ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 824/230/17-а
адміністративне провадження № К/9901/7264/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фермерського господарства "Грицюк К.В." до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018 (суддя - Левицький К.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 (головуючий суддя -Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі №824/230/17-а.
встановив:
Фермерське господарство "Грицюк К.В." (далі - ФГ "Грицюк К.В.") звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області) №0000081401 від 05.04.2017, №0000091401 від 05.04.2017, №0000101401 від 05.04.2017, №0000281300 від 06.04.2017, №0000291300 від 06.04.2017.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017, №0000091401 від 05.04.2017, №0000281300 від 06.04.2017, №0000291300 від 06.04.2017, №0000101401 від 05.04.2017 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернівецькій області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
У доводах касаційної скарги ГУ ДФС у Чернівецькій області зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки встановленого порушення позивачем Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004; на час виникнення спірних правовідносин однією з умов набуття спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства сільськогосподарським товаровиробником була реєстрація права власності/користування земельними ділянками; під час проведення перевірки встановлено, що ціна придбання транспортного засобу перевищує середню ринкову вартість легкових автомобілів у 2016 році, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.
У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Грицюк К.В." зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена планова виїзна перевірка ФГ "Грицюк К.В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2017 №315/24-13-1401/34178312, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем:
пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн та його заниження в сумі 750510,00 грн;
пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005, в результаті якого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн;
підпункту 267.2.1 пункту 267.2, пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, в результаті чого фермерським господарством занижено транспортний податок в сумі 25000,00 грн за 2016 р.;
підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України - фермерським господарством не подано декларації з транспортного податку за 2016 рік.
На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС Чернівецькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000081401 від 05.04.2017, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 938138,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 750510,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 187628,00 грн;
№ 0000091401 від 05.04.2017, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7970,00 грн;
№ 0000101401 від 05.04.2017, згідно з яким застосовано штрафні санкції у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;
№0000281300 від 06.04.2017, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем транспортний податок на загальну суму 31250,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн;
№0000291300 від 06.04.2017, згідно з яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами з`ясовано, що ФГ "Грицюк К.В." фактично користується земельними ділянками загальною площею 2049,66 га, з них належним чином зареєстрованими були договори оренди земельних ділянок площею 848,51 га. Незареєстрованими в 2014 - 2015 роках залишалися договори оренди площею 1201,15 га.
Відповідач вважає, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, що яких не оформлені та не зареєстровані договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму та застосування права на сплату єдиного податку 4 групи не може вважатися власно виробленою, а тому операції з постачання такої продукції в скороченій декларації не відображаються. Такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно до вимог пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України якщо суб`єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов`язане визначити податкове зобов`язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.
Таким чином, з наведених норм вбачається, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Водночас, вказані норми не ставлять право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства, як і не деталізують вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій вирощуються сільськогосподарські товари, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.
Так, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов`язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника та пов`язує виникнення прав та обов`язків платників податків не з фактом укладанням договорів, а з фактом дотримання товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів.
Судами з`ясовано, основними видами діяльності ФГ "Грицюк К.В." згідно КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Факт використання земельних ділянок позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції не заперечувався сторонами.
Таким чином, оскільки відповідачем не ставилось під сумнів дотримання позивачем критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно застосовував спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та з дотриманням норм податкового законодавства відображав податкові зобов`язання з податку на додану вартість у спеціальній декларації.
Отже, суди дійшли вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2017 №0000081401 та від 05.04.2017 № 0000091401.
В акті перевірки №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 відповідачем зазначено, що перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005, щодо повноти оприбуткування надходжень готівки, дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі, дотримання порядку витрачання готівки з виручки та дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено, що керівник господарства ОСОБА_1 у період з 13.02.2016 по 20.02.2016 перебував у діловій поїздці в Іспанії. За його відсутності були проведені касові операції, а саме видано заробітну плату працівникам по відомості з оформленням видаткового касового ордеру за № 2 від 16.02.2016 на суму 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписаний керівником господарства ОСОБА_1, головним бухгалтером, видав касир. Наказ чи розпорядження щодо права підпису касових документів та ведення операцій з готівкою уповноваженими особами не видавався.
З огляду на вищевказані обставини, відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що призвело до недотримання позивачем встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/1032 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Пунктом 2.7 Положення № 637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.
Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.