ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 640/15422/19
провадження № К/9901/43746/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О., Грибан І.О. від 05 листопада 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Позивач з 01 січня 2019 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розмір пенсії позивача складає 25585,99 грн, проте відповідач обмежив пенсію 14970,00 грн. Уважаючи обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на таке питання: чи підлягає обмеженню десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність розмір пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", встановленому Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2019 року;
- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01 січня 2019 року;
- здійснити виплату позивачу суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2019 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувати її розмір за методикою відповідно статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01 січня 2019 pоку.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2019 року із врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI при призначенні/перерахунку пенсії позивача.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2021 року у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01 січня 2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2019 року, із врахуванням проведених виплат скасовано, та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2021 року залишено без змін.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію щодо застосування норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, сформовану Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 280/5154/19, виходив з того, що на осіб, яким пенсія перерахована або призначена відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
5. Оскільки позивач отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і перевищення розміру пенсії (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) стало результатом призначення пенсії позивача в період дії частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та частин третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в частині відмови.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 01 січня 2019 року отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
8. Розмір пенсії позивача визначений із грошового забезпечення 35959,63 грн. Відповідно до протоколу за пенсійною справою підсумок пенсії з 01 січня 2019 року складає 25 585,99 грн. Однак, відповідач обмежив ОСОБА_1 пенсію в розмірі 14970,00 грн.
9. Уважаючи обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування правових позицій Верховного Суду, які висловлені у постановах від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 24 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17.
11. Скаржник зазначає, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
12. Буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VШ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VШ до частини сьомої статті 43, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
13. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
15. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
16. Водночас Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
17. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
18. Згідно із пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
19. Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.