Постанова
Іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 824/9/22
провадження № 61-11644ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
секретар судового засідання - Михнюк В. М.
учасники справи:
позивач - BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка),
відповідач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі",
за участю:
представника позивача - Іваненка Михайла Анатолійовича,
представника відповідача - Гвоздицького Костянтина Олеговича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" та апеляційну скаргу представника BRV TRAIDE S.R.O. - адвоката Іваненка Михайла Анатолійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в справі за заявою представника BRV TRAIDE S . R . O . - адвоката Іваненка Михайла Анатолійовича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та витрат на оплату послуг представників,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У січні 2022 року BRV TRAIDE S.R.O (Словацька Республіка) (далі також - позивач, стягувач) через свого представника - адвоката Іваненка М. А. звернулося до Київського апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O (Словацька Республіка) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) (далі також - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач, боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 897 372,00 євро, 12 538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро - на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: сума заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Заява мотивована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року в справі № 154/2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом") на користь BRV TRAIDE S.R.O. 897 372,00 євро заборгованості, 12 538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро -витрати із сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - витрати на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Це рішення набрало законної сили та боржником добровільно не виконується.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року заяву представника BRV TRAIDE S . R . O . - адвоката Іваненка М. А. задовольнив.
Визнав і надав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та витрат на оплату послуг представників.
Видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 897 372,00 євро заборгованості, 12 538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - витрати на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. судові витрати з розгляду справи у розмірі 1 240,50 грн сплаченого судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України набрало законної сили, є остаточним для сторін та підлягає виконанню, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою. Виходив з того, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України. Боржником не доведено зв`язків між позивачем та державою-агресором - російською федерацією, які б свідчили, що присуджені до стягнення з відповідача кошти будуть перераховані на користь держави-агресора.
Встановивши, що підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 немає, Київський апеляційний суд задовольнив заяву BRV TRAIDE S.R.O.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, Київський апеляційний суд виходив з того, що представником ДП "НАЕК "Енергоатом" подано заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що дана справа не потребує значних професійних зусиль у формуванні правової позиції, зібранню доказів, проведення експертиз, аналізу судової практики. Суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, з урахуванням критеріїв співмірності, категорії справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, вважав за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи
Апеляційна скарга відповідача та позиція позивача щодо неї
25 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021, а також відмовити у стягненні з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційну скаргу мотивувало тим, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме статті 478 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), частини другої статті 22 Господарського ГПК України та неправильного застосування норм матеріального права, а саме статтей 35, 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статей 3, 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), пункту 10-2 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".
Вважає, що в арбітражній угоді сторони не обумовили застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, отже передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України.
Зазначило, що визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу порушує публічний порядок України з огляду на те, що з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому.
Звернуло увагу на те, що наразі боржником вживаються заходи щодо встановлення зв`язків між стягувачем та державою-агресором, що може мати наслідком заборону виконання рішення, зокрема в примусовому порядку, про що свідчить лист боржника від 16 травня 2022 року до Служби безпеки України про проведення відповідної перевірки. На час подання апеляційної скарги відповіді від Служби безпеки України відповідач не отримав, перевірка триває.
Відповідач вказував про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій (трьох процентів річних) відповідно до рішення від 29 грудня 2021 року в справі № 154/2021 за наявності в Україні воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною.
19 грудня 2022 року представник BRV TRAIDE S . R . O . - адвокат Іваненко М. А. надіслав відзив на апеляційну скаргу. Вказував про необґрунтованість доводів скарги та законність ухвали суду першої інстанції в частині вирішення заяви про надання дозволу на примусове виконання рішення від 29 грудня 2021 року в справі № 154/2021 та видачу виконавчого листа для цього. Також зазначав, що позивачем будуть понесені в апеляційному суді витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 євро, а підтверджувальні докази будуть подані пізніше.
