Постанова
Іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 723/5156/20
провадження № 61-2677св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Кам`янська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2021 року у складі судді Яківчика І. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2022 рокуу складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам`янської сільської ради Чернівецької області (далі - Кам`янська сільська рада), яка є правонаступником Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1957 року вона та її родина користуються земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
Рішенням Михальчанської сільської ради від 03 грудня 2020 року
№ 92-35/2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Цим же рішенням ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7324586500:03:003:0005 площею 0,0834 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зазначала, що пункти 1, 1.1. рішення № 92-35/2020 є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства з тих підстав, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 5, частини третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", систематично та оперативно оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, однак вказане не було виконано.
Відповідачем порушено пункт 9 статті 118 ЗК України, згідно з яким орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Однак на момент прийняття оскаржуваного рішення Михальчанська сільська рада не отримувала погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки розробник проекту листом від 23 листопада 2020 року відкликав проект землеустрою на доопрацювання і назад проект не повертався.
Крім того, в оскарженому рішенні не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, не враховано, що при виготовленні проекту землеустрою межі земельної ділянки не були погоджені з сусідніми власниками та користувачами.
Кадастровий план земельної ділянки, який міститься в проекті землеустрою, також не відповідає статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", а саме в описі меж відсутні кадастрові номери суміжних земельних ділянок, хоча земельна ділянка площею 0,0834 га з кадастровим номером 7324586500:03:003:0005 межує із земельними ділянками площею 0,2976 га з кадастровим номером 7324586500:03:003:0111 та площею 0,25 га з кадастровим номером 7324586500:03:003:0385.
При передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 . Михальчанською сільською радою не враховано те, що цією земельною ділянкою користувалась позивачка та її родина більше тридцяти років, що підтверджується відповідним актом, і те, що вона звернулась до Михальчанської сільської ради із заявою щодо передачі їй у власність цієї земельної ділянки.
Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати незаконним і скасувати пункти 1., 1.1. рішення Михальчанської сільської ради від 03 грудня 2020 року № 92-35/2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що позивачка не надала суду жодних документів, які б достовірно вказували, що їй чи членам її родини надавалась саме спірна земельна ділянка. Це свідчить про недоведеність позову в частині законності користування цією земельною ділянкою позивачкою чи будь-ким із членів її сім`ї чи родини. Наданий акт про те, що цією землею користувалась ОСОБА_1 чи інші особи, доданий до заяви від 23 листопада 2020 року про передачу їй земельної ділянки, яка вже належала ОСОБА_2, не є належним і допустимим доказом передачі їй в користування цієї земельної ділянки.
Доказів того, що позивачка ініціювала розробку проекту землеустрою чи виготовлення інших правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку раніше, ніж це здійснив ОСОБА_2, вона суду не надала.
Оскаржуваними пунктами 1, 1.1. рішення Михальчанської сільської ради від 03 грудня 2020 року № 92-35/2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" права позивачки не порушено. Зволікання із виготовленням і поданням на затвердження проекту землеустрою та розробленої земельної документації не свідчить про її добросовісну поведінку і наявність у неї інтересу щодо отримання в користування земельної ділянки. При цьому позивачка повинна була очікувати, що земельна ділянка, яку вона планує отримати у користування, у зв`язку з таким зволіканням може бути надана в користування або у власність іншій особі (особам), що й відбулося.
Аргументи учасників
Короткий зміст доводів касаційної скарги
У лютому 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що в оскарженому рішенні сільської ради вказано, що воно прийняте на підставі заяви ОСОБА_2 від 16 листопада 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак лише за однією такою заявою неможливо затвердити проект землеустрою, який не додано до заяви.
Суди помилково вважали спірну земельну ділянку такою, що належить до комунальної власності, оскільки це спростовується наданим нею актом, підписаним 11-ма сусідами, про те, що вона і її сім`я користується цією земельною ділянкою ще з 1957 року, на ній насаджений сад, тобто наявне її майно. Суди не врахували, що розробник проекту землеустрою ФОП
ОСОБА_4 надіслав сільській раді лист з проханням повернути проект на доопрацювання у зв`язку з допущеними помилками при його розробці. При виготовленні проекту землеустрою межі земельної ділянки не були погоджені із сусідніми землевласниками.
Суди зробили помилковий висновок про те, що оскарженим рішенням ради не порушені її права, оскільки вона користується нею з 1957 року і подала заяву про передачу спірної земельної ділянки їй у власність.
Зміст відзиву
У червні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи скарги висновків судів не спростовують. Посилання позивачки на відсутність під час прийняття оскарженого рішення ради проекту землеустрою у зв`язку з його відкликанням розробником є необґрунтованим, оскільки рада не повертала цей проект ФОП ОСОБА_4, бо вважала його належним. Суди врахували докази, які стосуються погодження меж спірної земельної ділянки із суміжними землекористувачами - суміжними земельними ділянками є ділянки комунальної власності, а саме землі загального користування: прохід і проїзд.
Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що її сім`я користувалася спірною земельною ділянкою на законній підставі.
ОСОБА_2 є учасником війни, тому він має право на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва та огородництва. Оскаржене рішення сільської ради не порушує права позивачки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 205/7651/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17, від 22 липня 2021 року у справі № 714/18/19, від 06 лютого 2019 року у справі № 346/2888/16-а, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Михальчанської сільської ради від 22 вересня 2020 року № 67-33/2020, прийнятим за заявою ОСОБА_2 від 27 серпня 2020 року, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель запасу, житлової та громадської забудови, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно ОСОБА_2 розроблений ФОП ОСОБА_4 02 жовтня
2020 року, підписаний розробником, засвідчений печаткою розробника та погоджений експертом державної експертизи.
16 листопада 2020 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 7324586500:03:003:0005 на АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку експерта та витягу з Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка має остаточну площу 0,0834 га, цільове її призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7324586500:03:003:0005. Будь-які зауваження до проекту відведення відсутні. Обмеження у використанні ділянки не зареєстровані.
Рішенням Михальчанської сільської ради від 03 грудня 2020 року
№ 92-35/2020 (на підставі заяви ОСОБА_2 від 16 листопада 2020 року) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2, розташованої на АДРЕСА_1, і надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7324586500:03:003:0005, площею 0,0834 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.