ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 130/1208/21
провадження № 51-1271км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, який постановлено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020130000098, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин 13 березня 2021 року, приблизно о 23:50, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, керуючи автомобілем "Alfa Romeo", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням "Лука Барська-Біликівці-Ямпіль" зі сторони с. Біликівці Жмеринського району в напрямку м. Жмеринка Вінницької області, під час виконання маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожньої обстановки виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем марки "Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, тим самим порушив вимоги пунктів 2.1, 2.9, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "Opel Vectra" ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2022 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 без змін.
Верховний Суд постановою від 30 серпня 2022 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2022 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє рішення мотивував тим, що апеляційний суд, належним чином не обґрунтував свого висновку щодо можливості виправлення ОСОБА_7 без відбування реального покарання з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення.
За наслідком нового апеляційного розгляду Вінницький апеляційний суд 03 листопада 2022 року скасував вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання, і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про незаконність і необґрунтованість рішення апеляційного суду щодо неможливості виправлення його підзахисного без відбування реального покарання.
На переконання захисника, суд апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання належним чином не врахував усі обставини справи в сукупності, а саме те, що злочин вчинено з необережності, даних про особу засудженого (який характеризується позитивно, самостійно здійснює утримання неповнолітнього сина), обставини, які пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, позиція потерпілого, який не має до засудженого жодних претензій), а керувався лише позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 30 серпня 2022 року.
Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишився висновок органу пробації.
Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позиція сторони обвинувачення стосовно призначення засудженому виду і розміру покарання не є визначальною і не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень визначених законом про кримінальну відповідальність, а також не є підставою для застосування чи не застосування до засудженого положень ст. 75 КК.
На думку ОСОБА_6, призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки суперечить вимогам ст. 50 КК та роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Стверджує, що у даному конкретному випадку покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням особи ОСОБА_7, його життєвих обставин, відношення до вчиненого злочину, є явно несправедливим, диспропорційним та неадекватним.
Заперечень на касаційну скаргу захисника до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просила ухвалений у кримінальному провадженні вирок апеляційного суду залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій ч. 2 ст. 286 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК.
Вказаних вимог процесуального закону апеляційним судом дотримано.
Що стосується доводів захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного його підзахисному покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно з приписами ст. 75 КК (в редакції, що була чинна на момент скоєння засудженим інкримінованих йому дій), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.