Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/15095/17
провадження № 61-11708св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
відповідачі: комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка підписана представником ОСОБА_11, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року в складі судді: Лужецької О. Р., та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2017 року ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10, звернувся із позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП "Київблагоустрій"), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 був власником нежитлового приміщення загальною площею 278,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року.
У відповідь на його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за вказаною адресою Київська міська рада прийняла рішення від 05 березня 2015 року № 210/1075 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку, магазину".
Разом з тим 24 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року співробітники КП "Київблагоустрій" знищили вищезазначене нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали йому майнову шкоду. Позивач посилався на положення статей 22, 23, 175, 176, 316-321, 1166, 1167, 1172-1174, 1190, 1192 ЦК України.
ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, просили:
стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 863 852,96 грн;
компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача. Зі змісту актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року № 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року, демонтаж спірного майна було здійснено не співробітниками КП "Київблагоустрій", а Товариством з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані" (далі - ТОВ "Вістекс-Компані"), до якого позивач вимог не заявляв. Крім того, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради видав доручення на демонтаж споруди за адресою: АДРЕСА_1, тоді як позивачу на праві власності належав об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням того, що відповідачі не вчиняли безпосередніх дій, пов`язаних із демонтажем спірного майна, суд зробив висновок про відмову у стягненні компенсації моральної шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сушко Л. П., апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року змінено з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
позивач просив відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок демонтажу його майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 . Проведення демонтажу Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради доручено 14 липня 2017 року КП "Київблагоустрій". Для виконання вказаного доручення КП "Київблагоустрій" залучило підрядну організацію ТОВ "Вістекс-Компані". Оскільки ТОВ "Вістекс-Компані", залучене КП "Київблагоустрій", діяло виключно, як підрядна організація для виконання робіт по демонтажу, висновки районного суду, що позовні вимоги повинні заявлятись до ТОВ "Вістекс-Компані" помилкові, тому що доручення щодо вжиття заходів шляхом демонтажу спірного приміщення КП "Київблагоустрій" надавалось Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради. Таким чином, ТОВ "Вістекс-Компані" діяло виключно як виконавець робіт, рішення про їх проведення та доручення щодо демонтажу спірного приміщення сторонами не оспорювалося;
постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (справа № 826/8873/17) визнано протиправним та скасовано припис КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429;
доручення від 14 липня 2017 року № 004-7300 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, було винесено відповідно до припису КП "Київблагоустрій" від 11 липня 2017 року № 1715429, який визнано протиправним та скасовано;
зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що саме з вини відповідальних осіб КП "Київблагоустрій" було вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_1 майна;
розмір майнової шкоди, заявлений позивачами, в сумі 1 863 852,96 грн, не доведений належними та допустимими доказами;
кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року (а. с. 159), як єдиний доказ на підтвердження розміру майнової шкоди, колегія суддів не прийняла, оскільки наданий документ не може бути підтвердженням реальної вартості втраченого майна та відповідно майнової шкоди у вказаному в позові розмірі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, подану представником ОСОБА_11, задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10, до КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10, до КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування моральної шкоди скасовано, провадження у цій частині закрито.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10, до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди змінено у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
апеляційний суд вказав, що розмір майнової шкоди, заявлений позивачами в сумі 1 863 852,96 грн, не доведений належними та допустимими доказами. Кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року, як єдиний доказ на підтвердження розміру майнової шкоди, не може бути підтвердженням реальної вартості втраченого майна та відповідно майнової шкоди у вказаному в позові розмірі. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, не взявши до уваги наданий позивачем на підтвердження розміру завданої майнової шкоди кошторис, не мотивував належним чином свій висновок щодо відхилення цього доказу, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
суди не врахували, що право на компенсацію моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, а тому у випадку смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається. У зв`язку наведеним провадження у справі у частині вимоги про компенсацію моральної шкоди належить закрити;
дії щодо демонтажу належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення та огорожі вчинялися на виконання відповідного договору за дорученням КП "Київблагоустрій". У вказаному договорі № 68 КП "Київблагоустрій" було замовником дій щодо демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, тому саме воно є належним відповідачем у справі. Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10, та КП "Київблагоустрій". Тому Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада є неналежними відповідачами і в зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради необхідно відмовити із зазначеної підстави. Ураховуючи наведене, рішення та постанову у частині вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
ОСОБА_1 був власником нежитлового приміщення, загальною площею 278,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом 23-26 серпня 2016 року співробітники КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) знищили вказане нежитлове приміщення. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до КП "Київблагоустрій" про відшкодування шкоди. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Київблагоустрій" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 в рахунок відшкодування майнової шкоди по 14 285,71 грн на кожного. При вирішенні питання про розмір відшкодування суд виходив з того, що вартість пошкодженого майна складає 100 000 грн;
Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення від 14 липня 2017 року № 004-7300 про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (відповідно до припису від 11 липня 2017 року № 1715429, від 30 червня 2017 року № 1713946). Відповідно до актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року № 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року ТОВ "Вістекс-Компані" на підставі припису від 11 липня 2017 року № 1715429 та доручення Департаменту проведено демонтаж майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 . Проведення демонтажу Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради доручено 14 липня 2017 року КП "Київблагоустрій". Для виконання вказаного доручення КП "Київблагоустрій" залучило підрядну організацію ТОВ "Вістекс-Компані". Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 826/8873/17 визнано протиправним та скасовано припис КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429;
при зверненні із позовом позивач зазначав, що співробітники КП "Київблагоустрій" знищили належне йому на праві власності майно - нежитлове приміщення, загальною площею 278,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, чим завдали йому майнову шкоду у розмірі 1 863 852,96 грн. Будь-яких доказів про вартість знищеного майна позивач не надав. Клопотання про проведення судової експертизи для визначення розміру збитків не заявляв. На підтвердження розміру майнової шкоди позивач посилався на кошторис відновлювальних робіт нежитлового будинку (приміщення) (літ. А) від 09 серпня 2017 року, який підписано директором ТОВ "Вест Будмайстер" (а. с. 159 т. 1). Будь-яких інших доказів у підтвердження розміру заподіяних збитків позивачем не надано. У судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник позивачів зазначив, що у 2016 році співробітники КП "Київблагоустрій" знесли належне позивачу нежитлове приміщення до фундаменту, проте надалі позивач відновив цю будівлю майже до даху. Будівельні роботи ще не були завершені, коли відповідач вдруге демонтував уже майже відновлену будівлю. Представниця відповідача зазначила, що знищена будівля не була відновлена до попереднього стану, а на майданчику було встановлено металеві конструкції. Саме ці металеві конструкції і буди демонтовані у 2017 році. Зазначені конструкції знаходяться у них на зберіганні;
при апеляційному перегляді справи 03 листопада 2020 року колегія суддів зазначила, що наданий позивачем у підтвердження розміру заподіяних збитків кошторис, який є єдиним доказом, не підтверджує реальної вартості втраченого майна. При повторному апеляційному розгляді колегія суддів також робить висновок, що зазначений кошторис не є доказом вартості знищеного майна. За своєю суттю наданий кошторис - це не документ, який підтверджує розмір витрат, які були здійснені при відновленні будівлі після її знищення у 2016 році та не є оцінкою відновленої будівлі. У ньому лише визначено розмір матеріалів та робіт, які необхідно здійснити для відновлення демонтованої відповідачем будівлі. При цьому, як вказує позивач будівля була повністю знищена 04 серпня 2017 року, а кошторис складено 09 серпня 2017 року, що ще раз підтверджує, що зазначений кошторис складено для визначення вартості робіт та матеріалів, які можуть бути необхідними в майбутньому для проведення будівельних робіт. При цьому до кошторису не додано плану будівлі, яку необхідно збудувати та не зазначено на підставі яких даних цей кошторис складено. За доводами позивача будівля була повністю знищена, проте у кошторис включені, серед іншого, такі роботи як демонтаж металоконструкцій, демонтаж стін з пінополистирольних блоків, демонтаж ділянки стін з газоблоків, демонтаж армопояса, демонтаж монолітних перемичок, демонтаж дерев`яного перекриття, демонтаж покрівлі. Будь-яких пояснень про те, як можна демонтувати те, що уже демонтовано відповідачем представник позивачів не надав. У кошторис включено також виготовлення і монтаж металоконструкцій, проте, як вказала представниця відповідача, демонтовані металоконструкції знаходяться у них на зберіганні і з вимогами про повернення цих конструкцій позивачі до них не зверталися;
представник позивачів 26 серпня 2022 року подав звіт про оцінку нежитлового будинку (приміщення) (літ. А), дата оцінки зазначена 18 листопада 2021 року для підтвердження розміру заподіяних збитків. Проте цей доказ подано уже після ухвалення рішення у справі судом першої інстанції. Тому колегія суддів не приймає поданий на стадії повторного апеляційного розгляду звіт, як доказ розміру майнової шкоди, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства;
оскільки наданий позивачем кошторис від 09 серпня 2017 року не підтверджує ні вартість майна, яке було знищене, ні вартість робіт та матеріалів, які необхідні для відновлення саме знищеного майна, колегія судів приходить до висновку, що позивачами не доведено розмір заподіяної шкоди, що є підставою для відмови у позові. Незважаючи на те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову до КП "Київблагоустрій" з тих підстав, що це підприємство не є належним відповідачем, сама по собі відмова у задоволенні позову є правильною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду;
колегія суддів звернула увагу на те, що позивач звернувся із позовом у серпні 2017 року, вважаючи, що демонтаж належної йому будівлі проведено незаконно. Рішення, яким визнано припис КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429 протиправним та скасовано цей припис у справі № 826/8873/17 ухвалено 05 червня 2018 року. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року скасована постановою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року, а справу передано на новий апеляційний розгляд. Після повторного апеляційного розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування припису КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429. Суд першої інстанції не міг врахувати зазначені судові рішення, проте, оскільки позов заявлено з підстав неправомірності знесення будівлі, що належала позивачу, ці рішення мають суттєве значення при перегляді справи в апеляційному порядку.
Аргументи учасників справи
26 листопада 2022 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_11, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, в якій просять: скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду; ухвалити у частині позовних вимог до КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № № 920/715/17, згідно якої шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків;
апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17. За змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань. Апеляційний суд зроби правильний висновок стосовно вини відповідачів у завданні шкоди, проте не взяв до уваги кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року. Також апеляційний суд проігнорував аналітичну довідку про ринкову вартість нежитлової(комерційної) нерухомості торгівельного призначення по Дарницькому району міста Києва, видану суб`єктом оціночної діяльності ТОБ "Всеукраїнська оціночна компанія", та звіт про оцінку майна від 18 листопада 2021 року. У сукупності з правовстановлюючими та технічними документи на знесене нерухоме майно вказані докази об`єктивно підтверджують розмір шкоди;
відповідачем не було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Очевидно, що такий протокол не складався за відсутності порушення правил благоустрою та відповідно не було підстав виносити приписи. Припис було складено у зв`язку з відсутністю у позивача дозвільної документації. Проте у позивача наявні документи про право власності на об`єкт нерухомого майна: нежитловий будинок (приміщення) (літ. А), розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Відповідачем протиправно демонтовано нежитловий будинок (приміщення) позивача, який належав йому на праві власності;
згідно статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом;