Постанова
Іменем України
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 591/1068/22
провадження № 61-10337св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Сумиобленерго",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 05 серпня 2022 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - АТ "Сумиобленерго") про визнання недійсним рішення комісії та відшкодування моральної шкоди, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення філії АТ "Сумиобленерго" "Сумський РЕМ", оформлене протоколом від 25 січня 2022 року № 30 на підставі акта про порушення від 01 грудня 2021 року № 0033046, щодо нарахування обсягу та вартості необлікованої електроенергії на загальну суму 77 851,58 грн; стягнути з відповідача на свою користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 02 травня 2022 року відкрито провадження в цій справі.
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 05 серпня 2022 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачеві його право на вирішення спору в порядку господарського судочинства.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що спір виник з приводу складення акта про порушення позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, виявлене на належному йому об`єкті - нежитловому приміщенні "Склад", яке задіяне виключно в господарсько-підприємницькій діяльності та жодним чином не використовується для побутових потреб, а отже, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрищева О. О. залишено без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 05 серпня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що як вбачається з рахунку постачання електричної енергії від 31 грудня 2021 року, тариф, за яким ОСОБА_1 сплачує кошти за спожиту електроенергію, визначено за вільними цінами згідно з 2-им класом напруги як для непобутового споживача. При цьому з моменту укладення договору про постачання електричної енергії від 01 листопада 2016 року між сторонами фактично не змінився характер правовідносин, оскільки як постачання, так і розподіл електричної енергії здійснювався для забезпечення нежитлового приміщення "Склад", яке позивач використовує для господарсько-підприємницької діяльності, а не для задоволення власних побутових потреб, зокрема для постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача. З огляду на викладене колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що спір за характером правовідносин підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 05 серпня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Дійсно між ним як фізичною особою-підприємцем та відповідачем 01 листопада 2016 року було укладено договір про постачання електричної енергії. Однак 04 січня 2017 року він припинив здійснення підприємницької діяльності, після чого договори про надання послуг з розподілу електричної енергії були укладені з ним як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем. Крім того, оскаржуваний акт складено на нього як фізичну особу. В матеріалах справи відсутні докази використання ним спірного нежитлового приміщення в господарській діяльності та споживання електроенергії з метою здійснення такої діяльності.
У листопаді 2022 року АТ "Сумиобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду міста Суми.
01 листопада 2022 року матеріали справи № 591/1068/22 в електронному вигляді надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (складу) за адресою: АДРЕСА_1 .
З 21 листопада 2003 року по 04 січня 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
01 листопада 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АТ "Сумиобленерго" в особі філії "Сумське міжрайонне відділення "Енергозбут" було укладено договір про постачання електричної енергії № 171467 з відповідними додатками до нього, за умовами яких електропостачанням забезпечується об`єкт споживача - склад за адресою: АДРЕСА_1 .
15 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01 січня 2019 року на потреби об`єкта "Склад" за адресою: АДРЕСА_1, який споживач використовує у своїй господарсько-підприємницькій діяльності.
18 березня 2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, якою змінено назву споживача з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на фізичну особу ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням ним підприємницької діяльності.
Водночас характер договірних відносин щодо потреб електроустановки не змінився, так як у власності ОСОБА_1 залишилося нежитлове приміщення "Склад", а згідно з витягом про реєстрацію права власності та рахунком постачання електричної енергії від 31 грудня 2021 року № 171467/212663/1 згадане нерухоме майно має назву "Склад трав`яної муки", тариф, за яким ОСОБА_1 сплачує грошові кошти за спожиту електричну енергію, визначено за вільними цінами за 2-им класом напруги як для непобутового споживача.
16 лютого 2022 року, тобто на час звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 знову набув статусу фізичної особи-підприємця.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила № 312).
Згідно з абзацами 37 та 47 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил № 312 об`єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування. Побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об`єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності.
В абзаці 49 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил № 312 та в пункті 62 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Згідно з пунктом 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил № 312 укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.