Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 334/7307/20
провадження № 61-18421св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року в складі судді Фетісова М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві володіння та користування майном (квартирою) шляхом вселення.
В обґрунтування позову вказав, що йому на праві власності належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками квартири, кожному з них належить по 1/4 її частки. Вказаною квартирою користуються лише відповідачі, які не визнають його співвласником та перешкоджають у володінні та користуванні цим житлом, не дають можливості заселитися у нього, відмовляються надати комплект ключів від вхідних дверей та визначитися із порядком користування цим житловим приміщенням, у зв`язку з чим він позбавлений можливості належним чином здійснювати обслуговування належного йому житла. З метою відновлення своїх порушених прав він вимушений був неодноразово звертатися до правоохоронних органів із відповідними заявами.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд усунути йому перешкоди у праві володіння та користування майном (спірною квартирою) шляхом вселення.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у праві володіння та користування майном (квартирою) шляхом вселення до квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року залишено без змін.
Установивши, що сторони є співвласниками спірної квартири, їх частки у цьому майні є рівними, відповідачі перешкоджають позивачеві у вселенні та користуванні належною йому часткою у спільному нерухомому майні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку шляхом його вселення до вказаного житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
10 листопада 2021 року ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 317, 383, 391 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі всіх осіб, чиї права та інтереси порушено, зокрема, у якості третіх осіб без самостійних вимог не залучено ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що факт вчинення відповідачами перешкод позивачу недоведений. Позивач не є членом сімʼї відповідачів, тому не може користуватися спірною квартирою спільно зі сторонніми для нього особами. ОСОБА_1 має у власності житловий будинок, у якому зареєстрував своє місце проживання та фактично проживає, тому відмова у вселенні у спірну квартиру не завдасть істотної шкоди його інтересам.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2019 (справа № 334/2792/18) ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Його частка у праві спільної часткової власності у спірній квартирі складає 1/4. Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 182473795 від 26 вересня 2019 року, технічним паспортом на спірну квартиру, виданим ТОВ "ЗМБТІ" станом на 10 вересня 2019 року.
Іншими співвласниками спірної квартири є відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Їх місце проживання зареєстровано у цьому житлі. Крім того, у вказаному житлі зареєстровано місце проживання ОСОБА_5 .
Право спільної часткової власності на спірну квартиру відповідачі набули на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих 09 грудня 2016 року Запорізькою районною державною нотаріальною конторою.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо вчинення ОСОБА_7 йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).