Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 341/767/21
провадження № 61-3224св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у складі колегії суддів:
Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О. та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), як правонаступника публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 травня 2007 року між ним та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого згідно договору про відступлення права вимоги є АТ "Альфа-Банк", було укладено кредитний договір №344, за умовами якого позичальник отримав 39 600,00 дол США строком до 07 травня 2027 року на споживці цілі для ремонту та обслуговування житла.
11 травня 2007 року на забезпечення виконання кредитного зобов`язання укладено іпотечний договір, згідно якого кредитору передано в іпотеку домоволодіння в АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці розміром 0,1000 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Галицького районного суду від 06 листопада 2014 року у справі
№ 341/2118/13-ц, яке набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року, з позивача на користь ПАТ "Альфа-Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2007 року № 344 у розмірі 332 957,22 грн.
Постановою приватного виконавця від 21 вересня 2021 року закінчено виконавче провадження у справі № 341/2118/13-ц у зв`язку з виконанням рішення Галицького районного суду від 06 листопада 2014 року.
Посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором від 10 травня 2007 року № 344 виконані повністю, ОСОБА_1 просить визнати вказаний правочин припиненим; визнати іпотечний договір від 11 травня 2007 року припиненим; зняти обтяження з об`єктів нерухомого майна: будинковолодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області
від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після пред`явлення до ОСОБА_1 вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України АТ "Альфа-Банк" втратив право нарахування процентів, пені чи інших штрафних санкцій саме за кредитом, тобто за правомірне користування ним. При цьому, рішенням Галицького районного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 341/2118/13-ц підтверджено наявність у ОСОБА_1 простроченої до сплати суми заборгованості за кредитним договором, яку позичальник сплатив лише у вересні 2020 року. Тобто позивач користувався такою простроченою заборгованістю (кредитними коштами) неправомірно, за що передбачено відповідальність приписами частини другої статті 625 ЦК України та пунктом 6.5 кредитного договору у вигляді 12 % річних від простроченої суми.
Оскільки кредитний договір продовжує діяти до повного погашення зобов`язань за ним, прострочена заборгованість, підтверджена рішенням суду, була погашена лише у вересні 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів представника відповідача про відсутність підстав для визнання припиненим правовідношення за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 виконав не всі зобов`язання за ним, зокрема за пунктом 6.5.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїта додаткової постанови цього ж суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Галицького районного суду від 01 листопада 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано кредитний договір від 10 травня 2007 № 344 (із змінами і доповненнями згідно договорів про внесення змін від 24 жовтня 2007 року
№ 1, від 23 лютого 2009 року № 2, від 01 лютого 2010 року № 3, від 16 березня 2011 року № 4, від 26 грудня 2011 року № 5), укладений між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", припиненим.
Визнано іпотечний договір від 11 травня 2007 року№ 909, укладений між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", посвідчений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Коробчук М. В., припиненим.
Виключено з Державного реєстру іпотек запис від 24 жовтня 2007 року
№ 4937811 про реєстрацію іпотеки нерухомого майна: домоволодіння та земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер 2621210300:01:002:0152 призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої
в АДРЕСА_1, та домоволодіння АДРЕСА_1, номер РПВН: 323514, вчиненою приватним нотаріусом Коробчук М. В. на підставі договору іпотеки, від 11 травня 2007 року № 909, з врахуванням повідомлення про реєстрацію змін до іпотеки, від 24 жовтня 2007 року № 10-668 та договору про внесення змін № 1 до кредитного договору від 10 травня 2007 року № 334 та листа від 24 жовтня 2007 року
№ 10-688.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Встановивши, що вимога кредитора задоволена шляхом примусового виконання у повному обсязі судового рішення про стягнення з відповідача на користь банку 332 957,22 грн відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", апеляційний суд дійшов висновку, що зобов`язання за кредитним договором припинені шляхом його виконання, а тому, оскільки основне зобов`язання припинилися, наявні підстави для визнання припиненим договору іпотеки та задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 про виключення з реєстру заборон відчуження вищевказаних домоволодіння та земельної ділянки.
