Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 311/491/18
провадження № 61-14857св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року у складі судді Задорожка Д. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2003 року до 18 листопада 2009 року.
За час перебування у шлюбі 08 лютого 2006 року сторони набули у спільну сумісну власність нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за її згоди як дружини покупця.
До складу придбаного подружжям ОСОБА_4 домоволодіння входило на той час та входить на теперішній час: двоповерховий житловий будинок, зазначений у технічному паспорті під літ. "А-2", житловою площею 123,2 кв. м, загальною площею 258,5 кв. м, надвірні господарські будівлі та споруди: сарай літ. "Б", вбиральня літ. "В", огорожа літ. "1" та "2", басейн літ. "З".
У пункті 3 договору купівлі-продажу зазначено про те, що загальна вартість відчужуваного домоволодіння згідно Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 17 червня 2006 року, виданого районним комунальним підприємством "Василівське бюро технічної інвентаризації", складала
341 006 грн. Дане домоволодіння згідно умов нотаріально посвідченого
22 лютого 2006 року договору, з урахуванням договору про внесення змін
від 08 лютого 2006 року, продано ОСОБА_2 за 400 000 грн та зареєстровано за останнім.
Більшу частку цієї суми у розмірі 310 000 грн подружжя ОСОБА_4 сплатило за рахунок грошового кредиту, наданого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" позичальнику ОСОБА_2 згідно з кредитним договором від 22 червня 2006 року, забезпеченим договором поруки, укладеним між банком та нею, а також договором іпотеки, предметом іпотеки у якому виступає придбане домоволодіння.
У подальшому на ім?я ОСОБА_2 був виданий державний акт серії
ЯЖ № 454818 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2320910400:11:036:0013 від 23 листопада 2009 року, згідно з яким йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,0884 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тому будинок за цією адресою набув статусу садиби.
Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від
10 лютого 2011 року з ОСОБА_2, як позичальника, та з неї, як поручителя, в солідарному порядку було стягнуто суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 373 838,78 грн на користь ПАТ "АКПІБ" шляхом звернення стягнення на вказане домоволодіння як предмет іпотеки.
Станом на 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 добровільно в повному обсязі виконала вказане рішення суду, сплативши на користь стягувача ТОВ "Кредитні ініціативи", який є правонаступником ПАТ "АКПІБ", заборгованість у розмірі 375 658,78 грн шляхом перерахування коштів через банківські установи на депозитний рахунок № 37316000100582 Василівського районного відділу державної виконавчої служби.
19 грудня 2017 року державним виконавцем Юровою А. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52038500 у зв`язку з фактичним виконанням солідарною боржницею ОСОБА_1 у повному обсязі судового рішення, на підставі якого відповідні повідомлення з долученням зазначеної постанови направлені стягувачу ТОВ "Кредитні ініціативи", солідарному боржнику ОСОБА_2, Василівському районному суду із поверненням до суду виконавчого листа № 2-156.
Позивач зазначала, що у відповідності до норм матеріального права, зокрема, частини першої статті 60, статті 63, статті 68 СК України, частини третьої статті 368 та статті 381 ЦК України вона має право власності на 1/2 частку земельної ділянки та на 1/2 частку житлового будинку садиби, які за законом є спільною сумісною власністю колишнього подружжя.
Враховуючи вищевикладене з урахуванням зміни предмету позову просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю колишнього подружжя.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів набрання придбаним сторонами під час перебування у шлюбі домоволодінням статусу садиби відповідно до вимог статті 381 ЦК України, а право власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_2 було припинено в силу вимог пункту 8 частини першої статті 346 ЦК України ще до того, як позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, а тому суд вважав, що зазначене домоволодіння не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо земельної ділянки суд зазначив про те, що земельна ділянка, одержана відповідачем шляхом приватизації 23 листопада 2009 року, тобто вже після розірвання шлюбу, а отже є особистою приватною власністю відповідача та не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя у розумінні статей 60, 61 СК України.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, апеляційний суд зазначив, що посилання суду на недоведеність позивачем, що спірний житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розміщений, складають садибу, а також на те, що земельна ділянка, яка приватизована відповідачем після розірвання шлюбу, не може бути предметом поділу, є помилковими, але з цих підстав оскаржуване рішення не може бути скасовано, оскільки є правильними остаточні висновку суду про відмову в позові з підстав наявності рішення щодо звернення стягнення на житловий будинок, яке виконано в інший спосіб, та наступного спору про звернення стягнення на цей же будинок.
Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що перебування спірного майна в іпотеці перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії ТОВ "Кредитні ініціативи" як іпотекодержателя щодо спірного майна, визначені частиною другою статті 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів набрання придбаним сторонами під час перебування у шлюбі домоволодінням статусу садиби відповідно до вимог статті 381 ЦК України, а право власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_2 було припинено в силу вимог пункту 8 частини першої статті 346 ЦК України ще до того, як ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зазначене домоволодіння не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про те, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача та не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя у розумінні статей 60,61 СК України, оскільки приватизована відповідачем після розірвання шлюбу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до розпорядження від 18 січня 2023 року № 70/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл вказаної касаційної скарги, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 311/491/18 (провадження № 61-4637св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що нею не надано доказів набрання придбаним домоволодінням статусу садиби, оскільки такі висновки спростовуються змістом статті 381 ЦК України.
При цьому судами також не враховано, що матеріали справи містять докази виконання нею як солідарним боржником основного зобов`язання згідно рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року у справі № 2-156/11 перед новим кредитором, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи".
Вважає, що під час апеляційного перегляду справи апеляційним судом не виконано вимоги статті 417 ЦПК України, у якій зазначено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 29 серпня 2003 року до 18 листопада 2009 року, що підтверджується свідоцтвами про одруження та розірвання шлюбу.
08 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 придбав домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1, як дружина, надала свою згоду на придбання ОСОБА_2 вказаного нерухомого майна. Вказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_2 .
Домоволодіння складається із: двоповерхового житлового будинку житловою площею 123,2 кв. м, загальною площею 258,5 кв. м, надвірних господарських будівель та споруд: сарай літ. "Б", вбиральня літ. "В", огорожа літ. "1" та "2", басейн літ. "З", реєстраційний номер 8343874 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку, зареєстрованим 23 листопада 2009 року за реєстраційним номером 010926600160 у Книзі реєстрації державних актів про права власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі, відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0884 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 2320910400:11:036:0013.
Указане домоволодіння було придбано за кредитні кошти за укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" кредитним договором, вказане домоволодіння передано в іпотеку банку на забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_2 за кредитним договором, а ОСОБА_1 є поручителем за зобов?язаннями за кредитним договором на підставі договору поруки.
Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь ПАТ "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Запоріжжя" заборгованість за кредитним договором в сумі 373 838,78 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн, а всього -375 658,78 грн.
Визначено стягнення заборгованості провести шляхом звернення стягнення на житловий будинок, загальною площею258,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки за договором іпотеки від 22 лютого 2006 року, та на квартиру, загальною площею 49,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, у спосіб їх продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу.
01 квітня 2011 року за вказаним рішенням суду видані виконавчі листи.
05 серпня 2016 року державним виконавцем Василівського районного відділу ДВС відкрито виконавче провадження ВП № 51874870 за вказаним виконавчим листом від 01 квітня 2011 року.
Постановою державного виконавця Василівського районного відділу ДВС
від 19 грудня 2017 року закінчено виконавче провадження ВП 52038500 щодо боржника ОСОБА_1 у зв`язку фактичним виконанням нею рішення суду в повному обсязі.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року у справі № 311/841/18 у задоволення позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в особі законного представника ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення норм статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Водночас зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.