Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 759/11628/14-ц
провадження № 61-12795св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -Публічнеакціонерне товариство"УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Верланова С. М., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до ОСОБА_4, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивувало тим, що 22 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 дол. США зі сплатою 13,40 % річних строком до 22 січня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 22 січня 2008 року, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором.
Крім того, на забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань,
22 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки,
за яким остання передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань
за кредитним договором станом на 04 червня 2014 року утворився борг на суму 37 473,38 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 443 310,08 грн, який складається з: 36 179,73 дол. США - заборгованість
за простроченим кредитом, що за курсом Національного банку України
на 04 червня 2014 року становить 428 125,85 грн; 0,17 дол. США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом,
що в еквіваленті становить 2,01 грн; 1 248,00 дол. США, що в еквіваленті становить 14 767,96 грн, - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості
за кредитом; 45,48 дол. США, що в еквіваленті становить 538,18 грн - пеня
за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
Зазначену заборгованість банк просив суд стягнути солідарно
з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як з позичальника та поручителя, а також
в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 67,80 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_2, яка належить
ОСОБА_3 на праві власності.
Під час розгляду справи ПАТ "УкрСиббанк" збільшило позовні вимоги станом на 24 лютого 2015 року та просив суд стягнути з ОСОБА_4
та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 22 січня
2008 року у розмірі 40 223,79 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і відсотками в сумі 83 318,08 грн, а також
в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 67,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить
ОСОБА_3 на праві власності. Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 на праві власності, у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства.
У грудні 2014 року ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов до
ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
Зустрічний позов мотивувала тим, що укладаючи договір про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року, його сторони не визначили усіх істотних умов договору, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України
є підставою для визнання такого правочину недійсним. На порушення
статті 18 Закону України "Про іпотеку" укладений між нею та банком договір іпотеки від 22 січня 2008 року не містить положень щодо змісту і розміру основного зобов`язання, строку і порядку його виконання та посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов`язання. Під час укладення договору іпотеки його сторони не досягли згоди з усіх істотних умов,
що є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року та укладений на забезпечення його виконання договір іпотеки від 22 січня 2008 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року первісний позов ПАТ "УкрСиббанк" та зустрічний позов ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня
2015 року, ухваленим у складі судді Коваль О. А., позовні вимоги
ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року у розмірі 40 223,79 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення судового рішення становить 837 861,54 грн, та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і процентами у розмірі 83 318,08 грн.
У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року звернуто стягнення на квартиру
АДРЕСА_3, що належить
ОСОБА_3, шляхом її реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні,
не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову банку мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов`язань щодо своєчасного внесення ануїтетних платежів відповідно до погодженого графіка утворилася заборгованість, а ОСОБА_2 не виконав обов`язку, покладеного договором поруки, тому ОСОБА_4
та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед кредитором щодо погашення кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Також місцевий суд вважав обґрунтованими позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року та укладений на забезпечення його виконання договір іпотеки від 22 січня 2008 року відповідають положенням законодавства, при їх укладенні дотримано вимог щодо усіх істотних умов договорів такого виду та правові підстави для визнання їх недійсними відсутні. Суд також зазначив,
що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного нею договору про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року, а ОСОБА_4 дійсність цього договору не оспорює.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року апеляційні скарги ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 відхилено, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 02 березня 2016 року касаційну скаргу
ПАТ "УкрСиббанк" відхилено, рішення Святошинського районного суду
міста Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва
від 12 листопада 2015 року залишено без змін (провадження № 6-36448св15).
