ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/10648/21
адміністративне провадження № К/990/14539/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/10648/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2022 року (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу Генерального прокурора, у якому просив суд:
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 у сумі: 350346,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі рішення суду від 5 жовтня 2020 року він був поновлений на посаду в апарат Генеральної прокуратури України і це рішення в частині поновлення суд допустив до негайного виконання, однак відповідач виконав його лише 14 травня 2021 року.
Опираючись на приписи статті 236 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 стверджував, що відповідач повинен нарахувати й виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Водночас зазначав, що на його звернення з цього приводу відповідач не відреагував.
Указуючи на те, що з часу ухвалення судового рішення до моменту його виконання минуло 150 робочих днів, а середньоденний заробіток становить: 2335,64 грн, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача відповідні кошті у сумі: 350346,00 грн.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позов задоволено:
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі: 350346 (триста п`ятдесят тисяч триста сорок шість) гривень 00 коп;
- встановлено такий порядок виконання цього рішення суду: при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі: 3503 (три тисячі п`ятсот три) гривні 46 коп.
Суд першої інстанції виходив із того, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді було допущене до негайного виконання, однак відповідач фактично виконав його 14 травня 2021 року. Тому час з 6 жовтня 2020 року до 13 травня 2021 року є періодом затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що є підставою для настання відповідальності, передбаченої статтю 236 Кодексу законів про працю України.
У цьому контексті суд указав, що період затримки виконання судового рішення охоплює 150 робочих днів, а середній заробіток позивача станом на дату поновлення на посаді становить: 2335,64 грн, що визначено в рішенні у справі №813/7874/14, тож загальна сума середнього заробітку складає: 350346,00 грн.
ІІІ. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2022 року скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, а позов задоволено частково:
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі: 124567 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп з нарахуванням, утриманням та перерахуванням у відповідні бюджети/фонди передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі: 1245 (одна тисяча двісті сорок п`ять) грн 67 коп за сплату судового збору.
Суд указав, що на стадії апеляційного перегляду учасниками справи визнається факт затримки негайного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/7874/14 від 5 жовтня 2020 року у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у період з 6 жовтня 2020 року до 13 травня 2021 року. Водночас спірними залишаються причини несвоєчасного виконання зазначеного судового рішення, а також визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку, який має бути стягнутий на користь позивача з відповідача, за вказаний період.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на приписи частини 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1992 року №100, у цьому випадку середній розмір заробітної плати слід обчислювати виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, оскільки вказаний Порядок не містить приписів щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника.
У цьому контексті апеляційний суд указав, що оскільки підвищення посадового окладу відбулося після звільнення ОСОБА_1 наказом Генерального прокурора України №2501-ц від 23 жовтня 2014 року, то розрахунок середньоденної заробітної плати слід обчислювати з урахуванням виплат за попередні два місяці роботи. Так як ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року до 14 травня 2021 року не проходив службу в органах прокуратури, а заробітну плату, що передувала звільненню, отримував у серпні-вересні 2014 року, то для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду слід застосовувати розмір середньоденної заробітної плати у сумі: 830,45 грн, який встановлено Львівським окружним адміністративним судом у рішенні від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14 квітня 2020 року №21-630зп.
Зрештою суд зазначив, що загальна кількість робочих днів у період з 6 жовтня 2020 року до 13 травня 2021 року становила 150 робочих днів, що сторонами не заперечується, тому на користь ОСОБА_1 слід стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі: 124567,50 грн.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
Позивач просить Верховний Суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2022 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України"), стверджуючи, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, які викладені:
- у постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №640/22054/18 щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1992 року №100, при розгляді позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16 стосовно того, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував вимоги пункту 10 Порядку, який був чинним на момент поновлення на посаді 5 жовтня 2020 року, що призвело до обрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на робота виходячи із середньоденного розміру заробітної плати без підвищення посадових окладів, яке мало місце протягом часу вимушеного прогулу, в сумі: 830,45 грн.
У цьому контексті скаржник зазначає, що до моменту поновлення його на посаді розмір середньоденної заробітної плати неодноразово збільшувався завдяки коефіцієнтам підвищення посадового окладу. Тож на момент поновлення на посаді середньоденний заробіток з урахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їхнього підвищення становить: 2335,65 грн і ці обставини підтверджені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №813/7874/14.
Додаткові аргументи в обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 також виклав у поясненнях, поданих через систему "Електронний суд".
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження вручена відповідачу 18 липня 2022 року. Також указана ухвала була доставлена відповідачу до його Електронного кабінету 11 липня 2022 року. Відповідно до статті 338 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Фактичні обставини справи
5 жовтня 2020 рок Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №813/7874/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії, відповідно до якого:
- визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора України №2501-ц від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
- поновив ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року;
- стягнув з Офісу Генерального як правонаступника Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу: 1234879,15 грн (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень 15 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
- зобов`язав Офіс Генерального прокурора як правонаступника Генеральної прокуратури України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Указане рішення суд допустив до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі: 17439,55 грн.
10 лютого 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №813/7874/14, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 та змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши його в такій редакції:
"Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051), як правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 485 431(два мільйона чотириста вісімдесят п`ять тисяч чотириста тридцять одну) грн 46 коп. без врахування необхідних до сплати платежів".
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14 апеляційний суд залишив без змін.
14 травня 2021 року генеральний прокурор Офісу Генерального прокурора видав наказ №556ц, відповідно до пункту 2 якого ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року.
У зв`язку із затримкою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №813/7874/14, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час такої затримки.
VI. Джерела права
Згідно з приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Серед іншого, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі також - "КЗпП України"), у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - "Порядок №100", у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).