Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 636/4653/21
провадження № 61-11445св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Русинчуака М. М., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу
м. Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від
30 листопада 2021 року у складі судді Гуменного З. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Бурлаки І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі також - КЕВ м. Харкова) про зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з родиною постійно проживає і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 28,95 кв.м, що є службовою квартирою КЕВ м. Харкова. В квартиру він вселився на підставі службового ордера № 015338 від 23 вересня 2013 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради. На цей час позивач перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років. Зважаючи на те, що службовий статус квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та наявності права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу "службове" з вказаної квартири, позивач звернувся до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 з відповідним проханням. Рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 06 серпня 2021 року та наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 765 від 06 серпня 2021 року надано згоду для зняття статусу "службове" з квартири, в якій мешкає
ОСОБА_1 з родиною. Але на звернення позивача з цього приводу до
КЕВ м. Харкова, він отримав відмову, оскільки займана родиною позивача житлова площа не відповідає встановленій для даного населеного пункту нормі забезпечення постійним житлом - 8,3 кв.м/особу, що буде підставою для зняття з квартирного обліку. Тобто, на даний час КЕВ м. Харкова не визнає права ОСОБА_1 на виключення займаного ним житла з числа службових.
Позивач вважав, що дана відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме частиною першою пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, пунктом 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
ОСОБА_1 просив визнати за ним права на виключення з числа службового житла - квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області відповідне клопотання.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири за адресою:
АДРЕСА_2 для забезпечення його сім`ї постійним житлом.
Зобов`язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу.
Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 1 816,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року. Позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в
КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав. Позивач мешкає в службовій квартирі, яка призначена для тимчасового проживання, а її службовий статус значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним законодавством житлових прав.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова залишено без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада
2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 листопада 2022 року КЕВ м. Харкова через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада
2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня
2022 року, а провадження у справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року поновлено
КЕВ м. Харкова строк на касаційне оскарження рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чугуївського міського суду Харківської області.
03 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною другою статті 414 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі у відповідній частині є, зокрема, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 17 липня 2001 року по теперішній час.
Таким чином, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі понад 20 років.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2, разом з дружиною ОСОБА_2, та доньками: ОСОБА_3, ОСОБА_3 .
Підставою для вселення родини ОСОБА_1 був службовий ордер № 015388 від 23 вересня 2013 року, який видано виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв`язку з проходженням військової служби.
Згідно довідки наданої КЕВ м. Харків від 04 листопада 2021 року № 5553, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у загальній черзі з 19 жовтня 2006 року за № 195 та першочерговій з 06 серпня 2021 року.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з даної квартири знято статус "службова", що підтверджується витягом з протоколу № 7 від
06 серпня 2021 року.
ОСОБА_1 звертався до КЕВ м. Харкова з проханням надати йому житло для постійного проживання.
Згідно відповіді № 4144 від 27 серпня 2021 року КЕВ м. Харкова, надання військовослужбовцю постійного житла шляхом виключення його з числа службової житлової площі проводиться у разі відповідності займаного житла нормам житлового законодавства. Займана родиною позивача житлова площа не відповідає встановленій для даного населеного пункту нормі забезпечення постійним житлом - 8,3 кв.м/особу, що буде підставою для зняття з квартирного обліку. У зв`язку із чим підстав для виключення займаного житла з числа службового та надання відповідного клопотання КЕВ м. Харків немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.