ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа №640/21164/20
адміністративне провадження № К/9901/44109/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №640/21164/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАЙН" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопромлайн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №06492615050103 від 17 квітня 2020 року, яким донараховано податок на прибуток у сумі 11801352, 00 грн за 2017 рік;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №06502615050103 від 17 квітня 2020 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 5587138, 00 за лютий 2017 рік;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №06512615050103, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 666350, 00 грн за січень 2018 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції з контрагентами позивача
підтверджено належними первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентом.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2021 року - залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги зауважує про наявність відповідних, необхідних та достатніх ресурсів у контрагентів позивача для виконання умов договорів. Вказує на підтвердження витрат належними первинними документами.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби України у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопромлайн" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 лютого 2018 року, за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки №98/26-15-14-01-03/38702583 від 13 лютого 2019 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:
- п.44.1 п.44.2 ст.44 пп.134.1.1 п.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.5 П(с)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, п.5, п. 7 П(с)БО 15 "Доходи", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №2908, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.1.2 ст.1 п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 867 568,00 грн, в.т.ч за І квартал 2017року на суму 3 193 422,00 грн., за півріччя 2017 року на суму 3 153 673,00 грн, за 3 квартал 2017року на суму 3 193 422,22 грн, за 2017 рік на суму 5167 918,00 грн, за І квартал 2018 року на суму 2 699 650,00 грн;
- п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.1.2 ст.1 п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 618 436,00 грн, в.т.ч за січень 2017 року на суму 1148 726,00 грн, за лютий 2017 року на суму 1 808147,00грн, за січень 2018 року на суму 2 661 563,00 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1666350,00 грн, в.т.ч. за січень 2018 року на суму 1 666 350 грн;
- п.4 ч.2 cт. 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (із змінами та доповненнями), п.1 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 "Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загально обов`язкове державне страхування": несвоєчасне подання звітів про суми нарахованою заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування за січень 2018 року".
На підставі акту документальної планової виїзної перевірки Головним управлінням Державної податкової служби України у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №06492615050103, №06502615050103, №06512615050103.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно статті 198 Податкового кодексу України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.