Постанова
Іменем України
20 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 487/1326/20
провадження № 61-1207 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що на його ім`я у ПАТ КБ "ПриватБанк" був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1, на який 30 січня 2014 року з карткового рахунку № НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти в розмірі 218 900 грн.
У зв`язку із невиконанням АТ КБ "ПриватБанк" взятих на себе зобов`язань, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 вклад у розмірі 218 900 грн та проценти за період з 30 січня 2014 року по 30 січня 2015 року у розмірі 39 402 грн.
Посилаючись на те, що вказане рішення суду не було виконано своєчасно, позивач просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь 2 409 440 грн 32 коп., з яких: відсотки за договором депозиту у розмірі 196 146 грн 15 коп. за період з 30 січня 2015 року по 23 січня 2020 року із розрахунку 18 % річних, пеню в порядку частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 2 134 275 грн, три проценти річних у розмірі 19 017 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 60 001 грн 86 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 375 165 грн 32 коп., з яких: відсотки за депозитним вкладом від 30 січня 2014 року за період часу з 30 січня 2015 року по 22 січня 2020 року у розмірі 196 146 грн 15 коп.; три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання у сумі 19 017 грн 31 коп.; інфляційні втрати у сумі 60 001 грн 86 коп.; пеня у порядку частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 100 тис. грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання сторін за договором банківського вкладу припиняються з моменту їх належного виконання. Оскільки внесені ОСОБА_1 грошові кошти на його вимогу у визначені договором строки повернуто не було, то він має право на отримання процентів за користування банком депозитними коштами за період з 30 січня 2015 року до 22 січня 2020 року виходячи зі ставки 18 % річних, а також на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України, а також пені на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" за цей же період.
При цьому, керуючись положеннями статті 551 ЦК України, суд з власної ініціативи вважав за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 100 000 грн, на тій підставі, що розмір нарахованої пені значно перевищував розмір збитків завданих позивачу.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, вірно виходив із засад справедливості, добросовісності та розумності, та порівнюючи суму нарахованої пені за прострочення виконання з сумою заборгованості за депозитним вкладом, врахував, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує реальні збитки та не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, та враховуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення визначеного розміру пені за договором банківського вкладу ОСОБА_1 до розміру невиплаченого депозиту.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів та пені скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції та постанову Миколаївського апеляційного суду змінено в частині розміру стягнення з 375 165 грн 32 коп. до 79 019 грн 17 коп. вирішено питання розподілу судових витрат. В інших частинах рішення суду та постанову апеляційного суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виплата встановлених статтями 1061 та 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договору вкладу та після припинення такого договору вказані проценти не нараховуються.
Після припинення договору банківського вкладу за заявою вкладника проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після припинення договору вкладу не застосовуються.
Отже суд першої інстанції помилково стягнув проценти за ставкою у розмірі 18 %.
Договірні відносини між сторонами припинилися 30 січня 2015 року та між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Тобто з моменту припинення договору вкладу на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", а, відтак, пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не нараховується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає, що:
апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі № 6-301цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 3-238гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 487/1326/20 із Заводського районного суду м. Миколаєва.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду про розірвання договору вкладу не було, так само як і договору сторін про розірвання такого договору.
Вказував, що споживач банківських послуг має право законно очікувати на передбачену Законом України "Про захист прав споживачів" компенсацію у вигляді пені.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ "ПриватБанк" був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1, на який 30 січня 2014 року з карткового рахунку № НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти в розмірі 218 900 грн.
30 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про виплату грошових коштів з його рахунків, які було відкрито на території АР Крим.
На звернення позивача було повідомлено, що у зв`язку з політичними подіями у країні виникли складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих у кримських відділеннях ПАТ КБ "ПриватБанк".
У зв`язку із невиконанням АТ КБ "ПриватБанк" взятих на себе зобов`язань, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 218 900 грн та проценти за період з 30 січня 2014 року по 30 січня 2015 року у розмірі 39 402 грн (а.с. 9-21).
Відповідно до виписки по картковому рахунку, 23 січня 2020 року стягнуті на користь позивача кошти у розмірі 260 491 грн зараховані на рахунок ОСОБА_1 (а.с.22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.