Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 127/7630/20
провадження № 61-8185св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Панасюка О. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/035-40/40511, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі
29 865,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом та кінцевим терміном повернення коштів до 20 липня 2015 року (далі - кредитний договір).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру, за адресою:
АДРЕСА_1 .
У подальшому на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" право власності на предмет іпотеки перейшло до ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп".
Однак іпотекодавець в порушенням умов іпотечного договору та Закону
України "Про іпотеку" незаконно зареєструвала у спірному житлі свою дочку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди іпотекодержателя.
Позивач вважав, що ОСОБА_1 та її дочка, втративши право власності на квартиру, відповідно до статті 317 ЦК України втратили і право користування цим житлом.
Посилаючись на те, що незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання в спірній квартирі колишній власник та її дочка продовжують користуватися квартирою та відмовляються добровільно виселитися, і такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном на власний розсуд, внаслідок чого порушені його законні права та інтереси, позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня
2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в задоволенні позову ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" відмовлено.
Встановивши, що спірна квартира була набута відповідачем у власність не лише за кредитні кошти, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 109 ЖК України та статтею 40 Закону України "Про іпотеку", для виселення ОСОБА_1 без надання іншого постійного жилого приміщення. При цьому суди вважали, що можливість виселення особи із житла, придбаного не за кредитні кошти, без надання іншого житла приписами статті 109 ЖК України не ставиться в залежність від наявності у власності такої особи іншого житла.
Крім того, суди вказали, що ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю, зареєстрована у спірному житлі від народження, наявність житла у батька дитини судом не встановлено, а тому позбавлення ОСОБА_4 житла матиме наслідком порушення її прав та найкращих інтересів.
Судами також враховано рішення органу опіки та піклування від 16 лютого 2021 року про недоцільність визнання малолітньої ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року вказав, що встановивши наявність у власності відповідача ОСОБА_1 іншого житла, суди не дали оцінки доводам сторін щодо співмірності втручання у право на мирне володіння майном і дотримання балансу між правом власності позивача на квартиру та правом користування спірною квартирою відповідачами.
Верховний Суд вважав за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, який в силу своїх повноважень може усунути наведені порушення, у тому числі врахувавши висновки Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 645/2747/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц.
При новому розгляді справи постановою Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня
2021 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у даній справі припинення права користування відповідачами спірним житлом відповідає пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції, адже відповідач забезпечена іншим житловим приміщенням, укладаючи договір іпотеки та передаючи в іпотеку належну їй квартиру, відповідач не могла сподіватися, що в разі невиконання умов кредитного договору вона продовжуватиме використовувати предмет іпотеки без обмежень, тому в разі припинення права користування житлом, яке на праві власності належить позивачеві, не будуть порушені законні сподівання відповідача ОСОБА_1 .
Натомість неможливість позивача як власника здійснювати свої правомочності володіти, користуватися, розпоряджатися квартирою через проживання в ній відповідачів слід розцінювати не лише як порушення прав позивача у контексті статті 8 Конвенції, але і як порушення його права як власника житлового приміщення, гарантовані також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, враховуючи, що спірна квартира передана в іпотеку до реєстрації у ній малолітньої дитини, на час укладення іпотечного договору дитина не мала права користування нею, оскільки була народжена через більш як дев`ять років після його укладення, а також з урахуванням наявності у матері дитини на праві власності іншого житла (частки квартири АДРЕСА_3 ), апеляційний суд дійшов висновку, що задоволення позову не можна розцінювати як свавільне або незаконне втручання в здійснення прав дитини (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року зупинено дію постанови Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, провадження № 14?298цс19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що загальна площа квартири по АДРЕСА_4 становить 65,9 кв. м, житлова площа 38,4 кв. м, тобто в співвідношенні до площі квартири ОСОБА_1 має право власності на 9,6 кв. м вказаної квартири. При цьому, відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв. м на одну особу.
З огляду на вказане вважає, що вони з дочкою не забезпечені іншим постійним житлом. Крім того, квартира
АДРЕСА_3 також обтяжена іпотечним договором від 28 березня 2008 року.
Також, зважаючи на неможливість відповідно до віку самостійно визначитись із місцем власного проживання, вважає, що позбавлення її дитини ОСОБА_4 житла за існуючих обставин є порушенням її прав та найвищих інтересів.
Вказує, що апеляційним судом не враховано, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ. Якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" - адвокат Жабченко Т. М. просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний суд дослідив всі обставини справи, проаналізував норми чинного законодавства в комплексі з правовими висновками Верховного Суду, та дійшов правильного висновку щодо співмірності та пропорційності позбавлення права користування квартирою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 липня 2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/035-40/40511 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 29 865,00 доларів США, строком на 252 місяці із 21 липня 2006 року
по 20 липня 2036 року. Погашення кредиту здійснюється щомісячно згідно графіку (додаток № 1), процентна ставка за користування кредитом становить 13,25 % річних. Кредитні кошти призначені для придбання квартири, що будується у АДРЕСА_5,
3 черга забудови.
Також 21 липня 2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (зі змінами та доповненнями), посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3600, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
Суди встановили, що вартість спірної квартири перевищує розмір кредиту, отриманого ОСОБА_1 за договором від 21 липня 2006 року.
У спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_1, а із 24 грудня 2015 року також її дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 січня 2020 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за
ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп".
ОСОБА_1 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_3 .
Наявність житла у батька ОСОБА_5 - ОСОБА_3 судами не встановлена.
Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради
від 16 лютого 2021 року, визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою
АДРЕСА_2 є недоцільним.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.