інші сільськогосподарські угіддя - 0,43 га; під будівництво - 0,25 га.
Згідно з довідкою Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 20 травня 2021 року № 1-409 відповідно до матеріалів інвентаризації земель особистого селянського господарства за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка загальною площею 1,07 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства: 0,29 га в урочищі "Навози"; 0,10 га в урочищі "Острів"; 0,43 га біля будинку.
Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 були приватизовані земельні ділянки біля будинку площею 0,1396 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0723384900:01:003:0082 та площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 0723384900:01:00360139. Земельні ділянки, на які не оформлені документи на право власності, знаходяться в користуванні ОСОБА_1 .
Відповідно до технічної документації із землеустрою, яка складалася на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, якій надалі був присвоєний кадастровий номер 0723384900:01:003:0082, ця технічна документація оформлялася на підставі рішення сесії Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 27 грудня 1996 року № 7/5 першочергово на земельну ділянку площею 0,50 га. Рішенням Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 09 вересня 2010 року № 24/12 затверджено технічну документацію із землеустрою та одночасно уточнено площу земельної ділянки, яка передана ОСОБА_1 згідно з рішенням № 7/5 від 27 грудня 1996 року, відповідно до поданої технічної документації загальною площею 0,1396 га для ведення особистого селянського господарства.
29 жовтня 2010 року на підставі цих рішень Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1396 га, кадастровий номер 0723384900:01:003:0082.
Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Волинській області від 21 липня 2021 року ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки нараховано земельний податок за одну земельну частку (пай) в сумі по 155,83 гривень на рік. Крім цього, ОСОБА_1 як пенсіонеру надана пільга по сплаті земельного податку за земельні ділянки площею 0,98 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 22 травня 2020 року № 56/34 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею до 0,60 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля) в с. Рівне Любомльського району Волинської області.
Рішенням Рівненської сільської ради від 06 травня 2021 року № 7/168 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (рілля) площею 0,3860 га з кадастровим номером 0723384900:01:003:0239 в межах с. Рівне Любомльського району Волинської області та цю земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2
19 травня 2021 року указана земельна ділянка зареєстрована у встановленому порядку на праві приватної власності за ОСОБА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Чабаном Р. Л., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.