Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/32911/20
провадження № 61-10002св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
третя особа - Професійна спілка персоналу державного підприємства "Адміністрація морських портів України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ"), третя особа - Професійна спілка персоналу державного підприємства "Адміністрація морських портів України", про розірвання трудового договору, стягнення премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 15 квітня 2019 року вона перебувала
у трудових відносинах з ДП "АМПУ".
26 травня 2020 року відповідно до наказу ДП "АМПУ" № 132/10 "Про зміну
в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці" передбачено зміни істотних умов її праці з визначенням її місця роботи за адресою:
вул. Ланжеронівська, 1, м. Одеса.
Вказувала, що запроваджено зміну умов трудового договору працівників, які є членами виборних профспілкових органів, без отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу.
22 липня 2020 року вона звернулася до відповідача із заявою,
у якій просила розірвати трудовий договір на підставі частини третьої
статті 38 Кодексу законів про працю України(далі - КЗпП України) через порушення відповідачем законодавства про працю, невиконання умов Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП "АМПУ" на 2016-2018 роки та трудового договору, з виплатою вихідної допомоги у розмірі, передбаченому Колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.
31 липня 2020 року ДП "АМПУ" надало їй відповідь з відмовою
в задоволенні її заяви про розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Зазначала, що ДП "АМПУ" допущено численні порушення законодавства України про працю, невиконання умов колективного договору, у зв`язку з чим порушено її трудові права як працівника підприємства, в тому числі щодо переведення на інше місце роботи, безпідставна відмова у наданні щорічної відпустки та невиплати квартальної премії, що, на її думку, є підставою для розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Ураховуючи зазначене та заяву про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- розірвати трудовий договір, укладений між нею та ДП "АМПУ", за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП Україниз 04 вересня 2020 року, у зв`язку з невиконанням ДП "АМПУ" законодавства про працю, умов колективного та трудового договорів, з виплатою вихідної допомоги
у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України;
- стягнути з ДП "АМПУ" на її користь премії за підсумками роботи за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року та за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року в загальному розмірі
165 000,00 грн;
- компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за час затримки: з 04 вересень 2020 року у розмірі 215 455,12 грн та по день ухвалення рішення судом;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у складі судді Макаренко І. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ДП "АМПУ" розірвати трудовий договір, укладений між
ОСОБА_1 та ДП "АМПУ", за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 04 вересня 2020 року, у зв`язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного та трудового договору
з виплатою вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.
Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_1 премії за підсумками роботи за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року та за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року в загальному розмірі 165 000 грн.
Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, в розмірі середнього заробітку за час затримки:
з 04 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року, у розмірі 336 819,08 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач порушив вимоги трудового законодавства та умови колективного договору, то трудовий договір, укладений між позивачем та ДП "АМПУ" підлягає розірванню на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, також підлягає стягненню з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_1 компенсація за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за час затримки: з 04 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року,
у розмірі 336 819,08 грн.
Стягуючи на користь ОСОБА_1 премії за підсумками роботи за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року та за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року в загальному розмірі
165 000 грн, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано доказів для звільнення його від обов`язку, передбаченого умовами колективного договору, або інших підстав для припинення виплат квартальної премії.
Відповідачем не надано суду даних статистичної та бухгалтерської звітності роботи ДП "АМПУ" за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року та за І, ІІ, ІІІ квартали
2020 року або інших доказів, за якими суд міг би дійти висновку про відсутність підстав для виплати премії працівникам, тому суд вважав правомірними вимоги позивача на виплату їй квартальної премії
в загальному розмірі 165 000,00 грн.
Позивачка відповідно до графіка відпусток працівників ДП "АМПУ" мала відпустку у жовтні 2020 року. Відповідач безпідставно не надав позивачці частину щорічної відпустки та не надав щорічної відпустки повної тривалості, відповідно - позивачку не було попереджено про початок щорічної відпустки за два тижні до встановленого графіком терміну, що є порушенням вимог статті 79 КЗпП України .
ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження фактів заподіяння їй моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ДП "АМПУ" задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у ДП "АМПУ" мало місце введення нових змін в організації виробництва і праці та відповідно ДП "АМПУ" мало права змінити істотні умови праці позивачки, тому апеляційний суд вважав, що відсутні порушення ДП "АМПУ" трудового законодавства та колективного договору, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача розірвати трудовий договір на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та стягнення вихідної допомоги.
Позивачка не звільнена з роботи, трудовий договір з нею не розірвано,
а тому відсутні підстави для сплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.
Оскільки виплата премії не є безумовним обов`язком роботодавця, тому підстави до стягнення з державного підприємства на користь ОСОБА_1 преміальних винагород за підсумками роботи за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року та за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року відсутні.
