Постанова
Іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 485/686/19
провадження № 51-4202 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018150310000666, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Миколаєві, зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
На підставі ч.5 ст.74 та п.1 ч.1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року вище вказаний вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 листопада 2018 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи біля Любинського водосховища, що на відстані п`яти кілометрів в південно-східному напрямку від с. Любине Баштанського (Снігурівського) району Миколаївської області, через сварку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, кулаком правої руки умисно наніс два удари в область обличчя ОСОБА_8, який орендує вказане водосховище, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Звертає увагу на те, що органами досудового розслідування порушені строки, передбачені ст. 219 КПКУкраїни, і за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, його не було закрито.
Вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та надану судами неправильну оцінку доказам.
Зазначає про те, що суд першої інстанції у вироку не відобразив та не надав оцінки доказам сторони захисту та допущеним, на його думку, порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Вказує, що апеляційний суд допустив істотні порушення КПК України, оскільки апеляційний розгляд проводився за відсутності обвинуваченого та його захисника, а також належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_7 надійшла заява, в якій він просить проводити касаційний розгляд без його присутності.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що крім іншого, він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 411 КПК України, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій він зазначав про неповноту судового розгляду, наводив доводи щодо незаконності, на його думку, вироку в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважав, що висновки місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 .
Апеляційний суд погодився з тим, що винуватість ОСОБА_6,незважаючи на невизнання ним вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними письмовими доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 від 10 листопада 2018 року, рапортом старшого інспектора-чергового Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_9 від 10.11.2018 року; протоколом огляду місця події від 23 листопада 2018 року з фото таблицею; договором про сумісну діяльність Снігурівського управління зрошувальних систем та ТОВ "Сфінкс-Юг", директором якого є ОСОБА_8, з 2001 року домовились про спільне використання Любинського водосховища для розведення риби; протоколами слідчих експериментів від 23 листопада 2018 року, 24 грудня 2018 року та 26 березня 2019 року, а також іншими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.
Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого, свідків та судово-медичного експерта, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами.
Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
Вказаних вимог закону, на думку колегії суддів касаційного суду, апеляційний суд дотримався.
Зокрема, перевірив доводи апеляційної скарги захисника щодо не врахування показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, та визнав їх необґрунтованими, які не відповідають фактичним обставинам, оскільки при постановленні вироку суд першої інстанції виклав зміст показань вказаних свідків та надав їм оцінку, зазначивши що вони спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Також були предметом перевірки твердження сторони захисту про відхилення судом першої інстанції клопотання про доручення органу досудового розслідування провести слідчі експерименти за участю ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також про призначення судово-медичної експертизи, та визнано їх необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений у судовому засіданні стверджував, що ударів потерпілому не наносив, а останній отримав тілесні ушкодження в результаті падіння, у т.ч. на виступаючі частини дерев`яної бесідки. При цьому можливість заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в результаті падіння, у т.ч. на виступаючі частини дерев`яної бесідки спростовуються висновком судово-медичної експертизи та показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_16, наданими останнім у судовому засіданні.
Як слідує з пояснень свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_12 ніхто із присутніх того дня на водосховищі потерпілому ОСОБА_8 ударів не наносив. При цьому ОСОБА_18 і ОСОБА_12 вказували, що бачили як потерпілий після сварки з обвинуваченим піднімався із землі, однак як він падав та у зв`язку із чим вони не бачили. Враховуючи, що вказані свідки надали показання про те, що не бачили за яких обставин у потерпілого утворились тілесні ушкодження, проведення за їх участю слідчих експериментів для з`ясування обставин і механізму спричинених потерпілому тілесних ушкоджень не можливо, оскільки не можливо відтворити свідками події, яких вони не бачили, за такого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у заявленому захисником клопотанні.