Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 334/1553/21
провадження № 61-6635 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року у складі судді Фетісова М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С.В., Крилової О.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а він придбав належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1000 га, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Пунктами 2, 3 вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291, виданого Запорізькою міською радою 20 липня 2009 рок. Продаж земельної ділянки здійснювався за 141 176 грн 47 коп., які покупець передав продавцю до підписання цього договору. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1236, проведена його державна реєстрація. На державному акті на право власності на земельну ділянку приватним нотаріусом зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.
Проте, згодом йому стало відомо, що 02 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. З вказаного договору убачається, що земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291 від 20 липня 2009 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010926101330. Пунктом 6 цього договору передбачено, що продавець свідчить, що до укладення договору земельна ділянка іншим особам не відчужена, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана, щодо неї відсутні судові спори.
Тобто, спірний договір містить в собі відомості, які не відповідають дійсності, зокрема, відомості про належність земельної ділянки ОСОБА_3 та про не відчуження земельної ділянки іншим особам. На момент укладення спірного правочину у ОСОБА_3 був відсутній оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку. Крім того, на момент укладення спірного правочину у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3, а тому остання не мала повноважень на укладення цього договору про відчуження земельної ділянки, оскільки вона вже розпорядилась вказаною ділянкою шляхом її продажу ОСОБА_1 .
Пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, передбачено можливість проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку на підставі копії державного акту на право власності на земельну ділянку. Проте, таке право виникає лише у випадку втрати, пошкодження чи псування державного акту про право власності на земельну ділянку. У спірних правовідносинах такий факт відсутній, оскільки оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291 був долучений до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2010 року і на вказаному акті зроблено відповідну відмітку про відчуження земельної ділянки.
З наведеного вбачається, що спірна земельна ділянки вибула з його поза його волею, а тому його право власності на спірну земельну ділянку порушено.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. за реєстровим № 7218, а також витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 230100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., реєстровий № 7218. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га у межах згідно з планом, що за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 230100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_3 на момент укладання спірного договору купівлі-продажу землі з ОСОБА_2 не була власником спірної земельної ділянки, а, отже, відповідно до статті 658 ЦК України не мала права на її відчуження, у зв`язку з чим вказаний договір від 02 листопада 2020 року є недійсним.
Так, оскільки 08 червня 2010 року ОСОБА_3 скористалась своїм правом на відчуження позивачу спірної земельної ділянки, її право власності на неї є припиненим саме з цього моменту. Зміст договору купівлі-продажу землі від 08 червня 2010 року відповідає вимогам статті 132 ЗК України, сторонами проведене його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, а, отже, ОСОБА_1 набув титул власника спірної земельної ділянки.
При цьому, суди з посиланням на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року (справа № 334/3161/17), зазначили, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 334/1553/21 із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно зі статею 202 ЗК станом на 2010 рік здійснювалася фактично подвійна реєстрація земельних ділянок, оскільки державний реєстр земельних ділянок складався з: Поземельної книги, що містила відомості про земельну ділянку, та Книги записів, де проводилася реєстрація державних актів на право власності та договорів оренди землі. Тобто, реєструвалася і сама земельна ділянка (права на неї), і документ, що посвідчує право на неї. Отже, під час переходу прав на земельну ділянку згідно з частиною шостою статті 126 ЗК необхідним було проставлення відмітки про цей факт на державному акті на право власності не тільки від нотаріуса, але і від органів Держкомзему, які до 01 січня 2012 року виконували функції реєстрації прав на землю.
Таким чином, для того, аби у ОСОБА_1 виникло право власності на земельну ділянку, він повинен був звернутися до територіального органу земельних ресурсів, внести відомості до розділу 3 Поземельної книги та зареєструвати отриманий державний акт у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Оскільки вказані вимоги закону позивачем не виконано, у нього, на думку заявника, не виникло право власності на спірну земельну ділянку за договором від 08 червня 2010 року.
Посилання суду першої інстанції на висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року (справа № 334/3161/17), вважала безпідставним.
Зазначала, що вона є добросовісним набувачем земельної ділянки, в той час, як саме внаслідок пасивності ОСОБА_1 відомості про право власності не потрапили до державного реєстру.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1000 га, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1236 (а.с. 7-8).
Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу від 08 червня 2010 року відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291, виданого Запорізькою міською радою 20 липня 2009 року. Згідно з пунктом 3 договору продаж земельної ділянки здійснюється за 141 176 грн 47 коп., які покупець передав продавцю до підписання цього Договору.
З копії витягу з державного реєстру правочинів вбачається, що 08 червня 2010 року було проведено державну реєстрацію вищезазначеного договору (а.с. 9).
Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291 від 20 липня 2009 року земельна ділянка з кадастровим № 2310100000:04:038:0160, площею 0,1000 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і на праві власності належала ОСОБА_3 . Державний акт містить відмітку приватного нотаріуса ОСОБА_5 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 на підставі Договору від 08 червня 2010 року (а.с. 10).
02 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила належну ОСОБА_3 на праві приватної власності земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:04:038:0160, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 7218 (а.с. 64-67).
Згідно з пунктом 3 спірного договору продаж земельної ділянки здійснений за 45 000 грн.
Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 листопада 2020 року № 230589029 право власності на спірну земельну ділянку 02 листопада 2020 року зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2020 року, реєстровий № 7218, посвідченого приватним нотаріусом Вовк І. І. (а.с. 68).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.