Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 311/2007/19
провадження № 61-12105св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Акціонерне товариство "КРИСТАЛБАНК",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2020 року в складі судді Носика М. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2020 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Подліянової Г. С., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Василівський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області), ОСОБА_2, ОСОБА_3, Акціонерне товариство "КРИСТАЛБАНК" (далі - АТ "КРИСТАЛБАНК") та просив скасувати арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_2, накладений постановою державного виконавця ВДВС Василівського районного управління юстиції Лисенко A. I. від 16 квітня 2011 року у виконавчому провадженні № 26033502 за виконавчим листом №2- 4905 від 16 листопада 2010 року, виданим Василівським районним судом Запорізької області, та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2320910100:06:026:0107, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за вищевказаною адресою.
На обґрунтування позову зазначав, що 08 червня 2007 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № ZPVАGА00002520, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 222 500 грн. Кредитні зобов`язання ОСОБА_3 забезпечені іпотекою належних ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,1000 га, кадастровий номер 2320910100:06:026:0107, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку. Загальна вартість предмета іпотеки 250 000 грн.
16 січня 2015 року він уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір уступки прав вимоги (грошової вимоги) на суму 267 342,81 грн до боржника ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором, а 25 лютого 2015 року - договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
19 квітня 2019 року він направив боржникам письмову вимогу про погашення боргу у розмірі 267 342,84 грн та про надання оригіналів правовстановлюючих документів на житловий будинок і земельну ділянку для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Проте він не може набути право власності на іпотечне майно у позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження, оскільки вказане майно перебуває під арештом, накладеним державним виконавцем 26 квітня 2011 року у виконавчому провадженні про примусове стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "КРИСТАЛБАНК" заборгованості за кредитним договором.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що передача права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Вимога про звільнення майна з-під арешту задоволенню не підлягає, оскільки це унеможливить виконання судового рішення про стягнення з іпотекодавця грошових коштів на користь іншого кредитора - АТ "КРИСТАЛБАНК". Позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження реальної вартості іпотечного майна на час розгляду справи, а визначена у договорі ціна предмету іпотеки є неактуальною на 2020 рік.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6- 1935цс15, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 760/14438/15-ц, від 23 травня 2018 року в справі № 916/5073/15.
Посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Іпотека на спірну нерухомість була накладена раніше ухвалення рішення про стягнення з боржника коштів і винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. Частиною четвертою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок державного виконавця повідомити заставодержателя про звернення стягнення за заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно.
Суди не врахували факт визнання боржниками позовних вимог.
Суди безпідставно врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справах № 760/14438/15-ц та № 916/5073/15, оскільки сторонами договору іпотеки у справі, що переглядається, є фізичні особи. Передбачені договором позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя за наявності арешту можуть бути застосовані лише у разі, якщо іпотекодержателем виступає фінансова установа. З огляду на наведене наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаних постановах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Василівського районного суду Запорізької області.
24 листопада 2020 року справа № 311/2007/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 08 червня 2007 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № ZPVАGА00002520, за умовами якого останній було надано кредит на суму 222 500 грн з кінцевим строком повернення до 07 червня 2017 року та сплатою 1,17 % на місяць на суму залишку кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту щомісяця.
Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором банк уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2320910100:06:026:0107, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
При укладені договору іпотеки сторони узгодили, що станом на червень 2007 року вартість земельної ділянки становить 27 192,01 грн, вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами - 250 000 грн.
16 січня 2015 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір уступки прав вимоги (грошової вимоги) до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № ZPVАGА00002520 на суму 267 342,84 грн та того ж дня вніс на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" вказану суму грошових коштів.
25 лютого 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" уклало з ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08 червня 2007 року, за умовами якого до останнього перейшли права іпотекодержателя щодо житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною вартістю 250 000 грн.
Судом також встановлено, що в провадженні Васильківського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області з 2010 року перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 955 427,33 грн, у якому постановою державного виконавця від 26 квітня 2011 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2018 року замінено стягувача ПАТ "Раффайзен Банк Аваль" на ПАТ "КРИСТАЛБАНК" у вищевказаному виконавчому провадженні.
19 квітня 2019 року позивач вручив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 письмову вимогу про погашення боргу у розмірі 267 342,84 грн та надання оригіналів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки для здійснення позасудового стягнення на нього.
10 травня 2019 року боржник ОСОБА_2 письмово повідомив ОСОБА_1 про неможливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки у звʼязку з накладеним арештом на вказане майно постановою державного виконавця від 26 квітня 2011 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вимог про звільнення майна з-під арешту
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.