У Х В А Л А
15 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 9901/395/21
Провадження № 11-17заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.
розглянула матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Равтранс Логістик" (далі - Товариство) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 9901/395/21 за адміністративним позовом Товариства до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи: Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Служба безпеки України, про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/2021 в частині та
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2021 року Товариство звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просило визнати протиправним і скасувати Указ Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" у частині введення в дію зазначеного рішення РНБО, а саме пункту 17 додатка № 2, відповідно до якого застосовано обмежувальні заходи до позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 12 грудня 2022 року відмовив у задоволенні позову.
03 лютого 2023 року Товариство подало апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Положеннями частини п`ятої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судом апеляційної інстанції у справах, зокрема, щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України є Велика Палата Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Товариство судового збору не сплатило, при цьому заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.
На обґрунтування клопотання позивач зазначив про неможливість сплатити судовий збір та надав банківську квитанцію від 02 лютого 2023 року, на якій міститься відмітка директора та касира відділення банку про те, що платіжна інструкція на переказ готівки від 02 лютого 2023 року № ПН3346874 повертається без виконання у зв`язку із застосуванням санкцій РНБО відповідно до Указу Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/2021 та Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII"Про санкції" (далі - Закон № 1644-VII).
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 1644-VIIрішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Як убачається з копії додатка 2 до рішення РНБО від 02 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", наявного у матеріалах справи (а. с. 21-22), до позивача застосовано низку санкцій, зокрема й блокування активів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1644-VIIблокування активів - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (рішення ЄСПЛ у справах "Гоффманн проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany), "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland")).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), пункт 44; у справі "Єдамський і Єдамська проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), пункти 63, 64).
З метою забезпечення дотримання гарантованого статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції права позивача на апеляційний перегляд справи та з урахуванням того, що позивач надав докази неможливості розпоряджатися коштами у зв`язку із введенням щодо нього санкцій у вигляді, зокрема, блокування активів, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду як судом апеляційної інстанції рішення у справі.