У грудні 2019 року ОСОБА_2, який не був присутній під час апеляційного перегляду справи за апеляційними скаргами інших учасників справи, подав апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 25 травня 2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року у складі судді Ігнатченко Н. В. поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 25 травня 2015 року та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 5 481,00 грн судового збору.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу
АТ "УкрСиббанк" задоволено. Скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд виходив з того, що суддя апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 27 грудня 2019 року про відкриття апеляційного провадження, що призвело до порушення правил щодо складу суду. Крім того, апеляційний суд не навів мотивів, за яких вважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Не перевірив обставин, які можуть свідчити про обізнаність ОСОБА_2 про ухвалення оскаржуваного ним рішення суду першої інстанції раніше дати, зазначеної ним у заяві про поновлення процесуального строку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2015 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують,
що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції. Судові повістки та інші документи, направлені на адресу ОСОБА_2, повернулися до суду без вручення. В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_2 посилався на те,
що про наявність даної справи та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2015 року ОСОБА_2
дізнався 12 грудня 2019 року і лише 20 грудня 2019 року він ознайомився
з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваного рішення суду. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те,
що ОСОБА_2 або його представник були обізнані про наявність цієї справи раніше.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк"
про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року та договором поруки від 22 січня 2008 року та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь
ПАТ "УкрСиббанк" судових витрат, з ухваленням у вказаній частині нового судового рішення.
У задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення
з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22 січня 2008 року відмовлено.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 25 травня 2015 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ "УкрСиббанк" реалізувало своє право на дострокове повернення кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом направлення 17 жовтня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 письмових вимог, змінивши цим самим строки виконання основного зобов`язання.
ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вимоги банку протягом 31 дня з дати направлення вимоги не виконали, а 32 день з дати направлення зазначених вимог припав на 18 листопада 2013 року. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання вказаної вимоги, та з урахуванням пункту 12.1 договору про надання споживчого кредиту, слід вважати, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, тобто, на 27 листопада 2013 року.
З позовом до суду ПАТ "УкрСиббанк" до поручителя звернулося лише
03 липня 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а отже, порука ОСОБА_2 припинилася та підстави для солідарного стягнення з нього заборгованості
за кредитним договором відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року. Такождо касаційної скарги заявник, відповідно до статті 406 ЦПК України, включив скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду 18 липня 2022 року
в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, яка не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження та постанову, прийняту по суті вирішення апеляційної скарги, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
29 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що апеляційним судом при вирішенні позову банку в частині вимог про стягнення кредитної заборгованості, пред`явлених до ОСОБА_2
як поручителя застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14 (провадження № 14-243цс19), постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 496/1095/16 (провадження
№ 61-26052св18).
На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України, оскільки не врахував, що пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Тобто порука ОСОБА_2 може вважатись припиненою лише щодо тих щомісячних платежів, строк сплати яких настав більше ніж за шість місяців до звернення кредитора з позовом до суду з вимогою до поручителя, тобто за платежами, строк сплати яких настав до січня 2014 року (за шість місяців до звернення до суду із позовом).
Апеляційний суд дійшов висновку про пропуск банком строку на пред`явлення вимог до поручителя посилаючись на факт направлення вимоги від 17 жовтня 2013 року поручителю. Вказана вимога розцінена судом апеляційної інстанції як підстава для зміни строку повернення кредиту.
Разом з тим такий висновок є помилковим та не узгоджується з постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 496/1095/16 (провадження № 61-26052св18), у якій надано оцінку аналогічній вимозі та виходячи
із її змісту зроблено висновок, що вона стосується не зміни строку погашення кредиту, а повідомлення про усунення порушень (сплати простроченої заборгованості). Обставини у справі № 759/11628/14 та у справі
№ 496/1095/16 є ідентичними, в обох справах має місце надання кредиту на умовах повернення за ануїтетним графіком платежу, а договір має назву - договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), пункт 12.1 договорів є ідентичним у обох справах.
Вирішуючи позовні вимоги до поручителя, суд апеляційної інстанції припустився помилки при визначенні дати початку перебігу строку на пред`явлення вимог до поручителя, внаслідок чого неправильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України, а також в порушення положень статей 263, 264 ЦПК України не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, коли змінено строк виконання основного зобов`язання, коли почався перебіг шестимісячного строку на пред`явлення вимог до поручителя та чи пропущено такий строк станом на дату подання банком позову до суду, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "УкрСиббанк"
до ОСОБА_2 у повному обсязі.
До касаційної скарги на постанову апеляційного суду заявник, на підставі частини другої статті 406 ЦПК України, включив скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року (про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження).