26 грудня 2022 року представник BRV TRAIDE S . R . O . - адвокат Іваненко М. А. надіслав до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 євро
Апеляційна скарга позивача та позиція відповідача щодо неї
29 листопада 2022 оку представник BRV TRAIDE S.R.O. - адвокат Іваненко М. А. через систему "Електронний суд" надіслав апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на порушення норм процесуального правапросив скасувати ухвалу в цій частині та постановити нове рішення про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 євро.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки воно підписане представником відповідача Олегом Дорошенком за відсутності належних повноважень. Також апеляційний суд не взяв до уваги, що позивач чотири рази намагався в досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини з відповідачем. Суд помилково зробив висновок про неспівмірність та необґрунтованість заявлених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представники позивача витратили понад 70 годин на надання адвокатських послуг, і враховуючи присуджену до стягнення суму (10 000,00 грн), погодинна ставка представників позивача становить лише 3 євро, що не відповідає ринковій вартості такого виду послуг у даній справі.
16 січня 2023 року ДП "НАЕК "Енергоатом" надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якій вказувало на безпідставність її доводів. Зазначало, що у справі наявні документи на підтвердження повноважень у Дорошенка О. М. як представника юридичної особи відповідача, у тому числі в порядку самопредставництва відповідно до наявних у справі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 січня 2022 року та від 30 вересня 2022 року. Також зазначало, що фінансовий стан боржника в умовах воєнного стану в Україні є незадовільним. Просило судові витрати у суді апеляційної інстанції покласти на позивача.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи.
Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Гвоздицький К. О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а також відмовити у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, вважаючи її доводи безпідставними.
Представник BRV TRAIDE S.R.O. - Іваненко М. А. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в частині вирішення вимог по суті - залишити без змін.
Просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та оскаржувану ухвалу в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 євро. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 5 000,00 євро.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
08 липня 2020 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) (постачальник) укладено контракт № 53-129-01-20-02140, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити вимірювальні трасформатори напруги 6 кВ виробництва Ritz Instrument Transformers GmbH (Німеччина) для потреб виробництва відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - також контракт).
Відповідно до пункту 9.2. контракту усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, витрат із сплати судового збору та витрат на правову допомогу стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. 897 372,00 євро заборгованості, 12 538,62 євро - три проценти річних, нараховані за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро - витрати із сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - витрати на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України передбачають, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявних в ній і додатково поданих доказах та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників стягувача та боржника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021
Задовольняючи заяву BRV TRAIDE S.R.O. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021, Київський апеляційний суд виходив з того, що позивач подав заяву, яка відповідала вимогам закону, спір у справі, щодо надання дозволу на виконання рішення в якій йдеться, з огляду на його предмет, може бути предметом вирішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, арбітражний суд прийняв рішення щодо передбаченого арбітражною угодою спору, рішення набрало законної сили, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, крім того боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O.
Верховний Суд погоджується із висновком Київського апеляційного суду враховуючи наступне.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані статтею 5 Нью-Йоркської конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та Главою 3 "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу" Розділу IX ЦПК України.
Частина перша статті 475 ЦПК України визначає, що питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.
Згідно із частиною третьою статті 475 ЦПК України, заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Відповідно до статті 5 Нью-Йоркської Конвенції у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або e) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався.
У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Верховний Суд вважає, що Київський апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, встановив, що BRV TRAIDE S.R.O. подало у визначений законом строк заяву, яка відповідала вимогам закону, спір у справі, щодо надання дозволу на виконання рішення в якій йдеться, з огляду на його предмет, може бути предметом вирішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України; арбітражний суд прийняв рішення щодо передбаченого арбітражною угодою спору, рішення набрало законної сили, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, крім того боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O., отже дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
Щодо доводів апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом"
Доводи апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" про те, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арбітражна угода не обумовлює застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, а передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України, з огляду на наступне.
Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Закон України Про міжнародний комерційний арбітраж" не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.
Отже спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.
У постанові від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).