Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 372/1859/20
провадження № 61-19383св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища міського типу Козин Обухівського району Київської області,
відповідачі: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Проць Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2020 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища міського типу Козин Обухівського району Київської області (далі - територіальна громада смт Козин) звернувся до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Козинська селищна рада), ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення, усунення перешкод у користуванні майном, посилаючись на те, що рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 було передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1010 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ № 381574, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 8755 10 вересня 2003 року. В подальшому за договором дарування від 29 січня 2007 року ОСОБА_2 подарував зазначену земельну ділянку ОСОБА_3, яка на підставі цього договору 21 травня 2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 725775, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:028:0138. За договором купівлі-продажу від 14 січня 2020 року ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Спірна ділянка розташована поряд з рукавом річки Козинка, частково накладається на водний об`єкт - канал або затоку річки Козинка, тобто належить до земель водного фонду, а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Водного кодексу України (далі - ВК України), поза межами компетенції Козинської селищної ради. Враховуючи викладене, керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області просив: визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 про надання та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1010 га для ведення особистого селянського господарства; усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою смт Козин права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1010 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0138, шляхом її витребування (повернення) територіальній громаді смт Козин з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О. Б. подав до суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Козинська селищна рада є органом місцевого самоврядування, яка наділена всіма необхідними правами для захисту інтересів територіальної громади смт Козин. Тому керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області є неналежним позивачем в цій справі. З доданих до позовної заяви доказів неможливо встановити, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, натомість за інформацією Козинської селищної ради вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової забудови та не потрапляє до прибережної захисної смуги. Крім того, при зверненні з цим позовом прокурор пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року позовні вимоги керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади смт Козин задоволено. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 "Про надання і передачу в приватну власність земельної ділянки" про передання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,1010 га для ведення особистого селянського господарства. Усунуто перешкоди в здійсненні територіальною громадою смт Козин права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1010 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0138, шляхом її витребування (повернення) територіальній громаді смт Козин з незаконного володіння ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі річки Дніпро, що підтверджується листом Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 11 лютого 2020 року № 02-08/420, листом Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра від 11 лютого 2020 року № 01-12/117, схемами розташування земельної ділянки з накладенням на землі водного фону, розробленими Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОБУДЛІДЕР" з використанням відомостей публічної кадастрової карти, за матеріалами фото аерознімання, індексної карти України 1993 року та Детального плану території смт Козин. Тому рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 було прийняте з порушенням норм земельного та водного законодавства. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тому суд дійшов висновку про те, що в даному випадку прокурор заявив негаторний позов, на вимоги якого не поширюється позовна давність. Усунення перешкод територіальній громаді смт Козин у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірними земельними ділянками переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом спірної земельної ділянки, а саме належністю її до земель водного фонду, а тому втручання у право власності відповідача є обґрунтованим. Оскільки Козинська селищна рада не використала надані їй законом повноваження щодо контролю за діяльністю виконавчого комітету ради, не вжила заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, не скасувала незаконне рішення виконавчого комітету відповідно до повноважень, наданих їй пунктом 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не звернулася самостійно до суду за захистом порушеного права територіальної громади, то відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор мав право на пред`явлення цього позову в інтересах територіальної громади смт Козин.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
26 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О. Б. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, щодо повноважень прокурора як представника державних органів у суді, а також - правових висновків щодо визначення початку перебігу та порядку обчислення позовної давності, викладених в постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 372/775/16-ц та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц. Крім того, суди дійшли помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, так як не дослідили зібрані у справі докази, а саме: відповідь на адвокатський запит з Козинської селищної ради, з якої вбачається, що відповідно до Публічної кадастрової карти Державного земельного кадастру України земельна ділянка площею 0,1010 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0138, має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства; Детальний план території смт Козин, затверджений рішенням Козинської селищної ради від 23 липня 2013 року № 1, яким підтверджено, що земельна ділянка площею 0,1010 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0138, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови і до прибережної захисної смуги не потрапляє.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А. від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.
18 лютого 2022 року справа № 372/1859/20 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 19 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаної з вагітністю і пологами, призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року матеріали справи № 372/1859/20 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 року "Про надання і передачу в приватну власність земельної ділянки" було передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1010 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ № 381574, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 8755 10 вересня 2003 року.
За договором дарування від 29 січня 2007 року ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3, яка на підставі цього договору 21 травня 2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 725775, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:028:0138.
В подальшому за договором купівлі-продажу від 14 січня 2020 року ОСОБА_3 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 лютого 2020 року № 198958800 підтверджено, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки.
На запит прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області листом Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 11 лютого 2020 року № 02-08/420 було повідомлено про те, що водний об`єкт, розташований поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 3223155400:05:028:0138, це рукав Козинка . Рукав Козинка є природним водним об`єктом, що утворився внаслідок руслових процесів на заплаві річки Дніпро. Рукав Козинка бере початок з русла річки Дніпро (Канівське водосховище) і через 19 км знову впадає в річку Дніпро (Канівське водосховище), тобто рукав Козинки є природним водним об`єктом, а саме частиною річки Дніпро, яка згідно зі статтею 79 ВК України відноситься до великих річок, тож прибережна захисна смуга біля рукава Козинка як складової частини річки Дніпро має становити 100 м.
Листом Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра від 11 лютого 2020 року № 01-12/117 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:028:0138 згідно з Детальним планом території смт Козин, затвердженим у 2013 році, розташована на каналі або затоці річки Козинка, між вулицями Солов`яненка, Лобановського, Пайова.
За схемами розташування земельної ділянки з накладенням на землі водного фону, розробленими Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОБУДЛІДЕР" з використанням відомостей публічної кадастрової карти, за матеріалами фото аерознімання, індексної карти України 1993 року та Детального плану території смт Козин судами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:028:0138 повністю розташована на каналі рукава Козинка, тобто належить до земель водного фонду.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 року), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За змістом пунктів 15, 30, 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 84 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з частинами шостою, десятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 3 ВК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.