Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 541/1511/21
провадження № 61-1338св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2022 року у складі колегії суддів Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивувала тим, що рішенням від 07 лютого 2005 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області зобов`язав Миргородську районну державну адміністрацію (далі - Миргородську РДА) видати їй сертифікат про право на земельну частку пай у розмірі 3,83 умовних кадастрових гектарів із земель державної власності Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Зазначила, що на виконання цього рішення суду вона отримала Сертифікат про право на земельну частку (пай) від 24 травня 2005 року серія РН № 782626.
Для отримання в натурі (на місцевості) земельної ділянки, на яку вона має право відповідно до сертифікату, та надання їй дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, вона 21 лютого 2021 року звернулась до Великосорочинської сільської об`єднаної територіальної громади (далі - Великосорочинська ОТГ).
Послалася на те, що рішенням від 23 квітня 2021 року № 155 Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області відмовила їй у задоволенні заяви у зв`язку з невідповідністю її вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2005 року не зобов`язало відповідача виділити їй земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).
Вважає зазначене рішення незаконним та таким, що перешкоджає у виділенні їй в натурі земельної ділянки.
Просила суд:
1.Визнати незаконними дії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо відмови у задоволенні її заяви від 21 лютого 2021 року.
2.Зобов`язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області виділити їй у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифікату на право на земельну частку пай серії РН №782626 виданого Миргородською РДА 24 травня 2005 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай 24 травня 2008 року за № 286, який підтверджує право на земельну частку (пай) розміром 3,83 в умовних кадастрових гектарах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 22 жовтня 2021 року позов задовольнив.
Визнав незаконними дії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2021 року.
Зобов`язав Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області виділити ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифікату на право на земельну частку пай серії РН № 782626, який виданий Миргородською РДА 24 травня 2005 року та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай 24 травня 2008 року за № 286, який підтверджує право на земельну частку ( пай) розміром 3,83 в умовних кадастрових гектарах.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із його доведеності.
Зазначив, що спір, з огляду на встановлення факту порушення прав ОСОБА_1, як власника майна, та Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, як розпорядника земель, необхідно вважати цивільно-правовим, у зв`язку з чим вимога про визнання незаконних дій відповідача підлягає задоволенню.
З огляду на наявність земель запасу, які є комунальною власністю та належать Великосорочинській сільській раді Миргородського району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, також підлягає задоволенню вимога про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок зазначених земель.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області подала апеляційну скаргу.
Полтавський апеляційний суд постановою від 02 березня 2022 року апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області задовольнив частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 жовтня 2021 року скасував.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області закрив.
Роз`яснив ОСОБА_2 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції щодо належності цього спору до цивільно-правового є помилковим.
У цій справі позивач заявила вимогу про визнання незаконним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання виділити їй земельну ділянку в натурі.
Вважав, що мова йде лише про майбутню земельну ділянку, яка в натурі не виділена, державна реєстрація права власності на земельну частку не проводилася, реєстраційні рішення щодо неї не оформлювалися, що є свідченням того, шо речове право у позивачки ще не виникло.
Дійшов висновку про те, що розгляд позовних вимог ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, як до суб`єкта владних повноважень стосовно оскарження його рішення про відмову у виділенні земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), належить до юрисдикції адміністративних судів, що узгоджується висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 807/2306/16 (провадження № 11-1068апп19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2022 року, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 жовтня 2021 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що цей спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції.
Зазначила, що право на земельну ділянку (пай) виникло у неї з того часу, коли вона працювала у КСП "Нива" та підтверджено з дня набрання законної сили рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2005 року (відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток паїв"), виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, цей спір є цивільно-правовим.
Виходила з того, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його розгляд до адміністративної юрисдикції.
Послалася на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спір про оскарження рішення органу місцевого самоврядування або органу державної влади має вирішувати адміністративний суд, якщо оскаржене рішення ще не реалізовано (не вичерпало свою дію), а право особи на земельну ділянку на підставі цього рішення ще не виникло.
Подібні спори мають розглядати адміністративні суди у випадку, коли немає речового права або спору щодо такого права, а позивач просила суд лише визнати незаконним рішення відповідного органу, яке перешкоджає йому в набутті права на земельну ділянку.
У позовних вимогах вона не просила визнати рішення сільської ради незаконним, крім того у неї виникло речове право на земельну частку (пай), як і виник спір щодо такого права із сільською радою.
Зазначила, що суд апеляційної інстанції, усупереч частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновок Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 та від 13 травня 2021 року у справі № 311/3550/18.
У відзиві на касаційну скаргу Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2005 року, яке набрало законної сили 09 березня 2005 року, встановило юридичний факт того, що ОСОБА_1 з 1996 року працювала в КСП "Нива" Миргородського району Полтавської області, на час паювання земель колишнього КСП у 1997 році членських відносин з цим господарством вона не втрачала, однак у списки на отримання земельної частки (паю) включена не була, хоча і проживала на території Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Під час складання списку при паюванні землі КСП "Нива" - ОСОБА_1 помилково до нього не включена, хоча вона має право на земельну частку (пай), а тому рішення суду зобов`язало Миргородську РДА, яка на той час була розпорядником земель, видати ОСОБА_2 . Сертифікат на право на земельну частку (пай) у розмірі 3, 83 умовних кадастрових гектарів із земель державної власності Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області .
Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 отримала Сертифікат про право на земельну частку (пай) від 24 травня 2005 року серія РН № 782626.
Великосорочинська сільська рада Миргородського району рішенням від 23 квітня 2021 року № 155 у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відмовила, у зв`язку з невідповідністю поданої заяви вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки рішення суду не зобов`язувало відповідача виділити ОСОБА_2 земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).