Постанова
іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 712/4765/20
провадження № 51-3160 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
а також у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_7,
потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250000000017, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Суд задовольнив частково цивільні позови та постановив стягнути:
- на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_7 97 226,9 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 700 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 28 338 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 56 676 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із похованням;
- на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди: 700 000 грн з ОСОБА_7 та 28 338 грн з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група".
Також суд у вироку прийняв рішення про розподіл процесуальних витрат, заходи забезпечення кримінального провадження та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 14 січня 2020 року, о 18:27, керуючи автомобілем марки "LAND ROVER DISСOVERY SPORT" (д.н.з. НОМЕР_1 ), в порушення вимог пунктів 12.4, 12.1., 2.3. б), 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), рухаючись зі швидкістю не менше 99,4 км/год по вул. Надпільній від вул. Можайського в напрямку вул. Університетської в м. Черкаси, з перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населених пунктах, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух та безпечно керувати автомобілем, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою і відповідно не відреагував на її зміну, та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебуває пішохід, не зменшив швидкість, аж до повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека, в результаті чого на перехресті вулиць Надпільна та Крилова, поблизу будинку № 122, що по вул. Надпільній, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який переходив проїзну частину вулиці по виділеному дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 "Пішохідний перехід" та дорожньою розміткою 1.14.1 "Зебра" ПДР нерегульованому пішохідному переходу зліва направо у відношенні до руху автомобіля.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_10 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення у зв`язку із суворістю призначеного ОСОБА_7 покарання, пом`якшити строк покарання у виді позбавлення волі до 4 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Посилається на те, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, визнав свою вину, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілими, намагався відшкодувати заподіяну шкоду (потерпілі відмовилися отримувати кошти до ухвалення судом рішення), не оспорював позовних вимог. Також захисник просить врахувати позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_7 на місці дорожньо-транспортної пригоди і те, що він не порушував умови застосованого щодо нього запобіжного заходу та не вчиняв нових кримінальних та адміністративних правопорушень. Крім цього, захисник вважає, що суди помилково не визнали пом`якшуючими наведені обставини, внаслідок чого не застосували положення ст. 69-1 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану. Під час касаційного розгляду потерпіла ОСОБА_8 дотримувалася такої ж позиції.
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, тому колегія суддів в цій частині судові рішення не перевіряє.
Також захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі не вказав на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть безумовне скасування оскаржуваних судових рішень.
Доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість та безпідставне незастосування положень статей 69-1 та 75 КК України є неспроможними.
Згідно з приписами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
За приписами ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
При визначенні ступеню тяжкості кримінального правопорушення суд з`ясовує, насамперед, питання про те, до якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 слідує, що місцевий суд, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дотримався загальних засад призначення покарання та навів у вироку підстави обрання його розміру. При цьому суд поклав в основу вироку і включив до мотивування призначеного покарання ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні, тобто врахував їх як такі, що були дійсно встановлені. Водночас суд урахував всі обставини, що були підставою обрання конкретного покарання, в їх сукупності.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином.