ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 815/3972/16
касаційне провадження № К/9901/41553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 (суддя - Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді - Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2016 № 38-1303 та № 39-1303.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про відсутність у неї правових підстав для сплати визначених відповідачем сум земельного податку, оскільки вона не є суб`єктом сплати земельного податку з підстав не оформлення нею права користування земельною ділянкою. Вважає, що контролюючий орган застосував нормативно грошову оцінку при визначенні податкового зобов`язання з податку на землю, яка скасована і не повинна застосовуватись.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12.05.2016 №38-1303 та №39-1303.
Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку не здійснювалась, тому у позивача відсутні правові підстави для сплати земельного податку. Підставою для оцінки та нарахування земельного податку позивачу слугувала довідка про нормативну грошову оцінку, видана на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеса", яке було скасовано постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі №522/11050/14-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016.
Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами не надано належну оцінку обставинам справи, зокрема, тому, що земельні ділянки, за які позивачу нараховано земельний податок, належать позивачу, оскільки на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2011 №3468 та від 22.04.2016 №317 йому належить нерухоме майно, розташоване на відповідних земельних ділянках. Посилається на неврахування судами тієї обставини, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.08.2016 у справі №522/11050/14-а було зупинено виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.2014 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надавав суду письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.02.2023.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є платником єдиного податку 2 групи з 01.01.2012.
Позивач відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2011 № 3468 придбав нежитлову будівлю площею 555 кв.м., яка розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,2320 га. за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137600:35:010:0004.
Контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 № 39-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 207727,56 грн.
Також за договором купівлі-продажу від 22.04.2016 №317 позивачу належить на праві власності нежитлове приміщення підвалу загальною площею 91,6 м.кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приміщення під №18.
Контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 №38-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 15286,65 грн.
Підставою для нарахування земельного податку позивачу слугувала довідка про нормативну грошову оцінку, видана на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеса".
Вищевказане рішення Одеської міської ради було скасоване постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №522/11050/14-а.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2016 зупинено виконання зазначених судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.
В свою чергу, рішенням Одеської міської ради "Про встановлення ставок земельного податку в м. Одесі" від 10.06.2015 № 6762-VI встановлено ставки земельного податку, зокрема у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі власниками вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, які використовують дані приміщення для ведення підприємницької діяльності.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статей 120 ЗК України та 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).