Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 175/4348/17
провадження № 61-17603св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: голова садівничого товариства "Урожай" Єремєєва Марія Володимирівна, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровському районі в особі заступника директора Садового Ігоря Дмитровича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року у складі судді Васюченка О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: голова Cадівничого товариства "Урожай" (далі - СТ "Урожай") Єремєєва М. В., Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровському районі, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовну заяву мотивував тим, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0671 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована у СТ "Урожай" на території Ювілейної (після зміни найменування - Слобожанської) сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Суміжна земельна НОМЕР_2 належить відповідачу ОСОБА_2 .
Зазначив, що відповідач без дозволів та погоджень із державними органами на своїй ділянці збудувала два двоповерхових будинки, які знаходяться на межі належних позивачу та відповідачу земельних ділянок.
Послався на те, що у порушення пункту 3.17 Б.2.4.-1-94 "Планування та забудова міських та сільських поселень" під час будівництва ОСОБА_2 не відступила 1 метр від межі земельних ділянок, а система водовідведення у будинках влаштована так, що атмосферні опади з них потрапляють на земельну ділянку позивача, де постійно збираються калюжі.
Без дозволу ОСОБА_1 відповідач для укріплення свого фундаменту зробила бетонне вимощення, після того, як стіни почали тріскатися, насипала шлак під свій будинок та на земельну ділянку позивача.
Вважає, що дії відповідача порушують права позивача на володіння та користування земельною ділянкою.
Просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованих двох двоповерхових будинків на земельній ділянці відповідача, які збудовані на межі із належною йому земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 21 січня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що на час отримання позивачем державного акта на належну йому земельну ділянку НОМЕР_1 від 12 жовтня 2012 року на суміжній земельній ділянці № НОМЕР_2, що належить відповідачу, вже були побудовані вказані будівлі, позивач не мав претензій з цього приводу до відповідача при встановленні меж своєї земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Вважав, недоведеним, що усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою можливе лише єдиним шляхом - знесення садових будинків відповідача, а також що саме такий захід буде співмірним з інтересами обох сторін.
Виходив з того, що позовних вимог про перенесення відповідачем споруд у справі не заявлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 04 червня 2019 рокуДніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2019 року залишив без змін
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував законністю та обґрунтованістю рішення місцевого суду.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Верховний Суд постановою від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що суди належним чином не дослідили висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 06 листопада 2017 року № 104/17;не встановили чи відбувалась перебудова чи надбудова побудованої господарської (присадибної) будівлі та споруди після 05 серпня 1992 року; суди не надали оцінки встановлених експертом порушень: стікання атмосферних опадів, порушення пункту 3.25 та табл.1 додатку 3.1. до ДБН 360-92.
Виходив з того, що суди в повній мірі не перевірили чи не підтверджують наведені у позові обставини, у взаємному зв`язку з іншими доказами у їх сукупності, факту створення позивачу перешкоди у користуванні його земельною ділянкою. Суди не дослідили посилання відповідача на те, що вона уступила частину земельної ділянки, яка повинна була їй виділена на користь відповідача, як наслідок забудови межі. Крім того, суди не з`ясували чи наявні перешкоди для позивача у користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 16 квітня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував пропуском строку позовної давності та недоведеністю позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 29 вересня 2021 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що обраний позивачем спосіб усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих двох двоповерхових будинків відповідача є крайнім заходом, який може бути застосований лише після доведення порушення прав позивача саме відповідачем, за відсутності іншого способу захисту порушених прав, зокрема перебудови об`єкта самочинного будівництва (прибудови).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив неврахування висновку щодо застосування статей 103, 152 ЗК України, статей 376, 391 ЦК України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (№ 3-20гс14) та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (№ 3-194гс16), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року № 607/15489/15-ц та постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа № 822/2149/18);
суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, З частини другої статті 389 цього Кодексу, а саме суди першої та апеляційної інстанції ігнорують докази у справі та норми законів щодо незаконного будівництва, ігнорують постанову Верховного Суду.
Касаційну скаргу мотивував тим, що місцевий суд знов формально підійшов до розгляду справи, як це вже зазначалось в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року і не розглянув справу по суті належним чином, а підставою для винесення рішення є ігнорування висновку судового експерта та застосування позовної давності.
Зазначив, що позов є негаторним, отже не має позовної давності.
Вважає, що місцевий суд помилково виходив з того, що позивач на своїй земельній ділянці зніс будівлю і не взяв до уваги висновок експерта, оскільки саме позивач має вимоги до відповідача, який збудував свої будинки на межі. Отже знесення будинку позивача на його земельній ділянці не має значення для вирішення справи.
Послався на те, що технічна інвентаризація не проводилася, технічного паспорта від 08 червня 1993 року немає, а в справі є лише технічний паспорт від 15 січня 2018 року, тобто виготовлений під час розгляду справи.
Виходив з того, що цільове призначення спірної земельної ділянки відповідача - ведення садівництва, а не будівництво і обслуговування житлового будинку.
Зазначив, що у відповідача відсутній будівельний паспорт та інша проектна документація і він не звертався до відповідного органу для введення його в експлуатацію до З1 грудня 2012 року.
Послався на відсутність проекту і, в цьому випадку, неможливість перебудови, оскільки будинки зведені на межі, що суперечить вимогам пункту 3.17 Б.2.4.-1-94 "Планування та забудова міських та сільських поселень", з огляду на який відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни має бути не меншою ніж 1,0 метр.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0671 га, яка розташована в СТ "Урожай" на території Ювілейної (Слобожанської) сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та призначена для ведення садівництва, що підтверджується державним актом серії ЯМ № 461236 від 12 жовтня 2012 року, який виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 24 вересня 2012 року № 1331-р.
Власником суміжної земельної НОМЕР_2, площею 0,0807 га є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 019686, виданого 22 вересня 1997 року на підставі рішення Виконавчого комітету Ювілейної селищної ради від 20 серпня 1997 року № 128. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва.
За даними технічного паспорту від 15 січня 2018 року, на належній відповідачу земельній ділянці АДРЕСА_1 : садовий будинок, позначений на плані літерою: садовий будинок "А-2", прибудова "а-1", прибудова "а1-1", садовий будинок "Б-2", прибудова "б-1", літня кухня "В", гараж "Г", сарай "Д", душ "Е", сарай "Ж", вбиральня "З", навіс "И", споруди №1-4-1, які були побудовані 1988-1991 роках.
З довідки Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Дніпровської районної ради Дніпропетровської області" від 28 грудня 2018 року вих. № 603 за адресою: АДРЕСА_1, слідує, що архівна справа та інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно відсутні.
Суди встановили, що правовстановчі документи на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1, належній ОСОБА_2, відсутні.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 20 лютого 2018 року об`єкт нерухомого майна, а саме: садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості: опис об`єкта: загальна площа (кв. м): 115,6, житлова площа (кв. м): 88,4, опис: літ. А-2 - садовий будинок (загальна площа - 68,6 кв. м, житлова площа - 48,1 кв. м); літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. Б-2 - садовий будинок (загальна площа - 47,0 кв. м, житлова площа - 40,3 кв. м); літ. б-1 - прибудова; літ. В - літня кухня; літ. Г - гараж; літ. Д - сарай; літ. Е - душ; літ. Ж - сарай; літ. З - вбиральня; літ. И - навіс; літ. АДРЕСА_2, на праві власності належить ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із пропуску позовної давності та недоведеності позовних вимог.
Верховний Суд з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій не погодився.
Частина п`ята статті 411 ЦПК України визначає, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.