Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 369/7885/21
провадження № 61-9273св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Києво-Святошинский районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_8 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Суханової Є. М., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу.
Заява мотивована тим, що 21 травня 2020 року між нею і ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстрований Алуштинським міським відділом обліку актів цивільного стану Департаменту обліку актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, а до того вони проживали як чоловік і дружина, починаючи з 2004 року.
Вказувала, що даний шлюб було укладено саме на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, оскільки станом на час його укладення вже розпочався карантин, пов`язаний із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
У зв`зку із цим вона і ОСОБА_4 не могли виїхати на підконтрольну Україні територію.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, його було поховано на батьківщині в Республіці Молдова, до якої через карантинні обмеження пускають лише родичів і з певних підстав.
Вказувала, що недійсність документа, виданого на окупованій території Автономної Республіки Крим, є підставою недопущення її, як родича померлого, на територію Республіки Молдова. Тому вона змушена звернутися до суду для встановленням факту реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_4 з метою підтвердження родинних стосунків для можливості відвідування могили ОСОБА_4 в Республіці Молдова.
Враховуючи наведене просила суд встановити факт реєстрації 21 травня 2020 року шлюбу між громадянкою України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою м. Казань Росія, і громадянином України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем с. Флокоаса Кагульського району Молдова, прізвище після укладання шлюбу: чоловік - " ОСОБА_4", дружина - " ОСОБА_1".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Враховуючи те, що шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було зареєстровано відповідним органом російської федерації, а шлюб в Україні ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не укладали, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту укладення шлюбу на тимчасово окупованій території України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 . - ОСОБА_8 .
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 . - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відносини, які здійснюються на окупованих російською федерацією територіях, регулюються Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Статтею 9 вказаного Закону держава визнала легітимність та чинність деяких документів, зокрема документа, що підтверджує факт укладення шлюбу, виданого органами на окупованій території.
В матеріалах справи наявні докази, які стверджують про наявність волевиявлення укласти шлюб з боку ОСОБА_1 . та ОСОБА_4, зокрема свідоцтво про укладення шлюбу від 21 травня 2020 року. Проте, реєстрація була здійснена неналежним органом і в подальшому без відповідного рішення суду не може бути визнана Україною.
При цьому вказує, що на час подання касаційної скарги надзвичайний стан в Республіці Молдова триває й, відповідно, ОСОБА_1 безперешкодно не могла і досі не може потрапити до Молдови на могилу свого чоловіка.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 травня 2020 року між заявником і ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Алуштинським міським відділом обліку актів цивільного стану Департаменту обліку актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу, виходив із того, що заявник, знаючи про правові наслідки укладення шлюбу на тимчасово окупованій території, не скористався своїм правом на подачу заяви про реєстрацію шлюбу до будь-якого українського органу державної реєстрації актів цивільного стану, тому відсутні правові підстави для задоволення такої заяви, оскільки укладення шлюбу на тимчасово окупованій території України не створює юридичних наслідків і обов`язків та не може визнаватися на території інших держав, зокрема і в Україні.
Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до статті 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.
07 травня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" доповнено словами "крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану".