ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 813/5587/15
касаційне провадження № К/9901/28243/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 (суддя - Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Іщук Л.П.; судді - Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі № 813/5587/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2015 №0000534101/309 та №0000544101/308.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Променергозбут", ТОВ "Ваік", ТОВ "Ітуно", ТОВ "Компанія СІТ" та ТОВ "Західавтотрек", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2015 №0000534101/309 та №0000544101/308.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Променергозбут", ТОВ "Ваік", ТОВ "Ітуно", ТОВ "Компанія СІТ" та ТОВ "Західавтотрек", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: наявності недоліків у первинних документах, зокрема у товарно-транспортних накладних, ескпрес-накладних; відсутності належних первинних документів, зокрема, сертифікатів відповідності; наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача; відсутності у податкового органу інформації про наявність у контрагентів позивача складських приміщень, основних засобів та трудових ресурсів.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження і призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 22.02.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Променергозбут" за жовтень, грудень 2014 року; ТОВ "ВАІК" за жовтень 2014 року; ТОВ "ІТУНО" за жовтень, листопад 2014 року; ТОВ "Теплокомінвест" за листопад, грудень 2014 року; ТОВ "Компанія СІТ" за жовтень 2014 року; ТОВ "Західавтотрек" за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 02.07.2015 № 195/28-06-41-01/00131587 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у реакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток;
пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2015:
№0000534101/309, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 588 926,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 294463,00 грн;
№0000544101/308, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток (дохід) підприємств в сумі 39 758,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19879,00 грн.
Висновки про порушення висновувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "Променергозбут", ТОВ "Ваік", ТОВ "Ітуно", ТОВ "Компанія СІТ" та ТОВ "Західавтотрек", які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).