ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 826/3834/18
адміністративне провадження № К/9901/13314/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/3834/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД-ТРЕЙД" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Сорочко Є.О.),
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-Трейд" (далі також - позивач, ТОВ "Конкорд-Трейд") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року №0066641404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2450250,00 грн, з яких 2077200,00 грн - за основним платежем, та 373050,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, позов задоволено повністю.
Так, судами встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у період із 06 по 24 листопада 2017 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 01 грудня 2017 року складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Конкорд-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2012 року №852/26-15-14-04-05/30726565 (далі також - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 5, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати" та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2077200,00 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 585000,00 грн, за 2015 рік на суму 585000,00 грн, за 2016 рік на суму 907200,00 грн.
Висновок відповідача про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, ґрунтується на тому, що перевіркою неможливо встановити зв`язок витрат на загальну суму 11540000,00 грн (з яких за 2014 рік - 3250000,00 грн, за 2015 рік - 3250000,00 грн, за 2016 рік - 5040000,00 грн), понесених ТОВ "Конкорд-Трейд" за договорами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, укладеними з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Парасоль" (далі - ПАТ "СК "Парасоль"), з його господарською діяльністю. А також вбачається завищення собівартості реалізованих послуг за вказаними вище договорами страхування, оскільки витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу для отримання якого вони здійснені.
На підставі акту перевірки 26 грудня 2017 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2450250,00 грн, з яких 2077200,00 грн - за основним платежем та 373050,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що витрати (сплата страхової премії), понесені позивачем в результаті укладення договорів страхування, безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, оскільки спрямовані на відшкодування збитків, завданих зданому в оренду майну товариства у разі настання страхових випадків.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, вважаючи, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В касаційній скарзі контролюючий орган наголошує на неможливості у даному випадку встановити зв`язок понесених позивачем витрат на страхування відповідальності перед третіми особами з провадженням його господарської діяльності, оскільки вказані ризики несе саме наймач майна. Вказує також на завищення собівартості реалізованих послуг за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, що, у свою чергу, є порушенням пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4. статті 138 ПК України).