Заявник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про існування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою, поданою через чотири роки після ухвалення оскаржуваного рішення. На думку заявника, саме по собі неотримання відповідачем копії рішення суду не свідчить про наявність труднощів чи непереборних обставин та не виправдовує таку тривалість пропуску строку.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не було враховано висновків, викладених
у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13 (провадження № 61-37352сво18), від 30 січня 2020 року у справі
№ 750/2370/17(провадження № 61-12021св19), від 18 березня 2020 року
у справі № 303/7719/16(провадження № 61-107св17), від 18 березня 2020 року у справі № 643/3381/14 (провадження № 61-1949св19), від 19 травня 2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21), від 01 вересня
2021 року у справі № 761/24136/15 (провадження № 61-6478св21),
від 06 жовтня 2021 року у справі № 755/1861/19-ц (провадження
№ 61-8762св21).
Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (після скасування ухвали про поновлення строку на апеляційне оскарження та постанови по суті вирішення спору до поручителя), в порушення положень статті 417
ЦПК України, не врахував вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 759/11628/14, наданих суду за результатами розгляду касаційної скарги АТ "УкрСиббанк", зокрема щодо необхідності під час нового розгляду справи перевірити обставини, які можуть свідчити про обізнаність ОСОБА_2 щодо ухвалення оскаржуваного ним рішення суду першої інстанції раніше дати, зазначеної ним у заяві про поновлення строку.
Оцінку обставинам, які свідчать про обізнаність ОСОБА_2 із судовим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня
2015 року, судом апеляційної інстанції не надано та істотних обставин,
які мають значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не перевірено і не враховано.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 січня 2008 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого
є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 уклали договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит
у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою 13,40 % річних строком до 22 січня 2018 року.
Позичальник зобов`язувався повертати кредит та проценти за користування ним шляхом щомісячного внесення на рахунок банку ануїтетних платежів
у розмірі 760 дол. США.
Пунктами 4.6, 5.3, 5.7 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов договору щодо своєчасного погашення тіла кредиту та процентів, банк має право дострокового стягнення всієї суми кредиту.
У пункті 12.1 договору про надання споживчого кредиту, відповідно до вимог статей 525, 611 ЦК України, сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку; у випадку письмового повідомлення банку
чи у разі неотримання позичальником вказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким,
що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) від банку про дострокове повернення кредиту.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 уклали договір поруки від 22 січня 2008 року, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальника.
Також належне виконання договору про надання споживчого кредиту було забезпечено укладеним 22 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3 договором іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.
17 жовтня 2013 року на виконання умов договору споживчого кредиту
ПАТ "УкрСиббанк" направило відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 письмові вимоги про повернення простроченої заборгованості за кредитом протягом 31 календарного дня з дати одержання цих повідомлень, а у випадку непогашення простроченої заборгованості у встановлений строк - дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів у повному обсязі (а.с. 35, 37, т. 1).
У вимогах ПАТ "УкрСиббанк" з посиланням на положення статей 1048, 1050 ЦК України та умови договору зазначило про необхідність погасити протягом 31 дня прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі:
9362,83 дол. США - прострочену заборгованість за кредитом та 0,16 дол. США - заборгованість за процентами, а у разі непогашення вказаної заборгованості у зазначений строк - про необхідність сплатити на рахунок банку заборгованість по поверненню кредиту у повному обсязі та нарахованих процентів, що разом становить 38 992,48 дол. США. Також зазначено, що за умови погашення суми простроченої заборгованості вимога про дострокове повернення кредиту автоматично втрачає чинність (т. 1, а.с. 35, 37).
У вимозі, направленій банком позичальнику ОСОБА_4, зокрема зазначено, що у випадку непогашення простроченого грошового зобов`язання протягом 31 календарного дня, з дня отримання цієї вимоги, банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит з 32 календарного дня, з дати одержання позичальником цього повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дня відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором банк у липні 2014 року звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яку згідно із уточненими вимогами розрахував станом на 24 лютого 2015 року та яка становить:
40 223,79 дол. США - заборгованість за кредитом і процентами
та 83 318,08 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Постанова апеляційного суду оскаржується банком лише в частині первісних позовних вимог про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителя, у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає судове рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційній скарзі.
Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)
у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).