Не ґрунтуються на матеріалах справи висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем прав ОСОБА_1 у зв`язку з ненаданням їй відпустки відповідно до графіка відпусток, затвердженого на підприємстві, оскільки
у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до адміністрації підприємства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2022 року,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої
й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд належним чином не встановив фактичних обставин справи та безпідставно визнав законною зміну істотних умов праці.
Вказує, що ДП "АМПУ" видано наказ від 26 травня 2020 року № 132/10 про зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці шляхом зміни місць роботи окремих працівників апарату управління ДП "АМПУ". Проте цим наказом лише змінюються адреси місць роботи працівників і не передбачається раціоналізація робочих місць чи введення нових форм організації праці у ДП "АМПУ". Отже, запроваджені відповідачем зміни
в організації виробництва і праці за своїм правовим статусом можуть вважатися лише зміною місць роботи окремих працівників, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов неправильного висновку та ототожнив "докази змін в організації виробництва і праці"
з наведеним в зазначеному наказі "обґрунтуванням доцільності змін істотних умов праці".
Також суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доказу - окремому дорученню Міністра інфраструктури України від 07 травня
2020 року № 201/16/11-20, відповідно до якого ДП "АМПУ" доручено забезпечити на постійній основі на засадах оренди перебування підрозділів ДП "АМПУ" за його юридичною адресою в адміністративній будівлі Міністерства інфраструктури України: м. Київ, просп. Перемоги, 14.
Апеляційний суд не досліджував фінансові документи ДП "АМПУ" щодо фінансової можливості для виплати квартальних премій.
В обґрунтування підстав касаційного оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду, необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм ппроцесуального права, яке полягає у встановленні судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ДП "АМПУ" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ДП "АМПУ" укладений трудовий договір з призначенням позивача на посаду фахівця архівної справи
І категорії сектору організації і координації архівної справи управління документального супроводу апарату управління ДП "АМПУ" згідно
з наказом від 09 квітня 2019 року № 354-к.
Наказом ДП "АМПУ" від 24 січня 2020 року № 98-к ОСОБА_1 переведено на посаду документознавця сектору організації і координації архівної справи управління документального супроводу апарату управління ДП "АМПУ" постійно з 01 лютого 2020 року (місце роботи - м. Київ, Контрактова
площа, 10А).
26 травня 2020 року ДП "АМПУ" видано наказ № 132/10 "Про зміну
в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці". Відповідно до пункту 1 наказу з 05 серпня 2020 року в апараті управління ДП "АМПУ" запроваджено зміни в організації виробництва і праці шляхом зміни місць роботи позивача, які визначені за адресами: м. Київ, Контрактова площа, буд. 10-А та м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, на інше місце роботи за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 2 наказу у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, визначеними у пункті 1 наказу, з 05 серпня 2020 року передбачено зміни істотних умов праці позивача, визначивши її місце роботи за адресою:
АДРЕСА_1 .
В період з 15 липня до 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні згідно з листками непрацездатності, сepiя АДЮ № 915740 та серія АДЮ № 915828.
22 липня 2020 року позивач звернулася до ДП "АМПУ" із заявою, де просила розірвати трудовий договір, укладений ДП "АМПУ" із нею,
ОСОБА_1, документознавцем сектору організації і координації архівної справи управління документального супроводу апарату управління
ДП "АМПУ", на невизначений строк, на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України через порушення відповідачем законодавства про працю, невиконання умов Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП "АМПУ" на 2016-2018 роки та трудового договору,
з виплатою вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.
ДП "АМПУ" листом від 31 липня 2020 року вих. № 2727/10-03-06 відмовив
в задоволенні заяви про розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
В період з 25 серпня до 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні згідно з листком непрацездатності, сepiя АДЮ № 918489.
28 серпня 2020 року ДП "АМПУ" звернулася до ДП "АМПУ" із заявою, де просила провести повний розрахунок з виплатою сум: відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення у зв`язку з відпусткою, квартальна премія, місячна премія, компенсація за невикористану відпустку тощо, та видати належно оформлену трудову книжку.
ДП "АМПУ" листом від 08 вересня 2020 року вих. № 3184/10-01-01 відмовив
в задоволенні заяви позивача.
03 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ДП "АМПУ" з проханням надіслати їй поштою трудову книжку, довідку про доходи з помісячною розбивкою, довідку про середньомісячну заробітну плату з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого
1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", належним чином завірену копію наказу про звільнення
з роботи з підстав, визначених частиною третьою статті 38 КЗпП України.
ДП "АМПУ" листом від 08 вересня 2020 року вих. № 3205/10-01-01 відмовив в задоволенні заяви позивача.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;