ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 285/2941/20
провадження № 51-3236км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представників цивільного відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060090000490, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, відшкодування процесуальних витрат, арешту автомобілів та стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 04 червня 2020 року приблизно о 09:50, керуючи технічно справним автопоїздом DAF FT XF 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у складі з напівпричепом "KRONE SD-2" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), рухаючись на 105 км автодороги "Васьковичі-Шепетівка" поблизу м. Новограда-Волинського Житомирської області в напрямку м. Новограда-Волинського у правій смузі руху, порушуючи вимоги пп. "б" 2.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), будучи неуважним, не простежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем "Renault Megane" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), що рухався в зустрічному напрямку.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водію автомобіля "Renault Megane" ОСОБА_11 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а пасажиру ОСОБА_12 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог пп. "б" 2.3 б і п. 10.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки, ДТП та її наслідками.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2022 року скасував вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, просить змінити постановлені щодо його підзахисного судові рішення і на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Суть доводів касаційної скарги сторони захисту зводиться до того, що суди попередніх інстанцій не розглянули можливості звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання за ст. 75 КК, не навели підстав, з яких виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства є неможливим, не в повній мірі встановили обставини, що впливають на призначення покарання, та формально дослідили дані про особу ОСОБА_9 .
Так, касатор наголошує на тому, що підзахисний є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 2), що суд може врахувати як пом`якшуючу обставину в порядку ст. 66 КК; позитивно характеризується та є пенсіонером за віком.
Зазначає про залишення судами поза увагою того, що ОСОБА_9 одружений з 1975 року з ОСОБА_13, яка також є пенсіонером за віком, та вони перебувають один в одного на утриманні.
Також, як указує скаржник, засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив злочин вперше, з необережності, з моменту повідомлення про підозру і до набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирався, ОСОБА_9 виконував покладені на нього обов`язки та протягом усього судового провадження не ухилявся від суду, працює тривалий час водієм, а після 24 лютого 2022 року здійснював перевезення гуманітарної допомоги, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має міцні соціальні зв`язки.
Водночас захисник ОСОБА_10, посилаючись на положення ст. 78 КПК, норми Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI і Правила адвокатської етики, стверджує про порушення судами права ОСОБА_9 на кваліфікований правовий захист, оскільки адвокат ОСОБА_14 одночасно здійснював захист останнього та був представником цивільного відповідача ТОВ "Євросвіт". З огляду на зазначене, на думку захисника ОСОБА_10, міг бути конфлікт інтересів у обвинуваченого та цивільного відповідача, оскільки правова позиція ОСОБА_9, який перебував у трудових відносинах із цивільним відповідачем на момент ДТП, щодо визнання чи невизнання винуватості у пред`явленому обвинуваченні впливала на задоволення цивільного позову до ТОВ "Євросвіт". А також, як вважає скаржник, зазначений факт вплинув на правову позицію ОСОБА_9 щодо вини.
Також адвокат звертає увагу на невідповідність вироку суду першої інстанції п. 6 ч. 1 ст. 374 КПК, а ухвали апеляційного суду - п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК, оскільки суди не зазначили прізвища представника цивільного відповідача.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6, представники цивільного відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, навівши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу сторони захисту.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_10, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати
та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі сторона захисту не оспорює винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК.
Доводи захисника ОСОБА_10 у касаційній скарзі про порушення, на його думку, права підзахисного на кваліфікований правовий захист, оскільки адвокат ОСОБА_14 одночасно здійснював захист ОСОБА_9 та був представником цивільного відповідача ТОВ "Євросвіт" є необґрунтованими.
Приписами ч. 1 ст. 78 КПК передбачено, що захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як, зокрема, цивільний відповідач.
Також згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 78 КПК особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник у випадку, якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги.
Вирішення питання про можливу суперечність інтересів обвинуваченого та цивільного відповідача перебуває у площині доктринального підходу до розподілу кримінальних процесуальних функцій, як обумовлених завданнями кримінального провадження певних самостійних напрямів діяльності суб`єкта (суб`єктів) кримінального провадження, що мають самостійні завдання, визначають права та обов`язки суб`єкта (суб`єктів), їх компетенцію та реалізуються за допомогою кримінальних процесуальних засобів у формі, регламентованій кримінальним процесуальним законодавством.
Ознаками кримінальних процесуальних функцій, серед іншого, є характер діяльності суб`єкта залежно від цілей, які перед ним стоять.
Стаття 22 КПК визначає основні кримінальні процесуальні функції, а саме: державне обвинувачення, захист та судовий розгляд. Проте, аналіз чинного кримінального процесуального законодавства дає можливість виділити й інші похідні (допоміжні) кримінальні процесуальні функції, наприклад, такі як забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та заперечення проти цивільного позову.
КПК не містить прямої заборони поєднання одним суб`єктом здійснення захисту обвинуваченого та представництва цивільного відповідача, крім випадків коли захисник або представник брали участь у цьому ж кримінальному провадженні як цивільний позивач чи цивільний відповідач (ч. 1 ст. 78 КПК).
Стосовно застосування у цьому провадженні п.1 ч. 2 ст. 78 КПК, слід зазначити, що інтерес обвинуваченого, на якого не покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, полягає у спростуванні висунутого йому обвинувачення (повністю або частково), приведенні висновків суду у відповідність до фактичних обставин кримінального провадження, встановлення обставин, які пом`якшують, або спростування обставин, які обтяжують покарання.