Апеляційний суд відхилив доводи представника АТ "Альфа-Банк" про те, що пунктом 6.5 кредитного договору передбачено сплата заборгованості у вигляді 12 % річних від простроченої суми до повного виконання кредитного договору, яке позивач виконав лише у вересні 2020 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду
від 02 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Виключено з Державного реєстру іпотек запис від 11 травня 2007 року
№ 4937581 про реєстрацію іпотеки нерухомого майна - домоволодіння
в АДРЕСА_1, номер РПВН: 323514, вчиненого приватним нотаріусом Коробчук М. В. на підставі договору іпотеки,
від 11 травня 2007 року 909; запис від 11 травня 2007 року № 4937654 про реєстрацію іпотеки нерухомого майна - земельної ділянки розміром 0,1000 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в
АДРЕСА_1, кадастровий номер 2621210300:01:002:0152, вчиненого приватним нотаріусом Коробчук М. В. на підставі договору іпотеки,
від 11 травня 2007 року, № 909.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки постановою суду апеляційної інстанції від 17 лютого 2022 року не вирішено питання щодо позовної вимоги про зняття обтяження з об`єктів нерухомого майна: будинковолодіння запис № 4937581 від 11 травня 2007 року та земельної ділянки запис № 4937654 від 11 травня 2007 року, тому необхідно ухвалити додаткове рішення та виключити з Державного реєстру іпотек: запис № 4937581 від 11 травня 2007 року про реєстрацію іпотеки нерухомого майна - домоволодіння в АДРЕСА_1, номер РПВН: 323514, вчинений приватним нотаріусом Коробчук М. В. на підставі договору іпотеки, 909 від 11 травня 2007 року; запис № 4937654 від 11 травня
2007 року про реєстрацію іпотеки нерухомого майна - земельну ділянку розміром 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану
в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2621210300:01:002:0152, вчинений приватним нотаріусом Коробчук М. В. на підставі договору іпотеки, 909 від 11 травня 2007 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У березні 2022 року АТ "Альфа-Банк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
У касаційних скаргах АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та додаткову постанову цього ж суду.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14?88цс19,
від 18 березня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц, провадження
№ 61-7769св18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, провадження № 12-173гс18, від 07 липня 2002 року у справі № 438/610/14-ц, провадження № 14-577цс19, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16, провадження № 14-545цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, від 04 лютого 2020 року у справі
№ 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд не врахував, що після набрання законної сили рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2014 року, кредитор не втратив право нараховувати відсотки, визначені умовами договору, адже кредитним договором передбачено окремо відсотки за користування кредитом протягом погодженого сторонами строку та окремо понад встановлені договором строки кредитування. Тобто після 06 листопада 2014 року кредитор вправі був нараховувати відсотки на рівні 12% річних на всю суму простроченого кредиту, а також інфляційні та неустойку, що передбачено умовами основного зобов`язання, а тому виконання рішення суду не свідчить про повне та належне виконання основного зобов`язання.
Зазначав, що після виконання рішення суду заборгованість за кредитним договором станом на 23 вересня 2020 року становила 590 343,34 грн та 110 880,00 дол. США штрафу, тому позовна вимога про визнання кредитного та іпотечного договорів припиненими є необґрунтованою та безпідставною.
Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував статтю 599 ЦК України та невірно тлумачив частину другу статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Крім того, апеляційний суд не вірно протлумачив положення статті 17 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено підстави припинення іпотеки, а тому позовна заява про визнання договорів припиненими не може бути задоволена, оскільки законом не передбачено такого способу захисту прав, тобто припиненим може бути зобов`язання (іпотека, грошове зобовязання за договором), а не договір кредиту та іпотеки.
Також судом апеляційної інстанції не враховано законодавчі зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви-анкети позичальника на отримання кредиту від 10 травня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючою філією "Відділення Промінвестбанку в м. Бурштині Івано-Франківської області" та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 344 із внесеними змінами (далі - кредитний договір).
Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору за користування кредитом установлено процентну ставку в розмірі 10 % річних.
У пункті 6.5 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 20% річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
Договором про внесення змін № 2 від 23 лютого 2009 року до кредитного договору сторони внесли ряд змін, зокрема пункт 6.5 кредитного договору виклали в такій редакції: "У випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 12% річних від простроченої суми".
У пункті 7.1 кредитного договору сторони погодили, що цей договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.
Крім того, між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 11 травня 2007 року укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі під № 909, (далі - іпотечний договір).
Іпотечний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору. Предметом іпотеки є будинковолодіння по
АДРЕСА_1, зокрема: земельна ділянка площею
0,1 га, житловий будинок площею 320,6 кв. м, літня кухня, гараж, стайня тощо.
На підставі іпотечного договору у Державному реєстрі речових прав зареєстровано заборону на вказане нерухоме майно.
17 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами. Відповідно до вказаного договору ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступив ПАТ "Альфа-Банк" право вимоги, зокрема й за вказаним вище кредитним договором.
Рішенням Галицького районного суду від 06 листопада 2014 року у справі
№ 341/2118/13-ц, яке набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року, із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 332 957,22 грн.
Постановою приватного виконавця від 21 вересня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання рішення Галицького районного суду від 06 листопада 2014 року закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості в розмірі 332 957,22 грн.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з повідомленням про виконання кредитного договору та клопотанням зняти обтяження на нерухоме майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга банка на постанову апеляційного суду підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга на додаткову постанову апеляційного суду - залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).