ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа №826/3453/13-а
адміністративне провадження № К/990/22485/22
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представники позивача - Вашетіна Н.В., Потопальська Т.В., Слівінський М.О.,
представники відповідача - Ларіна Т.М., Норець В.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 (судді: Глущенко Я.Б. (головуючий), Пилипенко О.Є., Собків Я.М.) у справі №826/3453/13-а за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №0001224110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 537 705 659,00 грн, в тому числі 1 269 078 315,00 грн - основний платіж, 268 627 344,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято безпідставно, не аргументовано та без урахування і надання належної оцінки доказам.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 та ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.12.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14.04.2021 касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 у справі № 826/3453/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Приймаючи вказану постанову, Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо відсутності у позивача права на використання податкової пільги (звільнення від оподаткування прибутку, отриманого з одночасного виробництва електричної та теплової енергії) з підстав: не користування цією пільгою до введення в дію Податкового кодексу України; відсутності у ДП "Енергоатом" коду діяльності за КВЕД з виробництва теплової енергії та виданої НКРЕКП ліцензії на здійснення такої діяльності. Верховний Суд наголосив, що у спірних правовідносинах необхідно, в першу чергу, встановити чи мало місце виробництво та реалізація позивачем електричної та теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування, зокрема, обсяги виробництва та наявність підприємств-контрагентів, яким поставлялися вказані види енергії та їх обсяги у перевіряємий період. Також Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо решти виявлених порушень не містять належних обґрунтувань.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2021 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, позов Підприємства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
В частині спірних правовідносин щодо податкової пільги з податку на прибуток передбаченої абзацом 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України суд апеляційної інстанції за встановлених обставин щодо виробництва та реалізації позивачем електричної та теплової енергії дійшов висновку про наявність у позивача права на вищезазначену податкову пільгу.
Щодо завищення позивачем валових витрат в порушення вимог підпунктів 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3 статті7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд дійшов висновку, що з урахуванням пункту 8 Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборгованість в іноземній валюті повинна бути перерахована в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв в останній робочий день звітного періоду, а в податковому обліку результати перерахування балансової вартості цієї заборгованості мають бути віднесені до складу валових доходів чи валових витрат. Відповідно позивачем не допущено порушення вимог Закону №334/94-ВР.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліміт на ремонти та поліпшення був розрахований позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а саме виходячи із сукупної балансової вартості основних засобів, визначеної за результатами інвентаризації станом на 01.04.2011 за виключенням тих затрат на ремонт та поліпшення, які були включені до складу валових витрат у І кварталі 2011 року відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Суд апеляційної інстанції виходячи з встановлених обставин дійшов висновку і про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону №334/94-ВР та завищення суми амортизації у розмірі 50241184,00 грн (податок - 12560296,00 грн).
В частині заниження валового доходу внаслідок порушення пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР (позитивна різниця вартості запасів ядерного палива не була включена до складу валових доходів) суд дійшов висновку, що облік приросту (убутку) ядерного палива в активній зоні у визначеному пунктом 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР порядку не передбачений.
В частині правовідносин щодо реальності господарських операцій з контрагентами, задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі господарські операції є реальними, підтверджені первинними документами, натомість висновки контролюючого органу не підтверджені належними доказами. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача чи його контрагентів, як і не надано доказів щодо відсутності трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів. Вказані обставини обґрунтовано виключно податковою інформацією, отриманою в результаті аналізу даних, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах контролюючого органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2021.
6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 12.12.2012 №1412/41-10/24584661, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог: пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР), пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.3, 138.6, підпунктів 138.8.1, 138.8.5 пункту 138.8, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 144.1, 144.2 статті 144, пунктів 146.6, 146.11, 146.12 статті 146, пункту 148.5 статті 148, абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 1554196428,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 15060296,00 грн, за 2 квартал 2011 року в сумі 196471238,00 грн, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 412448061,00 грн, за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1009411592,00 грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 426321840,00 грн, за півріччя 2012 року в сумі 529724540,00 грн, та до завищення податку на прибуток підприємств на 80123915,00 грн за 1 квартал 2011 року.
Висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на виявлених у ході перевірки наступних порушеннях:
1) протиправного декларування на підставі абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України звільненого від оподаткування прибутку підприємства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року у розмірі 6781803164,00 грн (податок - 1320786226,00 грн).
Такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що до введення в дію вказаної норми Податкового кодексу України ДП "Енергоатом" не користувався аналогічною пільгою, яка містилася в Законі №334/94-ВР, також позивач не має ліцензії на виробництво теплової енергії, а згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ДП "Енергоатом" не здійснює діяльність з виробництва цієї енергії. Таким чином позивачем безпідставно задекларовано звільнений від оподаткування прибуток підприємства на загальну суму 6781803164,00 грн та неправомірно отримано пільгу на суму 1507638043,00 грн;
2) заниження валового доходу внаслідок порушення пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР у розмірі 319853308,00 грн (податок - 79963327,00 грн).
Зазначене порушення полягало у тому, що у податковому обліку відокремлених підрозділів Підприємства витрати по придбанню ядерного палива включались до складу валових витрат при оприбуткуванні, але не враховувались у складі вартості залишків на початок та кінець податкових періодів при розрахунку приросту/убутку, частина вартості ядерного палива, яка не використана (не списана) на виробництво електричної енергії рахується на рахунку 203.
При цьому під час перевірки було встановлено, що на початок звітного періоду вартість запасів ядерного палива була меншою від вартості запасів на кінець відповідних звітних періодів, проте різниця всупереч вимог п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР не була включена до складу валових доходів, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток;
3) завищення валових витрат в порушення підпунктів 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР у розмірі 642353,00 грн (податок - 160588,00 грн) внаслідок віднесення до складу валових доходів та витрат від курсової різниці, визначений шляхом перерахування кредиторської заборгованості нерезидентам у зв`язку зі зміною обмінного курсу гривні;
4) порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг по господарським операціям з ПАТ "НДІ "Техностандарт", ТОВ "Сенсор Україна", ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "ТД "Агрінол", ТОВ "Прогрес XXI", ТОВ "Промкабельзбут", ТОВ Фірма "Електропостачзбут", ТОВ "Укренеготорг", ТОВ "Інтер-Юг", ПП "Комманд" ПП "Базіс Торг" та ПП "Візіт Торг" у розмірі 13294979,00 грн (податок - 3315239,00 грн).
Порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - неправомірне включення суми за послуги з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів станом на 31.12.2010 у розмірі 23205723,00 грн (податок - 4873202,00 грн);
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами, внаслідок відсутності в останніх відповідних ресурсів для ведення господарської діяльності та не підтвердження таких операцій первинними документами;
5) порушення вимог пункту 144.1 статті 144, пунктів 146.11, 146.21 статті 146 Податкового кодексу України - завищено суму витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту) у розмірі 924615065,00 грн (податок - 212661465,00 грн);
6) порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону №334/94-ВР - завищено суму амортизації у розмірі 50241184,00 грн (податок - 12560296,00 грн).
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення, яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.
Контролюючий орган вважає, що вимогами абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України чітко встановлено вимогу (підставу) для отримання пільги щодо звільнення від оподаткування, а саме одночасне виробництво електричної і теплової енергії, проте позивач у період спірних правовідносин був виробником електричної енергії на підставі відповідної ліцензії, але не був виробником теплової енергії в поряду передбаченому законодавством, на час проведення перевірки у позивача ліцензія на виробництво теплової енергії була відсутня.
Відповідач зазначає, що позивачем на підтвердження наявності права на використання пільги, передбаченої абз. 2. п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, не надано ліцензії, яка б надавала право на вироблення теплової енергії, а відповідно висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач є одночасно виробником електричної та теплової енергії є необґрунтованим та помилковим.
9. Підприємством було надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якій позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Щодо спірних правовідносин в частині податкової пільги з податку на прибуток передбаченої абзацом 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Судами встановлено, що за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року ДП "Енергоатом" задекларовано звільнений від оподаткування прибуток підприємства відповідно до абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України на загальну суму 6781803164,00 грн.
Контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про неправомірне застосування цієї пільги на суму 1507638043,00 грн, оскільки ДП "Енергоатом" до введення в дію абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України не користувався аналогічною пільгою, яка містилася в Законі №334/94-ВР, також позивач не має ліцензії на виробництво теплової енергії, а згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ДП "Енергоатом" не здійснює діяльність з виробництва цієї енергії.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених у статті 152 цього Кодексу.
Положеннями пунктів 152.1 - 152.4 статті 152 Податкового кодексу України визначено наступне.
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.
Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов`язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов`язаних з веденням діяльності з урахуванням від`ємного значення як результату розрахунку об`єкта оподаткування.
Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов`язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов`язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов`язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування. (пункт 152.9 статті 152 Податкового кодексу України).
Судами встановлено, що позивач складає консолідовану податкову звітність з податку на прибуток на підставі даних чотирнадцяти відокремлених підрозділів та дирекції, які входять до складу підприємства позивача.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування, зокрема, прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.
Зазначеною нормою визначено пільгу з оподаткування прибутку підприємств.
Згідно з пунктами 30.1 - 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пункту 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
Підставою для використання пільги передбаченої абзацом 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України є вид діяльність платника, а саме одночасне виробництво електричної і теплової енергії, та об`єкт оподаткування - прибуток підприємства від такої діяльності.
Інших підстав та умов вказаною нормою не визначено.
Ключовим для застосування ДП "Енергоатом" податкової пільги є факт одночасного виробництва електричної та теплової енергії, прибуток від реалізації якої і підлягає звільненню від оподаткування.
Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України та Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд саме з підстав не встановлення вказаних обставин, що є визначальними для правильного вирішення спору в цій частині. Суди касаційної інстанції зазначали, що у даних правовідносинах необхідно в першу чергу встановити чи мало місце виробництво та реалізація позивачем електричної і теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування, зокрема, обсяги виробництва та наявність підприємств-контрагентів яким поставлялися вказані види енергії та їх обсяги у перевіряємий період. Крім того, наголошували, що наявність чи відсутність дозвільних документів, зокрема ліцензії, у спірних правовідносинах не є визначальним.
Як встановлено судом апеляційної інстанції на підтвердження факту виробництва електричної та теплової енергії позивачем було надано суду копії термінових звітів про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за період із січня 2011 року по червень 2012 року (т. 4 а.с. 172-252; т. 5 а.с. 13-180).
Щодо реалізації електричної енергії Підприємством надано копію договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001, укладеного між ДП "Енергоатом", як продавцем електричної енергії, та ДП "Енергоринок", як покупцем (т. 5 а.с. 181-227), а також копії відповідних актів купівлі-продажу електроенергії (додаток 6 а.с. 41-55).
Відносно реалізації теплової енергії позивачем надано суду копії договорів на відпущення теплової енергії в гарячій воді, укладені з ОСОБА_1, ОСОБА_2, МПП "Глорія", ФОП ОСОБА_3, АП "Благодатненський птахопром", ВАТ "Атомсервіс", ФОП ОСОБА_4, Кузнецовським міським комунальним підприємством, ТОВ "Флорія-Україна", Володимирецькою центральною районною лікарнею, ОСОБА_5, КП "ВК "Тепло-водоканал", довідки про розрахунки за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 з ОСОБА_1, з ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, МПП "Глорія", рахунки на оплату за жовтень 2010 - червень 2012, виставлені АП "Благодатненський птахопром", ВАТ "Атомсервіс", ФОП ОСОБА_4, а також довідку щодо нарахувань та оплати з рахунками на оплату Кузнецовським міським комунальним підприємством, ТОВ "Флорія-Україна", Володимирецькою центральною районною лікарнею та ОСОБА_5 .
Крім того, на підтвердження реалізації теплової енергії також надані копії відповідних довідок та рахунків на оплату, банківських виписок, реєстри укладених договорів із іншими контрагентами.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено обставини щодо виробництва та реалізації позивачем електричної та теплової енергії, які підтверджено документально. Зазначені обставини контролюючим органом фактично не заперечувались та не були спростовані. Касаційна скарга контролюючого органу не містить посилань щодо порушень норм процесуального права щодо встановлення відповідних обставин справи.
З урахуванням встановлених обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість декларування позивачем звільненого від оподаткування прибутку підприємства відповідно до абзацу 2 пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України на загальну суму 6781803164,00 грн, натомість висновки контролюючого органу про неправомірність застосування позивачем пільги з податку на прибуток є безпідставними.
Як вбачається з касаційної скарги мотивом, яким контролюючий орган обґрунтовує відсутність у позивача права на використання пільги передбаченої абзацом 2 пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України є відсутність ліцензії на виробництво теплової енергії.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року №2633-IV виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
Господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом (стаття 23 вказаного Закону).
Так, дійсно господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.
При цьому, як вже було зазначено вище підставою для використання пільги передбаченої абзацом 2 пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України є отриманий прибуток від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії. Інших підстав та умов вказаною нормою не визначено. Як не визначено будь - яких обмежень чи наявності дозвільних документів.
З урахуванням зазначеного наявність чи відсутність у платника податків ліцензії не є обставиною, з якою законодавець пов`язує право на пільгу. Відсутність у платника податків ліцензії на певний вид діяльності є підставою для притягнення такого платника до відповідальності саме за порушення правил ліцензування.
Крім того, як установлено судом апеляційної інстанції, на момент спірних правовідносин законодавчо не було визначено органу, який відповідальний за видачу ліцензій з виробництва теплової енергії саме атомними електростанціями, і лише 05 листопада 2013 року законодавцем усунуто прогалину шляхом унесення змін до Закону №2633-IV, якими було розширено компетенцію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, в частині ліцензування виробництва теплової енергії, зокрема, на атомних електростанціях.
12. Щодо завищення валових витрат в порушення підпунктів 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР у розмірі 642353,00 грн (податок - 160588,00 грн) внаслідок віднесення до складу валових доходів та витрат від курсової різниці, визначений шляхом перерахування кредиторської заборгованості нерезиденту у зв`язку зі зміною обмінного курсу гривні.
Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону №334/94-ВР з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду.
При цьому позитивна або від`ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або витрат платника податку-кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду.
Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
Законом України від 24 грудня 2002 року №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону №334/94-ВР викладено в новій редакції. При цьому пунктом 8 Перехідних положень цього Закону встановлено, що визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. Таким чином, саме цим Законом було залишено в силі проведення визначення курсових різниць на заборгованість в іноземній валюті, що виникла до набрання ним чинності.
Заборгованість перед кредитором виникла згідно з договором від 07 жовтня 2002 року №01/02-ц уступки права вимоги, укладеного між ЗAT "Науково-виробниче об`єднання "Електрокераміка" (Росія, Санкт-Петербург) - "Цедент" та "Remington" (Гібралтар) - "Цесіонарій".
Операцій по вантажно-митним деклараціям та банківськім випискам по вказаному договору в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС не відображалося. Первісною датою виникнення кредиторської заборгованості по компанії "Remington" (Гібралтар) у бухгалтерському обліку, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", є проведення операцій по первинним документам, які були відображені в обліку ВП ЗАЕС у березні 2000 року за договором комісії ДП "Укренергомашкомплект" №193 (3)99У від 02 квітня 1999 року.
Також у бухгалтерському обліку на рахунку 6320 "Розрахунки з іноземними постачальниками по судовим рішенням" обліковувалась заборгованість НДПКДІ "Атоменергопроект" в сумі 1092983,34 грн, яка виникла за виконані роботи в 1999-2000 рр. За період, який був предметом податкової перевірки, у зв`язку із зміною обмінного курсу гривні, перерахована балансова вартість заборгованості з віднесенням у податковому обліку на валові витрати в сумі 82755,29 грн, у тому числі по періодах за 2010 рік (4 квартал) на суму 3988,70 грн та за І квартал 2011 року на суму 78766,59 грн.