ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 817/548/15
адміністративне провадження № К/9901/21252/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №817/548/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (суддя Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді: Затолочний В.С., Сеник Р.П.),
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0003451742 від 18 листопада 2014 року, яким донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 114569, 29 грн (в тому числі 91655,43 грн основного зобов`язання та 22913,86 грн штрафної (фінансової) санкції);
- податкове повідомлення-рішення № 0003461742 від 18 листопада 2014 року, яким донараховано податкове зобов`язання з єдиного податку від підприємницької діяльності фізичних осіб в сумі 342298, 31 грн (в тому числі 273838,65 грн основного зобов`язання та 98459,66 грн штрафної (фінансової) санкції);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені № Ф-056 від 04 листопада 2014 року в сумі 16586,60 грн;
- рішення № 0003471742 від 18 листопада 2014 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на суму 829,33 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено повністю.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003461742 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишено без змін.
У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки за І квартал 2013 року фактично виконувалися та підтверджені документально.
Доказів порушення відображення вищевказаних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003461742 з приводу заниження позивачем оподатковуваного доходу, то Верховний Суд зазначив, що під час перевірки контролюючий орган встановив, що позивач як платник єдиного податку третьої групи отримав дохід від реалізації товарів у періоді з 01 квітня до 31 грудня 2013 року на загальну суму 4225590,98 грн, зокрема, на розрахунковий рахунок - 3961090,98 грн та готівкою - 264500 грн, однак не задекларував його.
Вказані суми отриманого доходу відповідач визначив на підставі даних про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача та порівняв із відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів.
Верховний Суд вказав, що у контексті встановлених порушень відповідач не перевірив книгу обліку доходів та витрат позивача щодо обліку доходів за вказаний період, оскільки така до перевірки не надавалася.
Податкові декларації платник єдиного податку за ІІ-ІV квартали 2013 року до контролюючого органу не подавав.
Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надали правової оцінки таким обставинам і, як наслідок, не перевірили належним чином наявність у діях позивача порушення податкового законодавства щодо заниження доходу платника єдиного податку за ІІ-ІV квартали 2013 року на загальну суму 4225590,98 грн. Зокрема, відповідно до вимог статті 90 КАС України суди не надали оцінки реєстру надходжень коштів як доказу у справі, не витребували у позивача книгу обліку доходів та витрат чи інших документів щодо господарської діяльності у періоді ІІ-ІV квартали 2013 року з метою перевірки обґрунтованості висновків відповідача про суму доходу, отриману у вказаний період.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003461742, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За результатами нового розгляду справи, Рівненський окружний адміністративний суд 05 березня 2020 року прийняв рішення про часткове задоволення позову.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003461742 в частині донарахування податкового зобов`язання із єдиного податку від підприємницької діяльності фізичних осіб на суму 311996,40 грн.
В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003461742 залишив без змін.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року вищевказане рішення Рівненського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що відповідач безпідставно ідентифікував кошти, які надійшли на рахунок позивача у ІІ - ІV кварталах 2013 року, як дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, оскільки такі доводи контролюючого органу не підтверджуються належними первинними документами.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган посилається на те, що факт отримання позивачем доходу у вигляді безготівкових надходжень на його рахунки та готівкових надходжень в касу у період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року, який ним не задекларовано, визначено на підставі даних про рух коштів на розрахункових рахунках останнього.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21липня 2020 року у цій справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Відтак, предметом перевірки в касаційному порядку є питання обґрунтованості висновку контролюючого органу про заниження позивачем доходу за ІІ - ІV квартали 2013 року на загальну суму 4225590,98 грн та, як наслідок, прийняття податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок від підприємницької діяльності фізичних осіб в сумі 342298, 31 грн (в тому числі 273838,65 грн основного зобов`язання та 98459,66 грн штрафної (фінансової) санкції).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарської діяльності, який зареєстрований як фізична особа - підприємець, РНОКПП НОМЕР_1, 02 березня 2010 року в виконавчому комітеті Рівненської міської ради.
З 03 березня 2010 року взятий на податковий облік у органах державної податкової служби.
Протягом 2011 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування. Свідоцтво про сплату єдиного податку видане платнику на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15 грудня 2010 року вх. № 7732/м/01-116.
У 2012 році позивач здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку; група 2); свідоцтво про сплату єдиного податку серія Б №085764 від 31 травня 2012 року, видане на підставі заяви про застосування системи оподаткування, обліку та звітності від 24 січня 2012 року вх. № 7967/Ш/01-141.
У І кварталі 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, а протягом ІІ - IV кварталів 2013 року на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку; група 3, свідоцтво про сплату єдиного податку серія Б №379715 від 22 березня 2013 року).
На підставі наказу про проведення планової документальної перевірки №804 від 01 жовтня 2014 року, виданого Державною податковою інспекцією у м. Рівному, ГУ Міндоходів в Рівненській області проведено перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011року по 31 грудня 2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.